РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ
2.1. Клінічна характеристика обстежених хворих. В умовах кардіологічного
відділення Обласного клінічного госпіталю для інвалідів Великої Вітчизняної
війни м. Суми обстежено 136 хворих на ІХС, ускладнену хронічною серцевою
недостатністю І-Ш ФК, у віці від 62 до 88 років (середній вік 73,54±0,56 роки),
серед них 81 чоловіків (59,56%) і 55 жінок (40,44%).
З них до основної групи ввійшло 104 хворих на метаболічний синдром.
Групу порівняння склали 32 хворих на ІХС з ХСН без метаболічних порушень.
Контрольну групу склали 25 практично здорових осіб, середній вік яких склав
67,31±1,39 років.
Функціональний клас (ФК) ХСН визначали згідно класифікації Нью-Йоркської
асоціації серця NYHA (1964): І ФК ХСН був встановлений у 4 (2,95%) хворих, ІІ
ФК – у 97 (71,32%), ІІІ ФК - у 35 (25,73%), ІV ФК – 0.
При визначенні ФК ХСН при включенні у дослідження хворим також проводили тест
6-хвилинної ходьби: тих, хто пройшов від 426 до 550 м, віднесли до І ФК, від
301 до 425 м – до ІІ ФК, від 250 до 300 м – до ІІІ ФК. В середньому хворі
основної групи пройшли 402,4±57,1 м, у групі порівняння, без МС, - 412,7±74,2 м
(p>0,05).
Діагноз МС встановлювали при виявленні основних критеріїв синдрому:
гіперінсулінемія та інсулінорезистентність, артеріальна гіпертензія,
абдомінальне ожиріння, дисліпопротеїнемії, ЦД ІІ типу або порушена
толерантність до глюкози. Залежно від кількості та комбінації симптомів, що
входять до складу МС, у 38 пацієнтів діагностовано класичний варіант МС:
інсулінорезистентність, артеріальна гіпертензія, абдомінальне ожиріння,
дисліпопротеїнемія, ЦД ІІ типу або порушена толерантність до глюкози.
Таблиця 2.1.
Клінічна характеристика хворих на МС та ІХС, ускладнену ХСН
(основної групи) та групи порівняння (M ± m).
Основні характеристики
з МС, n=104
без МС,n=32
Стать (чоловіків)
81 (59,56%)
28 (87,5%)
Вік, роки
73,54±0,56
74,31±0,61
Тривалість захворювання на АГ
16,1±2,4
17,8±3,1
Тривалість захворювання на ІХС
15,2±4,1
14,6±3,9
Систолічний АТ, мм рт.ст.
162±1
152,5±3
Діастолічний АТ, мм рт.ст.
98,5±1
86,5±2
ФК ХСН:
І
ІІ
ІІІ
2 (1,92%)
81 (77,89%)
21 (20,19%)
2 (6,25%)
16 (50,0%)
14 (43,75%)
ІМТ, г/м2
345,28±0,29*
239,2±1,11
ОТ/ОС
0,98±0,03**
0,73±0,12
Примітка: різниця показників достовірна, р<0,001*, р<0,05**.
Усі пацієнти основної групи були з надлишковою масою тіла. ІМТ у хворих складав
від 270 до 500 г/м2, в середньому – 345,28±0,29 г/м2, що у 1,44 разів більше,
ніж у групі порівняння (239,2±1,11 г/м2, р<0,001). Для клінічної діагностики
інсулінорезистентності у всіх хворих визначали коефіцієнт співвідношення об’єму
талії до об`єму стегна (ОТ/ОС). Середній показник ОТ/ОС у пацієнтів склав
0,98±0,03, що у 1,34 разів перевищує показник групи порівняння (0,73±0,12,
р<0,05), що свідчить про наявність абдомінального типу ожиріння.
При надходженні до відділення скарги всіх хворих з метаболічним синдромом
розподілились на церебральні – майже всі хворі скаржилися на головний біль
різної інтенсивності, періодичні головокружіння; кардіальні скарги пред’являли
51,92% (54 хворих), а саме різної інтенсивності біль у ділянці серця, задишку
при фізичному навантаженні. У 41 хворих (39,42%) діагностовано стабільну
стенокардію напруги. Ці пацієнти пред’являли скарги на періодичні болі за
грудиною стискаючого та давлючого характеру, які виникають у зв’язку з фізичним
навантаженням. Такі болі мали характерну ірадіацію у ліве плече, руку, під ліву
лопатку, супроводжувалися почуттям нехватки повітря та інспіраторною задишкою.
ФК стабільної стенокардії встановлювали згідно Канадської класифікації: ІІ ФК –
у 36 хворих (34,61%), ІІІ ФК - у 5 хворих (4,81%). У решти хворих кардіалгічний
синдром мав нестенокардитичний характер. Астено-невротичні скарги (загальна
слабкість, швидка втомлюваність, дратівливість, зниження працездатності,
порушення сну) спостерігали у 69 хворих, що складає 66,34%.
Також хворі пред’являли скарги на сухість у роті, свербіння шкіри (у 32 хворих,
що складає 30,76%); ЦД ІІ типу був компенсований, тобто без згаданих скарг, у
72 (69,24%) хворих.
При об’єктивному дослідженні з боку серцево-судинної системи виявлені наступні
зміни: перкуторно – розширення меж відносної серцевої тупості вліво – у 85 осіб
(81,73 %), систолічний шум на верхівці або аорті функціонального чи
атеросклеротичного генеза – у 35 осіб (33,65%).
У групі хворих на метаболічний синдром та ХСН рівень систолічного АТ склав
162±1 мм рт.ст., рівень діастолічного АТ - 98±1 мм рт.ст., середнє значення
артеріального пульсу склало 77±2 за хвилину.
Вивчення даних ЕКГ досліджень показало, що ознаки гіпертрофії лівого шлуночка
зустрічались у 93 хворих (89,42%), синусова тахікардія зафіксована у 11 хворих
(10,57%), ознаки перенесеного інфаркту міокарда різного ступеню тяжкості
давністю більше 6 місяців (постінфарктний кардіосклероз) – у 25 хворих
(24,03%). Порушення ритму серця у вигляді суправентрикулярної екстрасистолії –
в 10,57 % випадків (11 осіб), шлуночкової екстрасистолії – в 4,8% випадків (5
осіб). Миготливу аритмію було зафіксовано у 2 хворих, що склало 1,92%.
Відмічено наступні зміни на дні ока: ангіоспазм судин сітківки – у 67 хворих
(64,42%), гіпертонічна ангіопатія сітківки – у 34 хворих (32,69%), відсутні
зміни у 13 хворих (12,5%).
Відзначено, що у хворих на МС мав місце більш тривалий анамнез ХСН - 28,87 ±
8,71 місяців, ніж у пацієнтів з ХСН без МС - 19,6 ± 8,89 місяців (р < 0,05).
Для перебігу ХСН у хворих з МС характерним є більш прискорений розвиток
симптомів ХСН Ш ФК від моменту встановлення діагнозу АГ у порівнянні з
пацієнтами без метаболічного синдрому.
Хворі на
- Київ+380960830922