РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Вибір об’єкта досліджень
Завдання, покладене в основу наших досліджень, це вивчення господарських і
біологічних показників норок окремих типів для оцінки параметрів їх
продуктивності з метою обґрунтування можливості покращення інтенсивності росту
й розвитку, якості структури волосу і в цілому репродуктивних показників у їх
взаємозв’язку та на основі кореляційного аналізу.
Об’єктом досліджень були: дорослі самці та самки і їх нащадки типів стандартний
темно-коричневий (Стк), сріблясто-голубий (Г), сапфіровий (С). Дослідження
проводились у племрепродукторі звірогосподарства „Галичхутро” Сокальського
району Львівської області та на кафедрі технології виробництва продукції
дрібних тварин.
Внаслідок опрацювання спеціальної літератури встановлено основні продуктивні
особливості норок стандартного темно-коричневого, сріблясто-голубого,
сапфірового типів для даного господарства [67, 68, 127, 129, 130].
Окремі представники цих типів представлені на рис. 2.1, 2.2, 2.3.
Стандартний темно-коричневий тип. Виведений у результаті схрещування різних
типів дикої американської норки і названий стандартною норкою, яка у 1969 р.
була затверджена як порода.
Стадо створено за рахунок завезення племінного молодняку із звірогосподарств
Естонії, НДР та інших. У 2002 році із Переяслав-Хмельницького звірогосподарства
Київської області, а в 2003 році з Ізюмського звірогосподарства Харківської
області завезена партія племінних норок стандартного темно-коричневого типу.
Довжина тіла самок коливається в межах від 37 до 43 см, самців – від 46 до 51
см. Багатоплідність самок складає 6,7 голови, кількість незапліднених самок –
6,5 %, мертвих норчат – 7,3 % та вихід молодняку на самку – 5,8 норчат.
Сріблясто-голубий тип. Сріблясто-голуба норка вперше одержана американським
фермером Віттінгом у 1931 році. Рецесивна мутація, забарвлення волосяного
покриву варіює від світло-сірого до темно-сірого.
Рис. 2.1. Самка стандартного темно-коричневого типу
Рис. 2.2. Самка сріблясто-голубого типу
Стадо сформовано за рахунок племінного молодняку Орловського і Кретингського
звірогосподарств. У 2002 році з Ізюмського звірогосподарства Харківської
області завезена партія племінних норок сріблясто-голубого типу.
Довжина тіла самок коливається в межах 38-44 см, самців – 46-51 см.
Багатоплідність самок – 6,7 норчат, мертвих норчат – 7,7 %, незапліднених самок
– 7,1 % та вихід молодняку на основну самку – 5,7-5,8 норчат.
Сапфіровий тип. Одержаний від схрещування сріблясто-голубої норки з алеутською.
Волосяний покрив має чистий голубий колір цигаркового диму. Серед сапфірових
норок зустрічаються темно-королівські, сапфірові і стюарт-сапфірові, світліші,
з білими плямами на животі і грудях.
Довжина тіла самок – 39-40 см, самців – 45-50 см. Багатоплідність –
6,24 голови, вихід молодняку на самку – 4,3 голови. в 2002 році з Ізюмського
звірогосподарства Харківської області завезена партія племінних норок
сапфірового типу.
Рис. 2.3. Самка сапфірового типу
У 1993 році у Державний реєстр селекційних досягнень Росії були внесені породи
сапфір і сріблясто-голуба [135].
2.2. Методика проведення дослідження
2.2.1. Вивчення господарсько корисних ознак
Викладений в дисертаційній роботі фактичний матеріал одержаний внаслідок
проведення комплексних досліджень на норках різних статево-вікових груп і типів
протягом 2002-2005 рр.
Для проведення експериментальних дослідів було сформовано 3 групи норок різних
типів (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Схема проведення досліджень
Тип норок
Стать
Кількість, голів
батьківське стадо
нащадків
ознаки, які вивчалися
жива маса в періоди підготовки до гону і початку гону, тривалість вагітності,
багатоплідність, діловий вихід молодняку, молочність самок
масовий і лінійний ріст
морфологічні показники крові та маса внутрішніх органів
біохімічні
показники крові
морфометричні показники волосу
гістоморфометричні показники шкіри
Стк
(І)
самці
28
30
10
самки
140
30
10
18
(ІІ)
самці
28
30
10
самки
139
30
10
18
(ІІІ)
самці
27
30
10
самки
135
30
10
18
Примітка. Статеве співвідношення самців до самок 1:5
Метод розведення був чистопородний.
Бонітування норок проводили у листопаді, коли волосяний покрив досягає повної
зрілості [155]. Звірі утримувались у дворядних шедах металево-дерев’яної
конструкції.
Раціони для норок складали, виходячи з рекомендованих норм потреби в обмінній
енергії та поживних речовинах залежно від живої маси (табл. 2.2, додатки Б, В),
режим годівлі дворазовий, напування досхочу [278].
Підстилку змінювали з інтервалом 1 раз на 2 тижні [27].
Для всіх статево-вікових груп та фізіологічних періодів життя норок дотримано
вимоги ветеринарно-санітарної експертизи кормів і проведення профілактичних
обробок хутрових звірів [345].
Один раз на місяць у період підготовки до гону (проеструс) (на 01.01) та в
період початку гону (еструс) (на 25.02) всіх піддослідних тварин зважували.
Розподіляли норок при першому їх зважуванні (в період підготовки до гону) на
окремі піддослідні групи за величиною їх живої маси.
Таблиця 2.2
Кількість обмінної енергії корму, згодованого норкам залежно від величини їх
живої маси, ккал обм.ен. (ОЕ)
Групи норок
Величина живої маси
Виробничі періоди
період підготовки до гону
період гону
стабільна (*С)
(заводська вгодованість)
200
200
ІІ
для зниження (З)
190 - 180
200
ІІІ
для підвищення (П)
200 - 220
200
Самок, спарованих двічі під час другої охоти, вважали заплідненими.
Полігамну активність визначали за показника