РОЗДІЛ 2
ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА
РЕГІОНУ ДОСЛІДЖЕНЬ
Нарис природних умов Буковинського Прикарпаття складений на основі узагальнення
праць М.М. Рибіна [145], К.І. Геренчука і П.А. Кучинського [44], Б.Н. Іванова
[87], Л.І. Воропай і М.М. Куниці [39], фізико-географічних зведень [43,
137–140, 211], а також низки праць і повідомлень І.В. Артемчука [10, 11,
13–15], З.Н. Горохової зі співавторами [46–55], З.С. Заєць зі співавторами
[78–80], Т.І. Солодкової зі співавторами [158, 160] щодо особливостей рослиного
покриву регіону досліджень.
2.1. Геологічна будова та рельєф
Територія Чернівецької області розташована на межі геологічних комплексів і
природних систем Центральної і Східної Європи. Тут проходить зона контактів
стародавньої Східноєвропейської платформи, зокрема її південно-західного крила
(Волино-Подільська плита), з молодою (альпійською) Карпатською складчастою
гірською системою. Між ними розташована амортизуюча контактна структура –
Передкарпатський прогин. Результатом взаємодії цих структур є різноманітність
систем будови території Буковинського Прикарпаття (поєднання гребенів і
горстів, височин і рівнин, висока сейсмічність). На території Чернівецької
області контактують різні типи ландшафтів: від рівнинних лісостепових довкіль
Східної Європи до широколистянолісових довкіль Центральної Європи, що породило
формування в Буковинському Прикарпатті передгірно-височинних лісолучних довкіль
[43].
За фізико-географічним районуванням України [211] досліджена територія
знаходиться в межах 2 районів: Прут-Сіретського та Буковинського Підгір’я, які
входять до складу Прикарпатської області, підпровінції Лісисті Карпати
провінції Східні Карпати Карпатської гірської країни. Прут-Сіретський
фізико-географічний район розташований між долинами річок Прут і Сірет, на
заході він обмежений долиною р. Черемош, на сході – державним кордоном з
Румунією. Буковинське Підгір’я займає південно-східну окраїну Прикарпаття й
розміщене між долиною р. Сірет і крайовими хребтами Карпат (рис. 2.1).
Отже, територія Буковинського Прикарпаття – це перша зовнішня область
Карпатської гірської країни, яка має чітко окреслені межі: на півночі – р.
Прут, на заході – р. Черемош, на півдні – орографічний уступ Буковинських
Карпат, на південному сході – державний кордон з Румунією. Особливістю
Буковинського Прикарпаття є те, що тут на порівняно невеликій території (259,2
тис. га, що складає 32 % площі Чернівецької області) зосереджені типи рельєфу,
що властиві великим територіям окремих материків: рівнинний і гірський.
Унаслідок цього відмінною особливістю природи Буковинського Прикарпаття є її
двоякий характер, тобто наявність рис довкіль рівнин і гір.
За геоморфологічним районуванням Українських Карпат [139] Передкарпаття
розглядається як геоморфологічна область, що пов’язана з Передкарпатським
передовим прогином. У межах Передкарпаття виділяють 10 геоморфологічних
районів, два з яких співпадають з регіоном дослідження: Сіретсько-Прутська
межирічна височина з ерозійно-останцевим рельєфом і Буковинська передгірна
слабо розчленована височина.
Передкарпатський крайовий прогин розчленований на дві структурні зони: Зовнішня
та Внутрішня. Буковинське Прикарпаття здебільшого збігається з Зовнішньою зоною
Передкарпатського крайового прогину, складеного з поверхні потужною товщею
глинисто-піщаних відкладів тортону та сармату, які у два рази менші, ніж товщі
Внутрішньої зони. Межа по поверхні між цими структурними одиницями проводиться
по лінії насуву Внутрішньої зони на Зовнішню, амплітуда якої перевищує 20 км і
проходить приблизно по лінії Вижиця – Берегомет – Банилів – Красноїльськ (це
орографічний уступ Буковинських Карпат) [43, 140].
Утворення цього прогину проходило в середині третинного періоду й було зв’язане
з впливом молодої складчастої системи Карпат. Опущені ділянки були залиті
морем, яке проіснувало з невеликими перервами майже до кінця міоцену.
Прикарпаття було неглибокою рукавоподібною морською водоймою, куди у великій
кількості зносився уламковий матеріал – продукти руйнування Карпат, які
відклалися на дні цього моря, перекрили палеозойсько-мезозойський фундамент
прогину потужною товщею міоценових порід, що поширюються на глибину
1200–1400 м. У складі цих порід найчастіше спостерігаються глини та глинисті
сланці, рідше – вапняки, гіпси, піски тощо [145].
Формування сучасного рельєфу Буковинського Прикарпаття почалося з моменту
звільнення його території від моря, тобто з верхнього сармату. Велику роль у
цій справі відіграла річкова ерозія, яка піддала порівняно глибокому
розчленуванню поверхню Підгір’я. Оскільки відступання моря проходило в
південно-східному напрямку, в цьому ж напрямку направились і молоді річкові
системи Підгір’я (річки Черемош і Сірет), які виробили широкі (до 7–10 км)
долини [145]. Особливо широке днище, що не відповідає ширині сучасного русла,
має долина р. Сірет. Це пов’язано з тим, що на початковій стадії розвитку
верхня частина річкової системи Черемоша була перехоплена і спрямована в р.
Прут. Слідами цього цікавого явища є ділянка прадолини між м. Вижниця і смт
Берегомет. Нині – це широка (до 7 км), плоска, заболочена, витягнута вздовж
гір, так звана, Багненська, або пра-Черемоська долина, по якій протікають
невеликі річки Міхідра та Міходерка.
У межах Буковинського Прикарпаття за характером рельєфу чітко окреслюються
Прут-Сіретське межиріччя та Буковинське Підгір’я, які відповідають вище
наведеним фізико-географічним районам. У центральній частині межиріччя
піднімається грядово-горбиста Чернівецька височина з максим
- Київ+380960830922