Архітектура єврейських театрів в Україні. Принципи типології та проектування.

РОЗДІЛ 2
Аналіз основних факторів, що впливають на формування архітектури
нових типів єврейських театрів в Україні
2.1. Аналіз політичних та ідеологічних факторів
Коли йдеться про будівлі та простори, призначені для національних культурних
закладів, то архітектурно-образне вирішення об’єкта, його типологічна
належність, і навіть містобудівна прив’язка насамперед відображають вплив
певної політично-ідеологічної ситуації того чи іншого історичного періоду, яка
і зумовлює вираження національної самосвідомості в архітектурному творі.
Спільність мови, території, економічного життя, антропологічні та психологічні
особливості людей, що знаходять вияв у спільній культурі є передовсім
зовнішніми ознаками нації, які вона може повністю або частково втратити у ході
історичного розвитку. Проте саме вони визначають внутрішні атрибути нації,
такі, як самосвідомість, колективна воля, солідарність прагнень. За твердженням
С. Дубнова: "вирішальним моментом в долі нації є не її зовнішня могутність, а
духовна сила, якості її культури і внутрішня згуртованість " [59].
Ці особливості зумовлені ступенем самосвідомості певної нації, усвідомленням
своєї окремішності. У сучасній юдаїці висвітлення проблем національної
самосвідомості, як правило, пов’язано з розкриттям єврейської національної
ідеї, характеристикою ментальності, дослідженням мовної поведінки, описанням
перспектив національно-культурного відродження.
Так, зміни у політично-ідеологічній ситуації певної держави, де жила певна
національна громада у еміграції, завжди особливо яскраво відображаються і у
підходах до архітектурно-просторового вирішення громадських та сакральних
будівель цієї громади – споруд, що найяскравіше відображали національну
свідомість та ідентичність [133].
Це твердження справедливе і для будівельно-архітектурної культури єврейського
народу, які були також відображенням політичної ситуації та ідеологічного фону,
в яких доводилось жити і творити єврейській спільноті.
Так, вже у ранні історичні періоди єврейська культура, зокрема і архітектура,
перебувала під впливом єгипетської, шумеро-аккадскої і особливо іранської
(зокрема, зороастрійської) культур (рис. 2.1.1) [57, с. 6].
Основою зародження оригінальної єврейської культури стала своєрідна міфологія і
унікальна для стародавнього світу монотеїстична релігія. Але єврейська релігія
та міфологія – не стільки опис священного космосу (що характерно для більшості
міфологічних систем Світу), скільки міфологізація історії народу [37].
Відомі описання споруд і просторів, зокрема описання Йосифа Флавія, та невелика
кількість збережених пам’яток матеріальної культури дають певне уяв­лення про
архітектурно-виражальну систему раннього єврейського будівництва.
Так храми стародавнього Єрусалиму були спорудами, архітектура яких характерна
для східного середземномор’я тих часів. Аналогами, вочевидь, були
давньоєгипетські храми в Корнаці та Луксорі, а згодом і храми Греції та Риму. З
описання Йосифа Флавія храму Ірода Великого (період римського панування)
зрозуміло, що цей храмовий комплекс – типовий античний ансамбль, в центрі якого
об’єм ритуального залу, а довкола – подвір’я, оточене стіною та галереями [57,
с. 26–27].
Є спогад і про ранню театральну архітектуру, що розвинулась ще за часів царя
Ірода, за наказом якого театри були споруджені в Єрусалимі, Седоні та Дамаску.
Ірод ввів на честь Цезаря Громадські ігрища, які відбувались кожні п’ять років.
Побудований за його наказом театр у Єрусалимі – величезна амфітеатральна
споруда, розкіш якої "бросалась всем в глаза, но которые отнюдь не
соответствовали мировоззрению иудеев, ибо иудеи были непривычны к такого рода
зрелищам. Празднование этих игр он производил с большой торжествен­ностью. . .
собирая весь (иудейский) народ на них. . . Кругом всего театра тянулись надписи
в честь Цезаря. . . Не было таких драгоценных и прекрасных
прекрасных одеяний и камней, которые не показывались бы зрителям на этих
состязаниях. . . " (Йосиф Флавій) [45 , с. 15].
Коли після двох невдалих бунтів проти Римської імперії (Іудейська війна, 66–68
рр. і повстання Бар-Кохби, 132–135 рр. ) іудеям під страхом смерті заборо­нили
ступати на територію зруйнованого Єрусалиму, починається розселення євреїв на
теренах Римської імперії – здебільшого на сучасній території таких країн, як
Італія, Франція та Німеччина, а разом з цим і зміна політичних та культурних
умов. Саме тут рання єврейська театральна культура набуває характерних рис
театру Дель Арте як в драматургії, так і в сценографії, костюмах і організації
сценічно-глядацького простору (сцена-коробка, часто сценою слугував мандрівний
віз, глядачі вільно розміщувалися довкола). Така театральна традиція
підтримувалась упродовж століть і згодом була перенесена на терени України
(рис. 2.1.2).
У ХIV–ХV ст. політична ситуація призводить до розселення основної частини
європейських євреїв на території Східної Європи і, зокрема, на етнічних
українських землях. Прибували вони переважно з німецьких земель через
переслідування імператора Максиміліана I. У цей час основна частина Волині, а
також Київ, Поділля, Переяславщина належали до Литовського князівства, інша
частина української території – до Польщі. Євреї перебували під королівською
опікою, платили податки, надавали грошові позики, брали на відкуп збирання
податків і мит, відкривали корчми, орендували млини та інші підприємства.
Значний успіх єврейства в комерції зумовив активну їхню участь у розбудові міст
Східної Європи [41], а також відобразився у розвитку унікальної сакральної
архітектури синагог XVII–XVIII ст. Але, водночас, політичні умови, що сприяли
комерційним успіхам євреїв, часто спр