РОЗДІЛ 2
Чинники соціальної безпеки регіонів України
2.1 Організаційно-правові передумови соціальної безпеки
До організаційно-правових передумов здійснення політики соціальної безпеки регіонів належать соціальне законодавство, соціальна політика держави, соціальні гарантії, діяльність управлінських структур державного і регіонального рівнів.
Соціальна сфера розвивається згідно із соціальною політикою, яку формує держава відповідно до умов національного, культурного і духовного життя. Сутність сучасної політики в Україні полягає в тому, що в країні будується соціально спрямована економіка, яка надасть людині все необхідне для нормального життя за європейськими стандартами; утворюється новий тип солідарності різних соціальних верств населення, свідома коаліція людей, що обрали шлях розбудови вільної демократичної держави.
Соціальна політика - це система управлінських, організаційних, регулятивних, саморегулятивних заходів, дій, принципів і засад, спрямованих на забезпечення оптимального соціального рівня та якості життя, соціального захисту малозабезпечених верств населення, їх соціальної безпеки в суспільстві.
Основними напрямами соціальної політики в Україні є [26, с.35]: підвищення добробуту за рахунок особистого трудового внеску, підприємництва та ділової активності; надання відповідної допомоги по безробіттю, збереження робочих місць, фахова перепідготовка осіб, що втратили роботу; надання адресної допомоги найнужденнішим у грошовій та натуральній формах; широка підтримка сім'ї, материнства та дитинства; проведення активної екологічної політики.
Основними засобами державної соціальної політики є нормативно-правове регулювання, спрямоване на забезпечення соціальних гарантій та соціальний захист населення, розробка демографічних і соціальних прогнозів; державне регулювання цін на товари і послуги тощо.
На макрорівні функції державного регулювання рівня життя і соціального захисту населення виконують міністерства. Зокрема, Міністерство економіки України, Міністерство праці і соціальної політики України, Міністерство фінансів України, Міністерство освіти і науки України, Міністерство охорони здоров'я України, Міністерство культури і мистецтв України, Пенсійний фонд України та ін. Парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод громадян здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. У складі Верховної Ради України діє комітет з питань соціальної політики та праці.
Для прогнозування рівня життя населення та його державного регулювання використовують показники соціальних гарантій населенню, такі, як прожитковий мінімум (мінімальний споживчий бюджет), величина вартості прожиткового мінімуму, вартісна величина "споживчого кошика" з продуктів харчування, межа малозабезпеченості, мінімальна заробітна плата й мінімальна пенсія.
Споживчий бюджет - це балансовий розрахунок, який характеризує обсяг і структуру споживання населенням (або його окремими суспільними верствами) матеріальних благ і споживчих послуг. Споживчий бюджет складається з індивідуального бюджету, що формується індивідуальними доходами, та грошової оцінки послуг, які надаються населенню із суспільних фондів споживання.
Закон України "Про прожитковий мінімум" закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадянам на достатній життєвий рівень. Прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів і мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб індивідуума.
Прожитковий мінімум застосовується для загального оцінювання рівня життя в Україні, встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком; визначення права на призначення соціальної допомоги, розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших виплат, установлення величини неоподаткованого мінімуму доходів громадян, формування державного та місцевих бюджетів. Прожитковий мінімум може встановлюватися на одну особу, а також за основними соціальними і демографічними групами населення.
Мінімальний нормативний "споживчий кошик" включає збалансований набір товарів (послуг) за такими основними статтями витрат людини, як продукти харчування, непродовольчі товари та послуги. Набір товарів та послуг визначається для різних соціально-демографічних груп населення на основі науково обґрунтованих норм з урахуванням регіональних особливостей і реальних можливостей економіки. Згідно з міжнародними стандартами (рекомендаціями ФАО/ВООЗ) енергетична цінність продуктового набору має становити не менше 2546 ккал на добу. Норми споживання населенням продуктів харчування та склад МНСК розробляються Науково-дослідним інститутом харчування Міністерства охорони здоров'я України.
Величина вартості прожиткового мінімуму відповідає вартісній оцінці набору прожиткового мінімуму, а також включає витрати на податки та інші обов'язкові платежі.
До системи державного регулювання рівня життя входять: індексація грошових доходів населення, компенсація за подорожчання товарів, субсидування. Головна мета індексації - збереження життєвого рівня населення або, як мінімум, захист його найменш забезпечених верств. Індексації підлягають грошові доходи громадян, що не мають одноразового характеру: державні пенсії, соціальна допомога, стипендії, оплата праці, відшкодування в разі втрати працездатності. Компенсація передбачає відшкодування подорожчання окремих видів товарів і послуг (дитячого шкільного одягу, хліба, комунальних послуг) і передбачає виплату різниці у цінах громадянам або їх окремим групам. Субсидування - це вид грошової допомоги населенню для оплати споживання окремих видів товарів або послуг (житлові субсидії).