розділ 2.1.1.).
схема 2.9
Основним критерієм при встановленні напрямку алкілювання сполуки 1.13, як і у
випадку реакції ацилювання, було збереження або зникнення в спектрах
відповідних сигналів протонів H-5 або H-6. Так, про будову сполуки 2.17, як
продукту С(6)-алкілювання, свідчить наявність сигналів N(5)H-групи в її ІЧ
спектрі і спектрі ЯМР 1Н (див. табл. 2.3). Натомість, сигнал метиленового
протона H-6, в спектрі ЯМР 1Н в області,
Таблиця 2.3
Спектральні характеристики 6-R-дигідробензiмідазо[1,2-b]ізохінолін-11(5Н)-онів
(2.16; 2.17a-c; 2.21; 2.24; 2.26a-c)
Сполука
ІЧ спектри,
n, см-1
Спектри ЯМР 1Н (ДМСО -d6), d, м.д., J (Гц)
Сигнали бензімідазо[1,2-b]ізохінолінового ядра
Сигнали замісника
C=O
N-H
Інші сигнали
H-5,c
H-1, д,
J=8.0
H-10, д,
J=8.0
H-8, т,
J=8.0
H-7, д,
J=8.0
H-3, т,
J=8.0
H-4, д,
J=8.0
H-9, т,
J=8.0
H-2, т,
J=8.0
Ar-H
6-CH2,
2Н, с.
Інші сигнали
7
10
11
12
13
14
15
16
2.16
1660
1620
3280
11.72
8.65
8.37
7.60
7.50
7.41
7.31
7.28
7.22
8.12 (2H, д, J=8.0, H-2’, H-6’),
7.84 (2H, д, J=8.0, H-3’, H-5’)
4.76
2.17a
1650
3300
11.74
8.67
8.39
7.56
7.33
7.40
7.30
7.27
7.22
7.06 (1H, c, H-3’),
6.70 (1H, д, J=8.0, H-5’),
6.48 (1H, д, J=8.0, H-6’)
4.14
2.48 (3H, c, 2’-CH3),
2.19 (3H, c, 4’-CH3)
2.17b
1650
3200
1560, 1340
(s,asNO2)
11.97
8.65
8.37
7.63…7.57
(2H, м)
7.42
7.35
7.27
7.23
8.16 (1H, c, H-2’),
8.03 (1H, д, J=8.0, H-4’),
7.67 (1H, д, J=8.0, H-6’),
7.52 (1H, т, J=8.0, H-5’)
4.46
2.17с
1655
3180
2200
(CN)
11.92
8.67
8.40
7.59
7.34
7.28
7.24
7.89 (1H, д, J=8.0, H-3’),
7.47…7.37
(4H, м, H-3, H-7, H-4’, H-5’),
7.03 (1H, д, J=8.0, H-6’)
4.52
2.21
1650
3200
11.69
(2H)
8.71
(2H)
8.45
(2H)
7.63
(2H)
7.59
(2H)
7.37
(2H)
7.34
(2H)
7.29
(2H)
7.19
(2H)
6.88 (2H, м, H-3’, H-4’),
6.75 (2H, м, H-2’, H-6’)
4.54
(4H)
2.24
1655
3180
3280, 3410
(s,asNH2)
12.29
8.63
8.37
7.58
7.47
7.32
7.25…7.12
(5H, м, H-2, H-4, H-9, H-4’, H-5’)
7.71 (1H, д, J=7.2, H-3’),
H-4’, H-5’**,
6.98 (1H, д, J=7.2, H-6’)
4.41
8.13 (1H, c, NHAHB),
7.74 (1H, c, NHAHB)
79
Продовж. табл. 2.3
H-5,c
H-1, д,
J=8.0
H-10, д,
J=8.0
H-8, т,
J=8.0
H-7, д,
J=8.0
H-3, т,
J=8.0
H-4, д,
J=8.0
H-9, т,
J=8.0
H-2, т,
J=8.0
Ar-H
6-CH2,
2Н, с.
Інші сигнали
7
10
11
12
13
14
15
16
2.26a
1655
3200
3300, 3410
(s,asNH2)
11.84
8.64
8.37
[* Накладaння сигналiв протонів бензімідазо[1,2-b]ізохінолінового ядра та
сигналів замісника. Див.колонку 14.
