РОЗДІЛ 2
ОРГАНІЗАЦІЙНО - ПРАВОВІ ФОРМИ ДІЯЛЬНОСТІ ВЕРХОВНОЇ РАДИ АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
2.1. Поняття та види форм діяльності Верховної Ради Автономної Республіки Крим
Однією з ключових категорій, що має безпосереднє відношення для з'ясування особливостей організації та діяльності Верховної Ради Автономної Республіки Крим, є поняття форми її діяльності. Теоретичним підґрунтям осмислення цього явища є філософське вчення про форму та зміст, основою якого є насамперед праці таких філософів як Г. Гегель ("Наука логіки") та І. Кант ("Критика чистого розуму"), які сформулювали наближене до сучасного розуміння поняття форми. Проте, якщо І. Кант як вихідну тезу обґрунтовував метафізичний відрив форми від змісту, одиничного від загального, явища від сутності [100, с. 244], то Г. Гегель обґрунтовував діалектичний взаємозв'язок форми із сутністю та змістом.
У сучасній літературі поняття "форма" (від лат. forma - зовнішній вигляд, зовнішній вияв, зовнішнє вираження), в тому чи іншому варіанті трактується як зовнішній обрис предмета, його вид, чи зовнішнє вираження якого-небудь змісту [101, с. 489]. Крім того, під формою будь-якого явища в загальному вигляді розуміють спосіб існування змісту, що є невіддільним від нього і слугує для його вираження [102, с. 886]; зовнішній вираз будь-якого змісту [103, с. 1287]. При цьому зміст розглядається як явище, що визначає ціле, представляє єдність всіх складових елементів об'єкта, його властивостей, внутрішніх процесів, зв'язків, протиріч та тенденцій, а форма як спосіб існування та вияву даного змісту [104, с. 595].
Філософські уявлення про форму і зміст знайшли своє відображення і в юридичній науці. Сказане стосується насамперед такого явища як право, яке як відзначається в літературі "не існує й не може існувати поза формою" [105, с. 94]. Поняття "форма" використовується для характеристики держави, яка відображає певні особливості організації механізму здійснення державної влади і взаємодії держави з суспільством. При цьому поняття "форма держави" розглядається у трьох його виявах - форма державного правління, форма державного устрою і форма політичного режиму [106, с.209, с 210-211; 107, с. 152; 108, с 72; 67, с. 294-295]. Зовнішнє вираження змісту діяльності держави по здійсненню її функцій характеризується терміном "форми здійснення функцій держави" [106, с.209, 210-211; 107, с. 152; 108 с. 72].
Загальні положення філософії про форму і зміст мають пряме відношення і до державного управління [109, с. 3]. Враховуючи, що здійснення функцій і завдань держави покладено на державні органи, ці форми трансформуються у форми діяльності відповідних органів держави. В теорії державного управління вони називаються формами державного управління, під якими в сучасній адміністративно-правовій літературі розуміють зовнішнє вираження конкретних дій органів виконавчої влади та їх посадових осіб, які здійснюються ними в межах їх компетенції з метою реалізації завдань і функцій державного управління (виконавчої влади) [110, 111, с. 79; 113, с. 256; 114, с. 137; 113, с. 120]. При цьому йдеться, як правило не про дії, а про їх зовнішнє вираження (зовнішній вияв), оскільки дії залежно від характеру і форми вираження становлять той чи інший зміст цієї діяльності. До того ж необхідно відзначити, що змістовним наповненням будь-якої діяльності є завдання, функції та повноваження відповідного суб'єкта, а форма зазначеної діяльності є зовнішнім її виявом і полягає у вчиненні дій щодо реалізації згаданих завдань, функцій та повноважень.
Таким чином, форма діяльності як спосіб вираження її змісту представляє собою зовнішній вияв дій відповідного органу чи його посадової особи, за допомогою якої реалізуються його завдання і функції. При цьому за своїм призначенням, характером та наслідками дії відповідних державних органів можуть бути різноманітними, що зумовлює потребу в їх класифікації, яка може здійснюватися за різними ознаками (критеріями). У сучасних умовах найбільш поширеною є класифікація форм діяльності за характером юридичних наслідків, які тягнуть відповідні дії органів держави та їх посадових осіб. Зокрема, в теорії державного управління та науці адміністративного права форми державного управління здебільшого поділяються насамперед на два блоки: правові і не правові [115, с. 35; 116, с. 128; 117, c. 278]. До перших, як правило, відносяться ті дії органів виконавчої влади та їх посадових осіб, які тягнуть відповідні юридичні наслідки, а до других - дії, які хоч і здійснюються в межах компетенції відповідного органу виконавчої влади, проте безпосередньо не тягнуть настання юридичних наслідків.
У зв'язку з цим до основних правових форм державного управління відносяться: видання правових актів управління, укладення адміністративних договорів; здійснення інших юридично значимих дій, а до не правових - різноманітні дії органів виконавчої влади та їх посадових осіб, які безпосередньо не тягнуть відповідних юридичних наслідків, тобто не спричиняють виникнення конкретного юридичного результату. Найчастіше до не правових форм відносяться організаційні дії та матеріально-технічні операції, які супроводжують будь-які процеси управління.
У принципі саме в такому контексті аналізувались форми діяльності відповідних рад народних депутатів і в науці радянського будівництва [118; 119, с. 70-76; 120, с. 100-107; 121, с. 54-60 ]. Зокрема, під формами діяльності рад розумілись здійснювані у межах відповідних організаційних рамок, регламентованих законодавством або вироблених практикою радянського будівництва, дії депутатів, працівників апарату управління рад, громадськості, за допомогою яких реалізуються завдання і функції рад, що зумовлені змістом їх компетенції [121, с. 55]. При цьому за результатами аналізу змісту діяльності рад вважалось, що вони здійснюють свої завдання і функції, які опосередковуються в їх компетенції, в правовій, організаційній і матеріально-технічній формах.
Правова форма зводилась до нормотворчої, правозастосов