РОЗДІЛ 2
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОКРЕМИХ ВИДІВ ІПОТЕКИ
ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ЗАСТАВНИХ ПРАВ
2.1. Іпотека цілісного майнового комплексу підприємства
Як зазначалося у підрозділі 1.2 даної роботи, до видів іпотеки, які змінюються в залежності від її предмету, входить іпотека цілісного майнового комплексу підприємства.
Актуальність дослідження іпотеки підприємства в даний час не викликає сумніву. Адже незважаючи на те, що це одна із найпотужніших юридичних конструкцій використання матеріальних активів суб'єктів господарювання для формування джерела капіталу, її правове забезпечення знаходиться на невідповідному рівні розвитку. Так, Закон України "Про іпотеку", який є спеціальним з питань регулювання іпотечних відносин, не містить в собі положень, що регулюють порядок передачі в іпотеку цілісного майнового комплексу підприємства, в той час, як саме даний предмет іпотеки сприяє нарощенню капіталовкладень.
Відсутність спеціального законодавства щодо передачі в іпотеку цілісного майнового комплексу зумовило на практиці застосування загальних норм, а це спричинює викривлення її суті та цільової спрямованості, а значить напруженість і кволість в розширені застосування іпотеки цілісного майнового комплексу підприємства.
Для дослідження цього питання розглянемо його основоположні поняття в частині законодавчого регулювання.
Аналіз нормативно-правових актів свідчить про те, що чинне законодавство містить в своїй суті різні положення щодо трактування поняття підприємства. Спробуємо порівняти чинні положення законодавства України, що визначають поняття та суть підприємства з метою з'ясування їх впливу на розвиток та застосування іпотеки.
Відповідно до п. 1 ст. 62 Господарського кодексу України підприємство - це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торгівельної, іншої господарської діяльності, а також є юридичною особою, яка має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом. До складу підприємства входить цілісний майновий комплекс, який є господарським об'єктом із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розташований, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання (таке трактування дає коментар до ст. 66 Господарського кодексу та ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"). Відповідно до п. 3 ст. 66 Господарського кодексу цілісний майновий комплекс підприємства визнається нерухомістю. Таким чином за визначенням Господарського кодексу підприємство - це юридична особа, самостійний суб'єкт господарювання, а цілісний майновий комплекс підприємства - це майнова його частина.
У той же час згідно зі трактуванням ст. 191 Цивільного кодексу України підприємство розглядається як сукупність майна, яке використовується для здійснення підприємницької діяльності. До його складу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торгівельну марку або інше позначення та інші права. Відповідно до того ж п. 3 ст. 191 Цивільного кодексу підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю.
Аналізуючи подані вище визначення поняття підприємства, можна виділити наступне. Господарське законодавство розглядає підприємство як самостійний суб'єкт господарювання, який є юридичною особою з відповідними правами та обов'язками. У Цивільному кодексі відсутні положення, за якими підприємство як єдиний майновий комплекс є юридичною особою, а містяться трактування його як сукупності майна, об'єкту, речі. Натомість господарське законодавство під схожим за назвою поняттям, але вже цілісним майновим комплексом підприємства розуміє господарський об'єкт із завершеним циклом виробництва без врахування додаткового майна, зокрема прав, боргів, прав на торгівельну марку, а головне соціально-економічної складової, яка включає робочу силу та її цінність.
При таких неоднозначних трактуваннях вимог чинного законодавства виникає необхідність розв'язання питання застосування іпотеки в якості юридичної конструкції як до цілісного майнового комплексу, так і до підприємства в цілому. Останнє є важливим тому, що за загальним правилом предметом іпотеки може бути один або декілька об'єктів нерухомого майна.
Так, згідно з ч. 3 ст. 1 Закону України "Про іпотеку" нерухоме майно (нерухомість) - це земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці і невід'ємно пов'язані з нею, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Правовий режим нерухомого майна також поширюється на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти.
Згідно з вимогами п. 3 ст. 191 Цивільного кодексу України підприємство як єдиний майновий комплекс вважається нерухомістю, хоча є сукупністю як нерухомого, так і рухомого майна, в тому числі прав, боргів. У відповідності до Закону України "Про іпотеку" правовий режим нерухомого майна не поширюється на майно, яке за положеннями Цивільного кодексу України входить до підприємства як єдиного майнового комплексу. У коментарі до Цивільного кодексу вживається термін "підприємство як особливий вид нерухомості для якого встановлюється спеціальний правовий режим" [130, c. 129], однак даний аргумент досить сумнівний. Особливо коли це стосується визначення предмету іпотеки (точніше його складу) та загострюється у разі невиконання боржником господарського зобов'язання при застосуванні процедури звернення стягнення, оскільки загальна вартість такого предмету іпотеки постійно змінюється під впливом ринкових чинників. Якщо розглядати іпотеку підприємства як єдиного майнового комплексу, то необ