Управління розвитком гнучкості підприємства

РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ І УДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОЦІНКИ ГНУЧКОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
2.1. Аналіз методичних підходів до кількісної оцінки гнучкості підприємства
В умовах розвитку ринкових відносин, посиленням вимог науково- технічного
прогресу до прискореного відновлення й поліпшення споживчих властивостей
продукції, що випускається, особливого значення набуває проблема управління
розвитком гнучкості підприємства.
Відомі підходи до управління підприємством, властиві внутрішньому середовищу
(організація виробництва, зниження витрат, ефективність використання усіх видів
ресурсів, зростання фондовіддачі й продуктивності праці) не забезпечують повною
мірою стійкий фінансовий стан підприємства. Вихід можна знайти при використанні
нових підходів у галузі економічного управління підприємством, що полегшує
пристосування до зовнішнього середовища.
Пристосування до зовнішнього середовища при безумовній важливості внутрішнього
середовища повинне стати першочерговим і виявлятися в гнучкому розвитку
підприємства.
Як зазначалося в першому розділі дисертації, на сьогоднішній день найбільш
повно вивчені проблеми створення гнучких виробничих систем і зміст таких
категорій, як «розвиток», «підприємство», «гнучкість», однак поняття «гнучкість
підприємства» залишається мало вивченим і насамперед через відсутність його
кількісної оцінки.
Не викликає сумніву, що найбільш ефективно гнучкість підприємства розвивається
через автоматизацію виробництва, технічною основою якого є оброблювальні центри
багатоцільового призначення, організаційно-технологічною основою –
централізація й групова предметна організація праці,
організаційно-управлінською – комп'ютеризація виробництва. Гнучка автоматизація
впливає на мобільність підприємства, але не може її характеризувати в цілому,
оскільки різні види гнучкості перебувають у складних взаємозв'язках, що
здебільшого не є прямими. Тому досягнення максимальних результатів ефективності
роботи підприємства можливе при виборі оптимального ступеня гнучкості системи з
урахуванням зовнішніх і внутрішніх факторів, кожен з який впливає на здатність
підприємства до оновлення продукції.
При розгляді проблеми оцінки гнучкості підприємства перед дослідниками постають
три задачі:
1. Підібрати таку систему часткових показників, яка відбивала б
фінансово-економічний стан підприємства й давала відповідь на питання: чи
здатне підприємство наявними в нього фінансовими ресурсами забезпечити
відновлення продукції, що випускається?
2. Підібрати показники, які вказують на наявність (чи відсутність) на
підприємстві організаційно-технологічних передумов розвитку гнучкого
виробництва, здатного за короткий час і з найменшими витратами перебудовуватися
на випуск нової продукції .
3. Запропонувати методику розрахунку комплексного показника оцінки гнучкості
підприємства, що поєднує в собі фінансову й організаційно- технологічну
складові гнучкості.
У науковій літературі [9, 10, 18, 22, 57, 71, 96, 99, 121, 116, 150] існує
безліч рекомендацій з позицій статичного підходу до оцінки фінансового стану
підприємства. Так, Н.А. Кизим, В.А. Забродський, В.А. Зінченко класифікували
пропоновані рекомендації й запропонували свою схему виміру фінансового стану
функціонуючого підприємства, представлену на рис. 2.1 [71, с.27].
Як показав детальний аналіз робіт вітчизняних і зарубіжних економістів (табл.
2.1), більшість вчених схільні вимірювати фінансовий
стан підприємства через оцінку фаз циклу кругообігу капіталу [ 71, с.29].
Рис. 2.1. Класифікаційна схема пропозицій за виміром фінансового стану
функціонування підприємства
Розкриваючи методологію виміру фінансового стану функціонування підприємства в
роботі [71] сформульовані вимоги, яким повинна відповідати система показників
для характеристики кругообігу підприємства:
1) бути широко охопленою, тобто всебічно характеризувати процес кругообігу
капіталу на підприємстві;
2) бути змістовною, тобто, необхідний внутрішній взаємозв'язок показників, що
характеризують процес кругообігу капіталу на підприємстві;
3) логічно перетворювати одні показники, що характеризують процес кругообігу
капіталу на підприємстві, в інші.
На думку вище вказаних вчених, оцінити процес кругообігу капіталу на
підприємстві можна тільки охопивши всі три його фази: залучення, розміщення й
використання. При цьому, використовуючи досвід аналітиків зарубіжних країн,
рекомендується оцінювати чотири складові цих процесів: незалежність (Н),
ліквідність (L), прибутковість (Д) і оборотність (О).
Спираючись на чотири принципи побудови системи показників (органічності,
неформальності, наочності, древовидности структури) модель виміру фінансового
стану підприємства в статиці доцільно прдставити у вигляді, як показано на рис.
2.2 [71,с.59].
Рис.2.2. Модель виміру фінансового стану підприємства
Найбільш повно й якісно класифікують процес кругообігу капіталу й тип
фінансового стану підприємства, як видно з рис.2.2, такі показники:
ліквідність (L) – загальний коефіцієнт покриття (Кзп), який характеризує
ліквідность капіталу, що функціонує;
незалежність (Н) – коефіцієнт співвідношення власного й позикового капіталу
(Квп), який характеризує незалежність функціонуючого капіталу;
прибутковість (Д) – коефіцієнт рентабельності активів (Крд), який характеризує
прибутковість капіталу, що функціонує;
обіговість (О) – коефіцієнт оборотності обігових активів підприємства (Коа),
який характеризує оборотність капіталу, що функціонує.
Таблиця 2.1
Фази циклу кругообігу капіталу, що характеризуються вченими при вимірі
фінансового стану функціонування підприємства
Автор
Залученн