** Накладaння сигналiв протонів бензімідазо[1,2-b]ізохінолінового ядра та
сигналів замісника. Див.колонки 11-13.]
**
7.33
7.27…7.13
(5H, м, H-2, H-4, H-7, H-9, H-4’)
7.58…7.54 (2H, м, H-8, H-5’),
7.67 (1H, д, J=8.0, H-3’),
H-4’**,
6.95 (1H, д, J=7.2, H-6’)
4.41
10.12 (1H, c,
-N’HN’’H-CONH2),
8.11 (1H, c,
-N’HN’’H-CONH2),
5.99 (2H, c, NH2)
2.26b
1653
3175
1240
(C-O)
11.84
8.67
8.38
**
7.36
7.24…7.15
(5H, м, H-2, H-4, H-7, H-9, H-4’)
7.37…7.28 (2H, м, H-3, H-3’), 7.54…7.45 (2H, м, Н-8, H-5’), H-4’**,
7.10 (1H, д, J=7.2, H-6’)
4.23
3.50...3,71 (6Н, м, 2’’-СН2, 6’’-СН2, 3’’-На, 5’’-На), 3.45 (1H, м, 3’’-НB ),
3.26 (1H, м, 5’’-НB )
2.26с
1640
1710
3050
1230
(C-O)
11.63
8.66
8.39
8.49
7.27…7.21
(4H, м, H-3, H-4, H-9, H-4’)
7.15
7.94 (1H, м, H-3’),
7.37…7.30 (2H, м, H-7, H-5’),
H-4’**,
6.90 (1H, м, H-6’)
4.62
3.97 (3H, c, OCH3)
80
характерній для 6-незаміщених похідних бензімідазо[1,2-b]ізохінолін-11(5Н)-ону
1.13, (6.3 м.ч.) не спостерігається.
Більш цікаво, з утворенням продуктів різної будови, протікає реакція з
бензилгалогенідами. Основним напрямком реакції, як ми і сподівались, є
С(6)-алкілювання. Нами були випробувані різні умови: нагрівання різних за
співвідношенням сумішей вихідних сполук у розчинниках (ацетонітрил, ацетон,
і-PrOН, ДМФА) і без них (cтоплення); у присутності основ і без. Найкращі
результати за виходами і чистотою продуктів взаємодії одержані у випадку
проведення реакції в і-PrOН у присутності і-PrONa. В реакції утворюються
суміші, до складу яких, у різних співвідношеннях, входять три типи продуктів:
6-бензилбензімідазо[1,2-b]ізохінолін-11(5Н)-они (2.17a,b),
6,6-дибензилбензімідазо[1,2-b]ізохінолін-11(5Н)-они (2.18a,b) та
5,6-дибензилбензімідазо[1,2-b]ізохінолін-11(5Н)-они (2.19a-c) (схема 2.9).
Співвідношення алкілпохідних 2.17, 2.18 та 2.19 у сумішах, що утворюються,
залежить від природи замісника в бензильному радикалі та від співвідношення
реагентів, що використовуються у реакції.
При еквівалентному співвідношенні реагентів (метод А) лише у випадку
2,4-диметилбензилхлориду отриманo єдиний продукт реакції — монобензилпохідну
2.17а. В інших дослідах (метод А) утворюються суміші або вихідної сполуки 1.13
з дибензилпохідними (1.13, 2.18а, 2.19а у випадку бензилхлориду), або моно- та
дибензилпохідних (2.17b, 2.18b у випадку
3-нітробензилхлориду).
Використання 2-кратного надлишку алкілюючого реагенту (метод B) приводить до
збільшення загального виходу за реакцєю алкілювання та збільшення частки
продуктів дибензилювання в суміші (табл. 2.4). Однак, і в цьому випадку
переважним продуктом взаємодії з
2,4-диметилбензилхлоридом (продукт реакції — суміш 2.17а, 2.19b) залишається
6-бензилпохідна 2.17а, що, ймовірно, обумовлено зниженою реакційною здатністю
самого реагенту, а також стеричними перешкодами з боку о-замісника для