РОЗДІЛ 2
МОДЕЛЮВАННЯ ЛЮДСЬКОГО ПОТЕНЦІАЛУ ДЕРЖАВИ
2.1 Визначення методу оцінки людського потенціалу держави
Зростання інтелектуального капіталу економіки країни залежить від
функціональних та структурних змін в споживчому, організаційному та людському
капіталі, обсяг яких зумовлюється структурою технологічних укладів в галузях
матеріального та нематеріального виробництва.
Стратегія розвитку технологічних укладів планується на основі визначення
потенціалу економічної системи. Визначенню поняття потенціалу економічної
системи та методів його вимірювання присвячена велика кількість наукових праць
відомих вчених [28, 46, 67, 70, 85, 112], з яких можна зазначити, що під
поняттям потенціалу економічної системи необхідно розуміти запаси наявних
ресурсів, які можуть бути мобілізовані для досягнення цілей функціонування
системи.
З наведеного визначення можна зробити висновок про те, що потенціал системи
залежить від цілей її функціонування. Тобто, система має різні потенційні
можливості по досягненню тієї чи іншої стратегії розвитку в умовах існуючих
ресурсних обмежень. Тому в даній роботі під визначенням потенціалу економічної
системи будемо розуміти можливий рівень досягнення цілей. Схематично сутність
цього поняття можна зобразити у вигляді наступної схеми, рис. 2.1.
З рис. 2.1 видно, що для досягнення першого вектору стратегічних цілей
економічного потенціалу системи недостатньо, тобто потенціал системи в даному
випадку є занадто низьким. Проте, у другому випадку що розглядається, можливий
стан системи може значно перевищувати вектор стратегічних цілей, тобто система
має достатній потенціал для досягнення планового стану N.
Рис. 2.1. Визначення поняття потенціалу системи
Для вимірювання потенціалу економічної системи автором пропонується
використовувати метод заліку, що знайшов широке впровадження в економічному
аналізі та статистиці [48, 61, 129]. Згідно з цим, формула для розрахунку буде
мати вигляд:
(2.1)
де – потенціал економічної системи за і-им стратегічним напрямком на момент
часу t (або протягом періоду часу t);
– бажаний стан економічної системи, визначений і-им вектором стратегічних
цілей на момент часу t (або протягом періоду часу t);
– можливий стан системи за і-им напрямком стратегічного розвитку на момент
часу t (або протягом періоду часу t).
Отже, згідно даного визначення, потенціал системи може бути представлений
моментним або інтервальним показником, в залежності від економічного змісту
показників, що задаються вектором . Динаміку зміни цільового показника PES в
залежності від рівня стратегічних цілей qплан при незмінному qможл наведено на
рис. 2.2.
Рис. 2.2. Динаміка потенціалу економічної системи
Можливий стан системи визначається на базі існуючих ресурсів, перерозподіл яких
призводить до різних сценаріїв подальшого розвитку.
З рис. 2.2 видно, що отриманий таким чином показник буде змінюватись в
інтервалі значень – . Наближення PES до 100% свідчить про те, що потенціал
системи дозволяє досягнути дану стратегічну мету. Проте, перевищення qможл над
qплан не повинно призводити до подальшого зростання PES. Тобто, потенціалу
системи на 100% достатньо для реалізації розглядаємої стратегічної цілі, навіть
за умов неповного використання наявних ресурсів.
Враховуючи, що компонентами вектору qможл та qплан повинні бути однорідні
показники, формула 2.1 набуває вигляду:
(2.2)
де m – розмірність вектору стратегічних цілей q.
Якщо потенціал економічної системи вимірюється протягом певного періоду часу
[t1, t2, … , tn], виникає завдання оцінки його середнього рівня. Для моментних
показників застосовуються формули середньої хронологічної простої і зваженої.
Якщо проміжки часу між датами рівні – середня хронологічна проста:
(2.3)
Для нерівних проміжків часу – середня хронологічна зважена:
; (2.4)
де ft – тривалість проміжку часу з моменту (t-1) до t.
Якщо компоненти вектору qможл та qплан є інтервальними показниками, з рівними
чи нерівними інтервалами, середня величина потенціалу визначається за
формулою:
(2.5)
де n – загальна тривалість всього досліджуємого періоду.
Використаємо введене поняття потенціалу економічної системи для визначення
людського потенціалу держави. Для цього в якості економічної системи будемо
розглядати взаємозв’язок макроекономічних явищ та процесів на державному рівні,
а в якості ресурсів – взаємозв’язок людського, споживчого та організаційного
капіталу, що в свою чергу формують конкурентні переваги економіки держави,
вимірником яких є інтелектуальний капітал. В якості вектору стратегічного
розвитку, згідно з визначеними у розділі 1.1 приорітетами державного
регулювання, будемо вважати бажані темпи економічного росту, зокрема, зростання
обсягу валового національного продукту на душу населення.
Виходячи з цього, під поняттям людського потенціалу держави будемо розуміти
можливий рівень досягнення економікою країни бажаних темпів економічного
зростання з використанням наявного людського та інтелектуального капіталу.
Розглянемо більш детально, яким чином, у даному випадку, формуються показники
та . З [34] відомо, що сума елементів кінцевого попиту на продукцію галузей
народного господарства дорівнює загальній сумі доданої вартості і складає
валовий національний продукт, тобто:
(2.6)
де – кінцевий попит на продукцію і-ої галузі протягом часу t;
– додана вартість j-ої галузі, створена протягом часу t.
Вектор стратегії темпів економічного зростання може бути заданий у вигляді:
, де (2.7)
Згідно з визначеними елементами вектору Str по кожній галузі, середньорічний
бажаний темп росту валового національного продукту можна отримати за фо
- Київ+380960830922