Розділ 2
Матеріали і методи дослідження
Для вирішення поставлених задач протягом 2004–2006 років в умовах віварію
Білоцерківського державного аграрного університету були проведені
експериментальні дослідження, у яких використано 800 голів перепелів.
Дослідження проводили на перепелах (Coturnix coturnix) родини фазанових, ряду
курячих породи фараон, м’ясного напрямку продуктивності.
У XI ст. перепели були одомашненні і розводились як декоративна птиця в Японії.
Починаючи з XX століття їх почали використовувати для виробництва яєць та
м’яса. В Японії перепелівництво за обсягами виробництва посідає друге місце
після курівництва, що, певною мірою, зумовлено ядерним вибухом у Хіросімі та
Нагасакі. До Росії перепели були завезенні в 1964 році [130, 190].
Для експериментальних досліджень перепела були вибрані завдяки біологічним
особливостям та перевагам у їх утримані [65]. Один тиждень життя перепела
відповідає 3,5 тижням життя курки яєчного напряму продуктивності, що дозволяє
скоротити тривалість досліджень, знизити затрати на обладнання, годівлю,
утримання та на однаковій площі мати значне поголів’я [190].
Перепели – найдрібніші представники ряду курячих. Маса тіла самки 300 г, самця
– 230–250 г. Перепели характеризуються високою інтенсивністю росту. Маса тіла
щойно вилуплених перепелят становить 6–8 г. За два місяці маса тіла
збільшується більше, ніж у 20 разів, у курчат – лише у 14 раз. У 3–4-тижневому
віці перепелят можна розділити за статтю. Статевий диморфізм виражається за
масою та оперенням. У самок оперення на грудинці має крапчасте забарвлення, у
самців – рівномірно кремове. Яйцекладка починається у віці 35–45 діб. У перші 5
діб яйценосність складає 4%, а до кінця місяця до 72%. Середня несучість – 220
яєць на рік при масі яйця 12–16 г. Тривалість продуктивного використання самки
становить 34 тижні. Маса яєць, які знесені за рік самкою, у 24 рази перевищує
їх масу тіла, тоді як у курей це співвідношення становить 1:8. У розрахунку на
1 м2 підлоги вихід яйцемаси у перепелів складає 32,5, а у курей – 22,5 кг
[201]. Площа підлоги при вирощуванні та відгодівлі молодняку становить не менше
85 см2 на голову, а при утримуванні батьківського поголів’я – 125 см2 [20,
269]. Температура тіла перепела на 2 єС вища, ніж у птиці інших видів, що
забезпечує природну стійкість до більшості інфекційних захворювань [65, 130,
135, 190, 269].
2.1. Умови та схеми дослідів
Для досягнення мети та завдань роботи було проведено дві серії дослідів.
У першому досліді вивчали інтенсивність ПОЛ та особливості функціонування АОС
печінки перепелів від народження до встановлення інтенсивної яйцекладки, за
умов впливу нітрату натрію та при додаванні зерна амаранту в комбікорм. З цією
метою із добового молодняку було сформовано чотири групи птиці по 100 голів у
кожній. Птиця 1-ї групи, якій згодовували основний комбікорм (табл. 2.1),
слугувала контролем та моделлю для вивчення процесів пероксидації та
антиоксидантного статусу печінки перепелів у віковому аспекті. З метою
моделювання експериментального оксидативного стресу птиці 2-ї групи з 3-ї по
70-у добу досліджень з водою випоювали нітрат натрію в дозі 0,5 г/кг маси тіла
за NO3Ї/кг [166]. Перепелам 3-ї (за умов впливу нітрату натрію) та 4-ї груп у
складі комбікорму, згідно даних літератури [4, 238, 263], згодовували зерно
амаранту (10%). Використовували амарант сорту „Ультра” – Amaranthus Hybridus,
який у 1998 році занесений до „Реєстру сортів України” [221]. Висновок про
зоотехнічний склад та енергетичну цінність додається (Додаток А).
Таблиця 2.1
Схема науково-господарського досліду
досліду
Група
Кількість голів
Умови досліду
100
Основний комбікорм (ОК), рецепти №1 та №3
100
ОК, рецепти №1 та №3 + нітрат натрію в дозі 0,5 г/кг маси тіла за NO3–
100
ОК+10% зерна амаранту, рецепти №2 та №4 + нітрат натрію в дозі 0,5 г/кг маси
тіла за NO3–
100
ОК+10% зерна амаранту, рецепти №2 та №4
200
ОК, рецепти №1 та №3
200
ОК+10% зерна амаранту, рецепти №2 та №4
Умови утримання перепелів були однаковими і відповідали зоотехнічним нормам. До
4-тижневого віку птицю утримували у клітках, з локальною системою обігріву,
згодовували комбікорм для перепелів 1–4-тижневого віку, рецепт №1 та №2 (табл.
2.2). У 4-тижневому віці птицю пересадили у клітки-батареї для дорослих з
урахуванням вимог для формування продуктивного стада (співвідношення самок до
самців – 3:1), із 35-ї доби згодовували комбікорми виготовленими за рецептами
№3 та №4. У комбікормах (№2 та №4) 10% зернових компонентів замінили на 10%
зерна амаранту, що не викликало будь-яких істотних змін у загальній поживності
комбікорму.
З метою виробничої перевірки результатів науково-дослідної роботи на базі
приватного підприємства „АІПЕР” було проведено господарський дослід. Під час
проведення досліду вивчали вплив добавки зерна амаранту в комбікорм на якість
м’яса, яєць та інтенсивність росту, збереженість поголів’я. З цією метою
добових перепелят розділили у дві групи по 200 голів у кожній. Птиця першої
групи слугувала контролем, згодовували основний комбікорм (рецепт №1 та №3).
Птиці 2-ї групи з комбікормом згодовували 10% зерна амаранту – (рецепт №2 та
№4) [4, 238, 263]. Якість м’яса визначали за поживністю та токсичністю,
залишковим вмістом нітрат- та нітрит-іонів. Якість яєць оцінювали за вмістом у
жовтку каротиноїдів, жиророзчинних вітамінів А та Е. Щотижня проводили
зважування 15 голів перепелів з кожної групи та контроль за збереженістю
поголів’я.
Таблиця 2.2
Склад та поживність комбікормів для молодняку та дорослих перепелів
Показники
Рецепти, №
1–4 тиждень
5–10 тиждень
С
- Київ+380960830922