Розділ 2
ЗНАЧЕННЯ РОСІЙСЬКОМОВНОЇ РЕЦЕПЦІЇ
ТВОРЧОСТІ К. СЕНДБЕРҐА ДЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
2.1. Входження К.Сендберґа в російську літературу –
від „пролетарської літератури” до гуманізму
У 20-х роках ХХ століття до творчості Карла Сендберґа почали виявляти певний
інтерес і російські літературні критики. З 1927 року творчі здобутки
американського поета знаходяться у центрі уваги компетентних літераторів. Йому
присвячують свої праці (В.Н. Богословський, Н. Журулі, А.М. Звєрєв, А.Ш.
Ібрагімов, І.А. Кашкін, О.М. Кириченко, А. Мартинова, М. О. Мендельсон, О.Ф.
Миронова, А. Сергєєв). Радянські літературознавці, не завжди погоджуючись з
американськими критиками, вважали творчий метод К. Сендберґа реалістичним; якщо
ж зосереджуватися на поезії, то всі на загал відзначали демократизм
світосприйняття поета, що виявлявся у розмаїтій тематиці, його новаторство у
поетиці, насамперед у віршуванні.
Уперше окремі групи російських читачів почали знайомитися з творчістю Карла
Сендберґа з розповідей В.В.Маяковського про поїздку до США, яка відбулась у
1925 році. З усіх його подорожей за кордон американська була для російського
письменника найпліднішою: 22 вірші та книга нарисів “Моє відкриття Америки”.
Про свій намір аналітично поставитися до Америки та її людей Маяковський
написав відверто: „Цель моих очерков – заставить в предчувствии далекой борьбы
изучать слабые и сильные стороны Америки” [120, с.345]. А від’їжджаючи з неї,
сформулював для себе завдання як для митця: „Перед работниками искусства встает
задача Лефа: не воспевание техники, а обуздание ее во имя интересов
человечества. Не эстетическое любование железными пожарными лестницами
небоскребов, а простая организация жилья” [120, с.343]. Побувавши в Чикаго і
фіксуючи враження від міста, Маяковський не тільки згадав прізвище К.Сендберґа,
а й цитував поета, переказував популярний вже тоді вірш “Chicago”. Так,
очевидно, вперше російськомовний читач міг дізнатися і про поета, і про
характерні мотиви його поезій. У зацитованому висловлюванні зустрічаємо і ту
оцінку американського поета, яку згодом не раз будуть повторювати російські
дослідники і популяризатори творчості К.Сендберґа. В.Маяковський написав тоді:
„Знаменитейший сегодняшний американский поэт Карл Сандбург – сам чикагец,
загнанный американским нежеланием вникать в лирику в отдел хроники и
происшествий богатейшей газеты «Чикаго Трибюн» – этот самый Сандбург описывает
Чикаго так:
Чикаго,
Свинобой мира,
Инструментщик, сборщик хлеба,
Играющий железными дорогами грузчик страны,
Бурный хриплый задира.
Город широких плеч…[120, с.331]
Безсумнівно, що В.Маяковський читав твір Сендберґа і сам його переповів, бо
далі подав ще чотири уривки, лексично і ритміко-строфічно не подібних до
поширеного тепер у Росії варіанта, але тоді він продемонстрував свій власний
Чикаго, інший, ніж у Сендберґа. Докладно виклавши свої враження від фабрик,
масарень Чикаго, від нічної панорами міста, від фінансово-товарних потоків і
обмінів, від покірності і бунтів робітників, В.Маяковський зробив для себе
висновок чисто творчий: «Вот почему и весь в садах Чикаго должен быть
изображаем на одном винте и сплошь электро-динамо-механическим. Это не в защиту
собственной поэмы (йшлося про „150000000” – Н.К.), это – в утверждение права и
необходимости поэту организовывать и переделывать видимый материал, а не
полировать видимое.
Путеводитель описал Чикаго верно и непохоже.
Сандбург описал и неверно и непохоже.
Я описал неверно, но похоже.
Критики писали, что мое Чикаго могло быть написано только человеком, никогда не
видавшим этого города.
Говорили: если я увижу Чикаго, я изменю описание.
Теперь я Чикаго видел. Я проверил поэму на чикагцах – она не вызывала у них
скептических улыбок – наоборот, как будто показывала другую чикагскую сторону»
[120, с.336].
Саме тодішня поїздка довела, що поет надихався подіями реального життя
американського суспільства. Пробувши майже три місяці далеко за межами своєї
батьківщини, В.Маяковський зацікавився також і американською поезією.
Найбільший інтерес викликала у нього творчість Карла Сендберґа як послідовника
В.Вітмена. “Співець індустріальної Америки”, “революціонер сучасної
американської поезії” [120, с.353] – такі оцінки давав йому В.Маяковський. У
книзі нарисів “Моє відкриття Америки” він неодноразово і прихильно згадував
Карла Сендберґа, правда, по-різному транслітеруючи його прізвище – Самбор,
Сандбург. Маяковський виділяв Сендберґа серед інших американських митців того
часу, порівнюючи інтерес до літератури і поезії у своїй державі із ставленням
до літературної творчості у “цивілізованих країнах”. Маяковського здивував той
факт, що найпопулярніший чиказький поет заледве збирав у Нью-Йорку аудиторію
біля 300-400 осіб, тоді як російські поети виступали переважно перед
багатотисячною аудиторією. Про важливість цього порівняння свідчить виступ
В.Маяковського в одному із залів Нью-Йорка, де зібралось понад 1500 людей. Під
час інтерв’ю з працівником газети ”Заря Востока” пізніше він додавав, що “такий
великий індустріальний поет Америки, як Карл Сендберґ, видає свої книги по
500-1000 екземплярів, що є абсолютно мізерною цифрою” [104, с. 234-235]. Він
також згадав, що тоді в Росії тираж його власних книжок сягав півтора
мільйона.
В одному з виступів у Чикаго, опублікованому в газеті “Дейлі воркер” під
заголовком “Порівняння культур”, В.Маяковський найчастіше посилався на
ставлення до поезії у “найбагатшій
- Київ+380960830922