Ви є тут

Оптимізація структури територій приміських зон великих міст (на прикладі м. Рівне)

Автор: 
Кахнич Петро Федорович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2006
Артикул:
0406U004255
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ОПТИМІЗАЦІЇ СТРУКТУРИ ТЕРИТОРІЙ ПРИМІСЬКИХ ЗОН ВЕЛИКИХ МІСТ
2.1. Основні задачі та етапи організації і розвитку приміських зон
Основною задачею організації та розвитку приміських зон є раціональне і
взаємоузгоджене розміщення в її межах земель різного функціонального
призначення з розташуванням на них населених пунктів, транспортної та
інженерної інфраструктури, а також інших елементів. При цьому необхідно
встановити оптимальні режими взаємного функціонування цих елементів для сталого
розвитку даної території.
Серед основних етапів організації та розвитку приміських територій можна
виділити наступні:
- проведення аналізу сучасної планувальної структури;
- проведення комплексної оцінки території;
- розробка перспективної структури;
- складання схеми функціонального зонування території;
- розробка заходів з раціонального використання природних ресурсів та охорони
довкілля.
Прийняттю проектних рішень з організації та розвитку територій приміських зон
повинна передувати велика аналітична робота, яка включає в себе, з одного боку,
комплексний та всебічний аналіз територій приміських зон, а з іншого
–дослідження, направлені на виявлення різноманітних функціональних особливостей
приміських територій та на моделювання їх оптимальної планувальної структури.
Основою розвитку приміських територій є комплексна їх оцінка, а початковим
етапом організації – функціональне зонування та побудова оптимальної структури
землекористувань [52, 112].
Під аналізом приміської території необхідно розуміти комплекс досліджень,
спрямованих на виявлення тих особливостей території, що визначать в майбутньому
напрямки перспективного її використання і будуть сприяти раціональному
розміщенню всіх галузей народного господарства та найбільш ефективній
експлуатації природних ресурсів і охороні довкілля.
Він дає можливість отримати вичерпні відомості про неї, на основі яких можна
приймати управлінські рішення з питань планування та розвитку її на
перспективу.
Найважливішими елементами аналізу приміських територій є її комплексна оцінка,
визначення демографічної ємності, а також планування резервних територій для
розміщення перспективного міського, сільськогосподарського, рекреаційного та
іншого будівництва. Основна мета планування приміських територій полягає у
встановленні взаємної відповідності між багатогранними громадськими потребами і
можливостями природного та технічного комплексу для відповідного виду їх
господарського використання.
Оцінка території є вихідним матеріалом для перспективної розробки
оптимізаційної моделі розвитку приміської зони і є складовою економічної оцінки
[56]. Оцінка території може бути частковою або комплексною. Під частковою
оцінкою розуміють оцінку території з точки зору інтересів одного виду її
господарського використання, а під комплексною, або загальною – оцінку
території з точки зору інтересів всіх можливих видів її господарського
використання. Комплексна оцінка приміських територій представляє собою
інтегральну синтезовану з часткових, а часткова – складається з пофакторних
похідних із окремих природних і антропогенних властивостей території.
При проведенні комплексної оцінки приміських територій необхідно дотримуватися
наступних умов [109]:
- оцінюватися повинна вся територія приміської зони;
- оцінка повинна проводитися з позиції забезпечення інтересів всіх об’єктів і
галузей народного господарства, які одночасно є головними землевласниками та
землекористувачами;
- оцінка повинна проводитися як за сукупністю природних, так і за комплексом
антропогенних факторів;
- об’єкт оцінки (територія) і суб’єкт (використання території) виступають на
рівних правах.
Отже, під комплексною оцінкою приміських територій слід розуміти порівняльну
оцінку окремих ділянок всієї території за комплексом природних та антропогенних
властивостей з точки зору придатності цих ділянок для розміщення основних видів
господарської діяльності (будівництва, масового відпочинку, сільського і
лісового господарства тощо).
Під демографічною ємністю приміської території розуміють те максимальне число
жителів, яке може бути розміщене в її межах при умові забезпечення найбільш
важливих повсякденних потреб населення за рахунок ресурсів території з
врахуванням необхідності збереження екологічної рівноваги.
В процесі формування приміських територій розглядаються і вирішуються основні
народногосподарські задачі: економічні, технічні, визначення принципів
розселення і організації населених пунктів, відновлення та охорона природи,
відпочинок та оздоровлення населення [89, 96, 123].
До економічних задач можна віднести найефективніше використання природних і
сировинних ресурсів; визначення правильного співвідношення та розміщення
промислового та сільськогосподарського виробництва; вирішення транспортних,
виробничих та сировинних зв’язків з іншими економічними районами.
До технічних задач відносяться методи розробки корисних копалин, використання
природних ресурсів, розвиток транспорту, енергетики та інженерних комунікацій,
благоустрій території.
Вирішення цих питань дозволить раціонально розмістити сільськогосподарське
виробництво в приміській зоні, встановити його спеціалізацію та концентрацію
галузей, а також розміри підприємств. Така структура організації території
сприятиме формуванню нових землевласників і землекористувачів та появі нових
форм господарювання в аграрному секторі економіки, розташуванню об’єктів
культурно-побутового призначення, торгівлі, об’єктів сервісного обслуговування,
зручному транспортному сполученню з навколишніми приміськими селами та
містами-ц