РОЗДІЛ 2
КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОСОБИ ЗЛОЧИНЦЯ, ЯКИЙ ВЧИНЯЄ ОКРЕМІ ВИДИ
НАСИЛЬНИЦЬКИХ ЗЛОЧИНІВ НА СЕКСУАЛЬНОМУ ҐРУНТІ
2.1. Соціальний портрет особи злочинця, який вчиняє насильницькі злочини на
сексуальному ґрунті
Поведінка особи відображає широкий спектр тлумачень власне поняття “поведінка”.
Поведінка особи – це взаємодії особистості з навколишнім соціумом,
опосередкованим її активністю, проявах в окремих вчинках і діях, узятих у
визначеній послідовності, тобто – це ззовні фіксуємий аспект діяльності, за
якою можуть бути зрозумілі її зміст і мотиви [268, с. 238-239].
У рамках теорії взаємодії дослідження причин індивідуальної злочинної
поведінки, злочинності та окремих її видів здійснюється шляхом аналізу
взаємодії соціального середовища та людей, у тому числі поширених типів
особистості. При цьому, - як наголошує В. Кудрявцев, - завжди виділяється
провідна складова взаємодії – соціальне середовище [148, с. 14].
При вивченні злочинної поведінки необхідно враховувати співвідношення
соціального і біологічного в структурі конкретної особистості, пам’ятаючи про
те, що злочинність зумовлена насамперед соціальними факторами, але завжди слід
мати на увазі й індивідуально-психологічні, біологічні особливості сексуального
злочинця.
Соціологічний аналіз виділяє в особистості соціально-типове як цілісність
характерологічних і моральних якостей, знань і умінь, ціннісних орієнтацій і
соціальних настанов, які домінують, та мотивів діяльності [268, с. 208].
Характеристика особистості злочинця в кримінології розкривається через її
структуру. Елементами структури особистості злочинця виступають її
індивідуальні властивості, якості, особливості та стани, що характеризують її
як окрему цілісну систему. Найбільш важливим у цьому відношенні є аналіз потреб
і спонукань особистості, його відносини до соціальних норм. У структурі
особистості сексуального злочинця виділяються соціально-демографічні,
кримінально-правові, соціально-рольові і морально-психологічні ознаки
(компоненти) [138, с. 132]. Найрозповсюдженими є 1) соціально-демографічні
ознаки; 2) кримінально-правові ознаки; 3) соціальні прояви в різних сферах
життєдіяльності; 4) моральні властивості; 5) психологічні ознаки; 6) фізичні
(біологічні) характеристики [142, с. 336].
Наукова цінність дослідження структурної характеристики особистості
сексуального злочинця полягає у встановленні специфічних криміногенних
компонентів, рис, а також криміногених зв’язків між різними елементами, що
призводять до вчинення насильницьких злочинів на сексуальному ґрунті.
Для вивчення особистості сексуального насильницького злочинця необхідно
враховувати такі специфіки його характеристики, як спрямованість поведінки,
домінуючі емоційно-вольові якості, моральний образ, стан фізичного і психічного
здоров’я тощо. Характер – особливість поведінки людини, що виявляється в його
манерах, вчинках, складі розуму. З погляду сучасної етики, характер є
сукупністю здійснених в одній людині цінностей особистості [297, с. 501].
Відтак під особистістю злочинця, що вчиняє насильницькі злочини на сексуальному
ґрунті, приймемо сукупність специфічних соціально-демографічних, моральних та
соціальнозначущих біопсихологічних характеристик і станів, що проявилися у
вчиненні насильницького злочину, що має сексуальне підґрунтя, і посягає на
статеву свободу і статеву недоторканість людини, а в деяких випадках - також
життя.
До соціально-демографічних ознак кримінологічної характеристики особи В.
Кудрявцев, Н. Лейкина, Г. Міньковський та інші відносять стать, вік, рівень,
дані про сімейний стан, соціальне положення, рід занять та ін. [164, с. 55].
Аналіз цих відомостей дозволить встановити особливості цих показників та
визначити їх вплив на спрямованість злочинної поведінки. До
кримінально-правової характеристики особистості сексуального злочинця входить
комплекс відомостей про характер співучасті, мотиви злочинних посягань, основні
форми дозлочинної поведінки, дані про рецидив, психічний стан у момент вчинення
сексуального злочину, окремі аспекти поведінки засуджених в установах виконання
покарання. Отже, виходячи з кримінально-правової характеристики, можемо робити
висновки про генезис злочинного посягання, глибину і стійкість антисуспільної
спрямованості злочинця.
Розкриваючи означений аспект визначимо, що кримінальна активність має і вікові
особливості. Так, серед сексуальних злочинців всіх розглядаємих типів найбільш
активні чоловіки у віці 25-35 років. Особи цього віку вчиняють до 50% всіх
насильницьких злочинів за сексуальними мотивами. А. Долгова зазначає, що серед
сексуальних убивць домінують злочинці старші за віком – від 30 років (45 –
49%), особи віком від 18 до 24 років складають 20 – 23%, у віці 25 – 29% - 15 –
16%, а відсоток неповнолітніх не перевищує 5–6% [142, с. 506]. Хоча все ж таки
дані про вік ґвалтівників у літературі мають істотні розбіжності. Так, за
даними американських дослідників К. Абарбанела та А. Родена, більшість осіб,
які у США засуджені за зґвалтування у віці від 15 до 24 років [1, с. 25-26].
Проте, А. Ткаченко зауважує, що для ґвалтівників характерний більш широкий
віковий діапазон, включаючи пубертатний вік (до 16 років) і інволюційний період
(старше 46 років), що свідчить про гетерогенність сексуальних злочинців [10, с.
250].
Наші висновки в цілому підтверджують наведені відомості. Так, за вивченими
кримінальними справами, 52% сексуального вбивць мали в минулому судимість за
вчинення насильницьких злочинів. Всі сексуальні убивці є чоловіками. За
сімейним станом особи, що вчинили насильницьк
- Київ+380960830922