РОЗДІЛ 2
ТВОРЧІСТЬ В. РІЧ У КОНТЕКСТІ
АНГЛО-УКРАЇНСЬКИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ВЗАЄМИН
Першим перекладачем української поезії англійською мовою був Б. Бересфорд, який
здійснив свої переклади ще 1798 р. З того часу сотні майстрів слова у різних
куточках світу намагаються донести українське слово до англомовного читача.
Так, перша інтерпретація поезії Т. Шевченка датується 1868 р., яку здійснив
А. Гончаренко. Проте ці переклади мають радше історичну цінність. Зачинателем
англомовної україніани на високому рівні перекладацького мистецтва вважається
Е. Войнич, переклади якої припадають на початок XX ст. Традицію Е. Войнич
продовжили П. Канді, М. Скрипник, Г. Маршалл, В. Кіркконел, К. Андрусишин, Джон
Вір та багато інших. Серед них і В. Річ. Перекладачка народилася 24 квітня
1936 р. у Лондоні в англійській родині.
2.1. Висвітлення творчості В. Річ у перекладознавчій літературі
Одна з найталановитіших перекладачів української літератури, активний
популяризатор України у світі, В. Річ залишається маловідомою в Україні. Після
критики „Song out of Darkness“ її відразу ж занесли до „чорних списків“. „У
людей, необізнаних із системою тоталітарної пильності, може виникнути
запитання: чому ж вона стала „неблагонадійною“? На це спрацювало багато
чинників. Підозру викликало навіть її ім’я. Але головний чинник полягав у тому,
що тоталітарний режим загалом не був зацікавлений у популяризації української
літератури у світі. До того ж В. Річ друкувалася в квартальнику „The Ukrainian
Review“, виразно антитоталітарного спрямування. У багатьох своїх статтях вона
різко виступала проти порушення людських прав, зокрема в СРСР, Польщі,
Угорщині. Вона співпрацювала із В. Свободою, який ще 1966 р. порушив перед
Міжнародною Амністією питання про політичні арешти серед української
інтелігенції“ [55, с. 179].
З такою репутацією не могло бути й мови про будь-яку об’єктивну критику
перекладів В. Річ. Проте, незважаючи на всі заборони і перестороги, двоє
українських перекладознавців, О. Жомнір і Р. Зорівчак, йдучи на великий ризик,
упроваджують праці В. Річ у науковий обіг, насамперед детально аналізуючи їх у
своїх кандидатських дисертаціях: О. Жомнір „Питання поетики і стилю
Т. Г. Шевченка в англомовних перекладах“ (1971 р.), Р. Зорівчак „Фразеологія
письменника як проблема перекладу (на матеріалі перекладів поетичних творів
Т. Г. Шевченка англійською мовою)“ (1976 р.).
О. Жомнір був першим, хто підняв питання творчої особистості та перекладацького
методу В. Річ у своїй обширній розвідці „Із спостережень над новими
англійськими перекладами з „Кобзаря“ [46], де поряд із перекладами В. Річ автор
аналізує також переклади Джона Віра та Г. Маршала. Як О. Жомнір, так і
Р. Зорівчак відзначають велике поетичне обдарування і перекладацький хист
В. Річ, дають високу оцінку її перекладам, зокрема відзначають такі риси її
творчого методу, як академізм, майстерне відтворення звукопису, іншомовних та
діалектних місць, зменшувальних форм, ритміки, увагу до кожної деталі
першотвору, що часто допомагає їй адекватніше, ніж іншим перекладачам,
відтворити оригінал, проте, часом веде до небажаної буквальності.
Але з часом, як про це пише Р. Зорівчак, відомими методами їх заставили
замовкнути [55, с. 179]. Ім’я В. Річ у радянський час повинне було просто
ігноруватися або ж підлягало брутальній критиці шаблонних таврувань. Так,
1979 р. у Києві відбувся захист дисертації В. Пономарьова на тему
„Неадекватність перекладу як засіб фальсифікації ідейного та семантичного
змісту художнього твору“. Матеріалом для дослідження послужили збірки
перекладів К. Андрусишина та В. Кіркконела, В. Річ, К-А. Меннінга, Дж. Гантера.
Основний закид щодо „низької якості“ перекладів названих авторів В. Пономарьов
базує на двох твердженнях: 1) перекладачі володіють недостатніми фоновими
знаннями, є некомпетентними в мові оригіналу, недостатньо ознайомлені з
українською культурою, історією та 2) навмисно спотворюють оригінал з метою
викривлення суспільно-політичних, філософських, атеїстичних поглядів автора
[93, с. 10]. Коментарі, здається, зайві.
Крім О. Жомніра та Р. Зорівчак, досить високу оцінку перекладам В. Річ в
Україні дала В. Ящук у своїй кандидатській дисертації „Т.Шевченко в английских
переводах и критике“ 1978 р. [139], яка, щоправда, не була захищена.
Після багаторічної перерви, перша позитивна згадка про В. Річ з’явилася у
„Літературній Україні“ за 14 березня 1991 р. за авторством Р. Зорівчак. З часу
проголошення незалежності України статті цього дослідника про В. Річ
друкувалися в часописах „Ратуша“ (23 квітня 1994 р.), „Narodna Volya“ (9 лютого
1995 р.), „Літературна Україна“ (22 серпня 1996 р.), „Our Life“ (листопад
1997 р.), „The Ukrainian Review“ (№2 1998 р.) та ін. Останнім вийшло
дослідження „Англомовна Шевченкіана Віри Річ“. Загалом, Р. Зорівчак присвятила
В. Річ близько 16 окремих статей. Аналіз її творчості також входить до
численних інших публікацій [1 Детальніше про ці та інші дослідження Р. Зорівчак
на тему творчості В. Річ див. „Біобібліографічний покажчик“ Р. Зорівчак [53].].
За ініціативою Р. Зорівчак 1997 р. Cпілка письменників України нагородила
перекладачку премією ім. І. Франка за визначну роботу у представленні та
популяризації української літератури у світовій літературній спільноті, а
17 грудня 2005 р. В. Річ стала дійсним членом НТШ.
Коротка замітка про В. Річ входить до статті О. Лучук у „Fullbright Newsletter“
[175]. Перекладачці також присвячена стаття у „Вечірньому Києві“ [128].
Нещодавно Д. Дроздовський опублікував ряд інтерв’ю з В. Річ на тему її
перекладац
- Київ+380960830922