РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
У якості найбільш важливих видів хижих ссавців були обрані звичайна лисиця,
єнотоподібний собака, звичайний шакал, європейська норка, горностай, лісовий
тхір, видра, кам`яна куниця, борсук та лісовий кіт. Дещо менша увага
приділялась вивченню ласки, степового тхора, вовка, американської норки та
лісової куниці. Їх латинські назви та таксономічний статус наведені за
загальноприйнятою класифікацією [97] у розділі 2.
Основні місця досліджень, які тривали упродовж тривалого часу (1985-2004 рр.),
знаходилися у межах Одеської, Миколаївської, частково, Херсонської областей та
південних районів республіки Молдова. Окрім того, частину матеріалу
(особливості формування ареалу єнотоподібного собаки, розташування місць
сучасного мешкання європейської норки тощо) було також зібрано на території
інших областей України. Деякі важливі питання
Рис. 2.1. Розташування дослідницького стаціонару в дельті р.Дністра:
А – ділянка в межиріччі Дністра та Турунчука;
Б – ділянка в прилиманних плавнях.
(динаміка чисельності хижих ссавців, особливості міграції, залежність від
впливу різних екологічних факторів) вивчалися на стаціонарі у дельті Дністра
(рис. 2.1). Для цього у різних місцях було закладено дві трансекти, що дало
можливість контролювати ситуацію в межиріччі Дністра і Турунчука (ділянка А) та
в прилиманних плавнях (ділянка Б).
У зв`язку з локальною різницею умов існування, для кращого розуміння
екологічних процесів в популяціях лисиці, єнотоподібного собаки, видри та інших
хижаків, було закладено ще один стаціонар (рис. 2.2).
Рис. 2.2. Основні райони дослід-ження лисиці та єнотоподібного собаки.
Певна увага приділялася дослідженню екології та морфологіїї хижаків із всього
регіону, але особливо важливими виявилися роботи, які у різні роки проводилися
у Придунав`ї та Придністров`ї.
2.1 Методи аналізу та об`єм зібраних матеріалів. Для характеристики
фізико-географічних умов регіону і кращого розуміння екологічних процесів, що
відбуваються в дельтах великих річок, нами були використані дані гідрологічних
постів на Дунаї (м. Ізмаїл) та на Дністрі (с. Маяки). Динаміка кліматичних
показників вивчалася за даними регіональних метеостанцій.
Матеріал щодо поширення хижих ссавців збирався упродовж багатьох років під час
численних виїздів, а також за допомогою анкетування мисливців (n ~ 200), при
обробці фондів зоомузею ОНУ тощо. При аналізі динаміки фауни були використані
відомчі матеріали Одеської, Миколаївської та Херсонської обласних організацій
УТМР, які допомогли виявити місця інтродукції тварин та встановити її
результативність. Для відтворення картини заселення єнотоподібним собакою,
видрою, шакалом та лісовою куницею південних регіонів країни було перевірено
багато відомчих матеріалів, сумнівних повідомлень тощо, що дало можливість
виявити основні закономірності формування певних популяцій та південної межі їх
ареалів взагалі [169, 171, 173, 176, 179].
З метою виявлення географічних особливостей та вивчення популяційної мінливості
було досліджено екстер’єр 60 самців і 68 самиць лисиці (рис. 2.3), добутих у
різні роки з 22-28 листопада по 1 березня. Враховуючи, що молоді лисиці на
початок полювання за екстер’єром не поступаються дорослим, розподіл тварин
цього виду за віком не проводився.
Рис. 2.3. Одним із основних об`єктів дослідження була звичайна лисиця.
Методика виміру екстер'єрних показників була запозичена з відомих
науково-методичних джерел [149, 150]. Для вивчення екстер'єрних особливостей
єнотоподібного собаки в Причорномор'ї та порівняння її з вихідною формою на
території Одеської, Миколаївської областей і південних районів Молдови, нам
вдалося добути і дослідити 50 особин цього виду.
При дослідженні краніологічних характеристик єнотоподібного собаки виникли
значні ускладнення, оскільки в зоологічних музеях України не було жодної
колекції черепів цього виду. Тому ми витратили багато часу на її створення і
зараз найбільш повна серія (понад 100 черепів) збірігається в зоологічному
музеї Одеського національного університету. При краніоло-гічних дослідженнях
використовувалась типова методика [150], згідно якої вимірювались максимальна,
кондило-базальна та основна довжина черепа, його міжокова, вилична, мастоїдна
ширина та інше (рис. 2.4). Окрім зазначених на цьому рисунку показників, була
досліджена висота черепа проти слухових барабанів (СБ).
Для аналізу біотопного розподілу хижих ссавців використані власні дані про
зустрічальність лисиці (n = 1572), єнотоподібного собаки (n = 472), лісового
кота (n = 46) та шакала (n = 76), борсука (n = 47), ласки (n = 134), куниці
лісової (n = 37), куниці кам`яної (n = 83) та тхора лісового (n = 42). Окремо
вивчалась ряснота трапляння нір лисиці (n = 482), єнотоподібного собаки (n =
472) та інших хижаків. Особлива увага приділялася дослідженню ссавців
водно-болотного комплексу, що дало можливість зібрати матеріали з біотопного
поширення видри (n = 147), європейської норки (n = 64) та горностая (n = 113).
Протягом тривалого часу (1979-2000 рр.) на території Північно-Західного
Причорномор`я нами здійснювалося вивчення просторового розподілу єнотоподібного
собаки (n = 472), а останнім часом, у зв'язку з проникненням шакала в низов'я
Дністра [172, 181] і цього виду. Основною ціллю досліджень було виявлення
закономірностей у розподілі особин зазначених тварин і динаміки цього процесу в
часі.
Рис. 2.4. Схема вимірів черепа: 1) найбільша довжина (МД); 2) кондило-базальна;
3) основна довжина; 4) довжина піднебіння; 5) максимальна довжина носових
кісток; 6) довжина носових кісток; 7) довжина верх
- Київ+380960830922