РОЗДІЛ 2
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ХВОРИХ,
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальна характеристика хворих
Базуючись на даних ретроспективного аналізу історій хвороб за 1996 - 2003 рр., та власних спостережень за 2004р на базі клінічного об'єднанні швидкої медичної допомоги м. Дніпропетровська проаналізовано 602 випадків захворювання на СМВ. Власні спостереження склали 81 (13,5%) випадки від загального числа спостережень.
Чоловіки складали 497 (82,5%) випадків захворювання, жінки складали 105 (17,5%) випадків. Середній вік хворих складав 45,8 років - найстаршому було 84 роки, наймолодшому 16. Спостерігалась наступна динаміка захворюваності по роках:
Таблиця 2.1.1
Динаміка захворюваності на синдром Меллорі-Вейсса
Рік199619971998199920002001200220032004Кількість хворих71(11,8%)54(8,9%)71(11,8%)54(8,9%)34(5,6%)80(13,3%)73(12,1%)73(12,1%)81(13,4%)Дані наведені в таблиці 2.1.1 можна представити у вигляді графіка.
Рис. 2.1.1 Динаміка захворюваності на синдром Меллорі-Вейсса
Як видно з наведених таблиці 2.1.1 та рис. 2.1.1 спостерігається зростання захворюваності після невеликого зниження захворюваності у 2000 р, а до 2000р рівень залишався достатньо високим - 56±13,2 (12,16% від загальної кількості кровотеч з верхніх відділів ШКТ ) випадків захворювання на рік. Наведені дані можна представити у вигляді рис. 2.1.2
Рис. 2.1.2 Структура кровотеч з верхніх відділів травного тракту.
Аналізуючи динаміку захворюваності помісячно, можна виявити певну циклічність у перебігу СМВ, після сплеску захворюваності у грудні і січні відповідно 59 (9,72%) випадків та 50 (8,33%) випадків, знову спостерігається зростання захворюваності у весняний та осінній періоди року до 75 (12,5%) випадків у квітні та травні і до 60 (9,72%) випадків та 42 (6,94%) випадків відповідно у серпні та вересні. Наведені дані можна представити у вигляді рис. 2.1.3
Рис 2.1.3 Помісячна динаміка захворюваності синдрому Меллорі-Вейсса
Отримані такі анамнестичні дані: 523 (86,9%) хворих могли впевнено визначитись з тим, що викликало їх захворювання. Випадки розділились наступним чином:
1. вживання алкоголю - 278 (53,2%) випадків
2. загострення супутньої патології (ВХ ДПК, хронічний гастрит, хронічний дуоденіт) - 97 (18,5%) випадків
3. переїдання та зловживання гострою смаженої їжею, маринадами - 85 (16,2%) випадків
4. фізичне перевантаження 33 (6,3%) випадків
5. приймання ліків (нестероїдних протизапальних засобів) - 29 (5,5%) випадків
6. приступи потужного кашлю - 2 (0,3%) випадків
У 79 (13,1%) випадках хворі не змогли з'ясувати причини виникнення патологічного стану. Наведену низку причин виникнення захворювання можна розцінювати як фактори ризику виникнення СМВ. Отримані дані дозволяють нам прийти до висновку, що СМВ розвивається на фоні хронічних патологічних процесів слизової оболонки стравоходу або шлунка, які обумовлюють її слабкість. Клінічна картина захворювання складається з симптомокомплекса шлунково-кишкової кровотечі (блювота з наявністю в блювотних масах алої крові або "кавової гущини", мелена, слабкість, запаморочення, серцебиття, блідий відтінок шкіри та слизових оболонок, падіння артеріального тиску), та скарг, характерних для фонового захворювання. У більшості хворих 586 (97,4%) випадках шлунково-кишкова кровотеча була першою ознакою захворювання, у зв'язку з чим хворі були госпіталізовані до спеціалізованого відділення шлунково-кишкових кровотеч. У 567 (94,2%) хворих із СМВ захворювання починалося з блювоти. У 254 (42,2%) випадках спочатку спостерігалась блювота звичайним шлунковим змістом, вслід за яким наступала блювота кров'ю зі згустками, у 172 (28,6%) випадках захворювання розпочалось з блювоти кров'ю зі згустками, у 52 (8,6%) випадках спостерігалась блювота "кавовою гущиною". Відсутність блювоти з наявністю дьогтеподібного калу спостерігалось у 35 (5,8%) випадків захворювання, а поєднання блювоти та мелени спостерігалось у 347 (57,6%) випадків.
При первинному огляді спостерігався блідий відтінок шкіри хворих у 367(61%) випадках, жовтяниця спостерігалась у 46 (7,6%) випадках, гепатомегалія у 27 (4,5%) випадках, розширення підшкірних вен передньої черевної стінки у 16(2,7%) спостережень, болісність у епігастральній ділянці живота спостерігалась у 521 (86,7%) випадків, зниження або різке падіння артеріального тиску спостерігалось у 559 (92,9%) хворих. Наявність СМВ в анамнезі спостерігалося у 14 (2,3%) випадків.
Хворі були розподілені в залежності від ступеня крововтрати, згідно класифікації за П.Г. Брюсовим (1998 р) [93], яка використовується у Клінічному об'єднанні швидкої медичної допомоги м. Дніпропетровська. Перевага була віддана саме цій класифікації, як більш детальній та клінічно значимій, порівняно з іншими. Хворі розподілились наступним чином:
* Мала крововтрата - дефіцит циркулюючої крові складає 0,5 - 10% - 297 (49,33%) хворих.
* Середня крововтрата - дефіцит циркулюючої крові складає 10-20% - 117 (19,33%) хворих.
* Велика крововтрата - дефіцит циркулюючої крові складає 21-40% - 100 (16,61%) хворих.
* Масивна крововтрата - дефіцит циркулюючої крові складає 41-70% - 81 (13,4%) хворих.
* Смертельна крововтрата - дефіцит циркулюючої крові складає більше 70% - 7 (1,16%) хворих.
Наведені дані свідчать про достатньо великий відсоток випадків захворювання, які характеризуються важким ступенем крововтрати. Нами проаналізована динаміка перебігу СМВ в залежності від ступеню крововтрати за кожен рік, в якому велися спостереження. Ці дані представлені у вигляді рис. 2.1.4.
Рис 2.1.4 Динаміка розподілу ступіней крововтрати по роках
Дані, наведені на рис. 2.1.3 свідчать про неухильне зростання тяжких форм крововтрати при СМВ з роками.
При аналізі перебігу захворювання у різних статей спостерігається більш тяжкий перебіг у представниць жіночої статі, порівняно з чоловіками, що проявляється у збільшенні великої та масивної форм крововтрати до 26 (24,76%) випадків та 1