РОЗДІЛ 2.
ПЕРЕДУМОВИ ТА ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ І РОЗВИТКУ ТУРИСТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ КАРПАТСЬКОГО
РЕҐІОНУ
2.1. Історико-географічні особливості розвитку туристичного комплексу реґіону
Дослідники територіальної організації рекреації і туризму на заході України по
різному підходять до виділення меж туристичного комплексу КР. На поч. 1980-х
рр. Н. Ю. Недашківською було комплексно проаналізовану РС Українських Карпат
[147], а групою науковців ІРД НАН України (М.?І.?Доліш-нім, М.?С.?Нудельманом,
К.?К.?Ткаченком та ін.) було здійснено аналіз компонентно-функціональної й
територіальної організації рекреації у ширших межах КР [62]. Власне, виходом
даних праць можна датувати початок наукової дискусії про межі
рекреаційно-туристичного комплексу КР і співвідносність їх з межами
Карпатського економічного району. На даний час склалися три основні підходи до
виділення його меж. Прибічники першого підходу під поняттям ТК КР України
розуміють ТК Українських Карпат, і відповідно до цього підходу, окреслюють його
межі, керуючись природними (тектонічними, фізико-географічними) межами
Українських Карпат [117, 147, 182 і ін.].
Синтез орографічно-ландшафтного й адміністративно-господарського критеріїв
використаний М. С. Нудельманом, П. В. Жуком і С. П. Кузиком при виділенні меж
рекреаційного комплексу КР у колективній монографії “Українські Карпати.
Економіка” [152, с. 157]. Згідно з таким підходом межі КР включили в себе лише
гірські й передгірні адміністративні райони областей, тобто поза його межами
залишилися найбільші туристичні центри карпатських областей: Львів,
Івано-Франківськ, Чернівці. На нашу думку, такий підхід виправданий для
суспільно-географічного вивчення рекреаційного комплексу Українських Карпат, а
не реґіону в цілому, що формується завдяки тісним інтеграційним зв’язкам між
обласними економічними районами (ОЕР), кожен з яких “має одне яскраво виражене
ядро районоутворення – обласний центр... до якого завдяки
транспортно-комунікаційним артеріям економічно й соціально тяжіє вся територія
області” [245, с. 108].
Прибічники другого підходу суттєво розширюють межі КР за рахунок передгірних
районів Буковини, Опілля та прилеглих передгірних територій Львівщини включно
із м.Львовом. Таке розширення границь виправдане з суспільно-географічної точки
зору, оскільки здатне об’єктивніше відображати реальні умови формування й
просторового розподілу турпотоків у реґіоні. Найбільше визнання серед
представників даного підходу отримала комп-лексна схема межування й
територіальної організації рекреаційного комплексу КР, наведена у колективній
монографії “Карпатський рекреаційний комплекс” М. І. Долішнього, М. С.
Нудельмана, К. К. Ткаченка і ін. [62, с. 15].
На наше переконання, поняття КР як цілісна адміністративно-управлін-ська,
розселенсько-культурна, комунікаційна і господарська система в сучас-них умовах
економічної і суспільної реґіоналізації має охоплювати усю терито-рію
карпатських областей України. З суспільно-географічних позицій слуш-ність
такого підходу до розгляду особливостей просторової організації сфери туризму
підкріплює така закономірність: “комплекси сфери обслуговування населення мають
швидше обласний, ніж загальнокарпатський характер. Об’єднуючим фактором усіх
цих міжгалузевих утворень є реґіональний комплекс комунікаційної
інфраструктури…” [247, с. 716]. Сюди ж варто залічити й ланцюги інших об’єктів
інфраструктури туризму.
Отож, саме третій підхід до окреслення меж ТК КР переважає в останні роки й
активно пропагується низкою дослідників [13, 35, 64, 163, 176, 187, 191 тощо].
Зокрема, його було продуктивно використано М.?В.?Копачем у схемі територіальної
організації рекреаційних районів КР [108], яка невдовзі отримала подальше
аналітичне обґрунтування у докторському дослідженні В.?К.?Євдокименка [71]. А в
1997 р. О.?О.?Бейдиком і Д.?О.?Ляшенко було запропоновано комплексне
рекреаційно-туристичне районування України, в якому межі ТК КР охопили всю
територію карпатських областей, а не лише їх передгірну й гірську частини [13,
с. 298].
У підсумовуючому розділі українознавчих суспільно-географічних студій, що має
назву “Карпатський реґіон України” було підсумовано дискусійні підходи щодо
окреслення його меж: “в адміністративно-територіальному відношенні Карпатський
реґіон України складається з чотирьох областей України: Львівської,
Івано-Франківської, Закарпатської та Чернівецької... У природно-географічному
відношенні КРУ є поняттям геопросторово дещо вужчим, ніж в
адміністративно-територіальному плані” [247, с. 703]. Ми поді-ляємо погляди М.
В. Копача, В. К. Євдокименка, О. І. Шаблія, О. О. Бейдика щодо розгляду ТК КР
як компонентно-функціональної складової Карпатського економічного району і
проти штучного дослідницького звуження його меж лише до передгірних і гірських
районів Українських Карпат.
Наш підхід ґрунтується на такій аксіомі: ТК реґіону є невід’ємною струк-турною
складовою господарсько-територіального комплексу реґіону і виступає основою
інтегрального суспільно-географічного районування території країни. Тобто
виступає функціонально-господарською компонентою Карпатського економічного
району України. Більше того: туризм – це суспільний рух і глобальний
міжгалузевий комплекс сервісу “без кордонів”. Тож ТК Карпат-ського реґіону
України також є складовою більшого суспільно-географічного району –
Карпатського єврореґіону, до якого поряд з карпатськими областями України
входить Підкарпатське воєводство Польщі та прикордонні адміністра-тивні одиниці
Словаччини, Угорщини і Румунії.
Карпатський реґіон України
- Київ+380960830922