Ви є тут

Урожай і якість насіння сої залежно від технологічних прийомів вирощування при зрошенні в умовах південного Степу України

Автор: 
Нижеголенко Віктор Михайлович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2006
Артикул:
0406U004855
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
УМОВИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
Продуктивність рослин, зокрема сої, суттєво визначається забезпеченістю
протягом усього періоду вегетації факторами життя: вологою, теплом, елементами
мінерального живлення, світлом. Відомо, що врожай і його якість залежать від
складного комплексу зовнішніх факторів. Отже, особливості росту й розвитку сої
необхідно досліджувати залежно від умов середовища його вирощування.
2.1. Характеристика ґрунтового покриву дослідної ділянки
Ґрунтові умови. Польові досліди проводилися на полях дослідного господарства
„Асканійське” Каховського району Херсонської області, яке за існуючим
районуванням відноситься до південного Степу України.
Територія господарства розташована в підзоні південного сухого Степу в межах
Сірогозько-Веселовського агроґрунтового району.
За даними Херсонської зональної агрохімлабораторії, ґрунт темно-каштановий
остаточно слабкосолонцюватий крупнопилувато-тяжкосуглинистий.
За гранульованим складом ґрунт містить 40,66 % фізичної глини,
ґрунтоутворювальна порода – середньосуглинистий лес, збагачений вапном і
гіпсом. Ґрунтовий профіль укорочений. На глибині 63–90 см спостерігається добре
розвинутий карбонатно-ілювіальний горизонт, обмежуючий розвиток кореневої
системи рослин.
За механічним складом ґрунт відноситься до крупнопилувато-тяжкосуглинистих
різновидів з перевагою в орному шарі фракції великого пилу (32,48 %), мулу
міститься 32,23 %.
Гумусний горизонт має потужність 42-51 см. Орний шар характеризується великим
вмістом пилу, малою кількістю водостійких агрегатів крупніше 0,25 мм, має
високу щільність складення, погану водопроникністю, недостатню водоутримуючу
здатність. Має схильність до набрякання, запливання і кіркоутворення.
В орному шарі ґрунту міститься в середньому гумусу 2,15 %, легкогідролізованого
азоту 5,0 мг на 100 г ґрунту, рухомого фосфору 2,4 мг та обмінного калію 40 мг
на 100 г ґрунту.
Реакція ґрунтового розчину гумусованого профілю ґрунту нейтральна - рН -
6,8-7,0.
Об'ємна маса, найменша вологоємність, вологість зав’ядання для шару ґрунту
0-100 см складає відповідно 1,41 г/см3, 21,3; 9,5 %.
Водно-фізичні властивості ґрунту сприятливі для розвитку сільськогосподарських
культур. Він характеризується нормальним складенням ґрунтового профілю.
Об’ємна маса орного шару складає 1,16 – 1,21, питома вага 2,65-2,67, загальна
шпаруватість 54,6-55,8 %. Униз по профілю з ущільненням нижніх горизонтів
ґрунтів підвищується об'ємна вага до 1,52 г/см3 на глибині 140-150 см, а
загальна шпаруватість знижується до 45,0 %.
Ґрунти характеризуються досить високою вологоємністю та хорошою водовіддачею.
Повна вологоємність орного шару складає 45,1-47,7 %, гранична польова –
26,5-30,4 %.
Униз по профілю ущільнення ґрунту поступово знижується, повна вологоємність до
29,6 % і гранична польова – до 21,8 %. Аерація орного шару грунту задовільна -
19,8-20,7 %.
У півметровому шарі ґрунту міститься 67,4 мм засвоюваної вологи а у метровому
шарі – 129, 0 мм.
Загальний запас вологи, що відповідає граничній польовій вологоємності, для
кореневмісного шару 0-30 см складає 1000 м3/га, для шару 0-50 см – 1700 м3/га і
для шару 0-100 см – 3200 м3/га.
Оптимальна поливна норма для шарів відповідно складає 300, 500 і 1000 м3/га.
Ґрунтові води на ділянці розташовані на глибині 10-12 м і не впливають на всю
зону аерації.
Ґрунт зони господарства, як показує практика, за правильного використання й
науковообґрунтованого ведення виробництва забезпечує в умовах зрошення
одержання високих урожаїв сільськогосподарських культур.
Характеристика клімату. Територія землекористування розташована в першому
(північному) агрокліматичному районі Херсонської області, клімат якого дуже
теплий, посушливий.
За багаторічними даними, середньорічна температура повітря складає +9,2 °С.
Найбільш холодний місяць – січень із середньомісячною температурою повітря -4,1
°С, а найбільш теплий – липень з температурою повітря +23,1 °С.
Абсолютний мінімум температури повітря досягає -32 °С, абсолютний максимум
становить +39 °С.
Середня тривалість безморозного періоду 175 днів, вегетаційного – 220 днів.
Тривалість періоду з температурою вище 10 °С складає 175 днів. Сума температур
за цей період дорівнює 3260 °С.
Початок активних температур повітря припадає на кінець третьої декади березня і
закінчується вегетаційний період у першій декаді листопада.
Останні весняні заморозки закінчуються в третій декаді квітня, а першій осінні
– починаються в другій декаді жовтня.
Річна сума опадів у середньому складає 388 мм, абсолютний мінімум опадів – 231
мм, максимум – 565 мм. Сума опадів за вегетаційний період складає 259 мм.
Розподіл опадів нерівномірний як по сезонах року, так і за інтенсивністю.
У літній період випадає велика частина річної кількості опадів, переважно у
виді злив. Часті тривалі періоди без опадів.
Гідротермічний коефіцієнт дорівнює 0,7.
За осінній-зимовий період запаси вологи в ґрунті збільшуються в середньому до
60-80 мм у шарі 0-50 см і до 120-130 мм у метровому шарі ґрунту.
Агрономічна «стиглість» ґрунтів настає переважно в третій декаді березня, хоча
досить часто бувають значні відхилення як у бік раннього, так і більш пізнього
дозрівання.
Пануючими вітрами на території господарства є вітри східного й
північно-східного напрямків (суховії).
Суховії спостерігаються щорічно, особливо інтенсивні, приблизно в 40 % років.
Зими малосніжні з дуже частими відлигами та дощами. Сніжний покрив неглибокий і
нестійкий, за зиму спостерігається близько 20-30 днів зі сніжним покривом
висотою 4-5 см нерідко на полях утворюється крижана кірка, що згубно діє на
озимі культури.
Рослинність. У складі травостою рівнинних ділян