РОЗДІЛ 2
ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВОВІДНОСИН, ЯКІ ВИНИКАЮТЬ У ЗВ'ЯЗКУ З ЗАХИСТОМ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ
2.1.Учасники правовідносин у сфері охорони прав споживачів
Відповідно до ст. 2 ЦК України учасниками цивільних правовідносин є фізичні та юридичні особи, держава, Автономна Республіка Крим, органи місцевого самоврядування. Тож у цивільному законодавстві застосовано термін "учасники цивільних правовідносин", що в доктрині права є синонімічним "суб'єкти цивільних правовідносин".
Проте, у подальшому, як зазначив Шишка Р.Б., ці учасники цивільних правовідносин персоналізуються у спеціальних семантико-юридичних термінах, які відображають та конкретизують їхнє правове становище. Такий підхід видається дуже розумним і винахідливим.
Так, Закон України "Про захист прав споживачів" регулює відносини між споживачами товарів, робіт (послуг) і виробниками, виконавцями, продавцями в умовах різних форм власності, визначає права споживачів та механізм реалізації державного захисту їх прав. Тут уже зазначено ряд учасників.
Суб'єктами у правовідносинах, які виникають при відшкодуванні шкоди, завданої неякісними товарами, роботами (послугами), виступають споживачі (потерпілі), і особа, зобов'язана відшкодувати шкоду (виробник, виконавець, продавець). З огляду на ст. 510 ЦК України ними є кредитор - особа, що потерпіла від порушення його прав як споживача, та боржник - особа, що виготовила чи реалізувала неякісний товар, неналежно виконала роботи чи надала послуги.
Учасником цих відносин є саме споживач. У чинному законодавстві термін "споживач" зустрічається досить часто. Трактування цього терміна в різних нормативно-правових актах різноманітне.
Відповідно до визначення, яке надається у п. 22 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів", споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для власних особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Слід зазначити, що у порівнянні з визначенням поняття "споживач", що містилося у попередній редакції Закону України "Про захист прав споживачів", законодавцем було замінено термін "побутові потереби" на "особисті потреби" та визначено, що вони безпосередньо не пов'язані з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Інші нормативно-правові акти надають визначення споживача як фізичної чи юридичної особи стосовно інституційної його приналежності:
- яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу (ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги")47;
- що користується комунальними послугами (п. 1.5 Положення про порядок розрахунків за комунальні послуги між виробниками (постачальниками), виконавцями і споживачами послуг водопостачання, водовідведення і теплопостачання в умовах використання засобів обліку споживання води і теплової енергії в житловому фонді та підвищення економічної зацікавленості споживачів у їх встановленні за власні кошти)48;
- якій надається послуга проводового мовлення (п.1 Правил користування проводовим мовленням) 49;
- яка одержує послуги телефонного зв'язку (п.1. Правил користування місцевим телефонним зв'язком) 50;
- яка здійснює діяльність із придбання та використання товарів, послуг, робіт на відповідному товарному (товарних) ринку (ринках) (п. 1.3. Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку) 51;
- яка замовляє та (або) одержує лікарські засоби та товари медичного призначення для власних потреб (розд.2 Проекту правил надання транспортних та курєрських послуг при просуванні лікарських засобів субєктами фармацевтичної діяльності через заклади поштового звязку "Ліки на замовлення") 52;
- яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги), що реалізуються відповідними суб'єктами господарювання (п. 1.7. Типових вимог до узгоджених дій суб'єктів господарювання для загального звільнення від попереднього одержання дозволу органів Антимонопольного комітету України на узгоджені дії суб'єктів господарювання)53.
Лише в окремих випадках, з огляду специфіки послуги, що надається, споживачем може бути тільки фізична особа, або тільки юридична особа. Наприклад, при виникненні правовідносин при наданні готельних послуг, споживачем визнається фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари, роботи, послуги для власних (побутових) потреб (п. 1.3. Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг)54. При виникненні відносин з надання послуг конфіденційного зв'язку, споживачем визнаються тільки орган державної влади, орган місцевого самоврядування, державне підприємство, установа та організація, які уклали з оператором зв'язку договір про надання послуг конфіденційного зв'язку (п. 2 Порядку надання послуг конфіденційного зв'язку органам державної влади та органам місцевого самоврядування, державним підприємствам, установам та організаціям) 55.
У дисертаційному дослідженні мова йде про вузьке трактування терміна "споживач", що надається в преамбулі Закону "Про захист прав споживачів", де роз'ясняються основні поняття, що використовуються у ньому.
Із цього визначення випливає, що споживачем може бути тільки громадянин (фізична особа). Маються на увазі не тільки громадяни України, але й іноземні громадяни, а також особи без громадянства. Таким чином, при застосуванні норм зазначеного Закону юридичні особи не можуть бути віднесені до споживачів. Крім того, Закон не застосовується, якщо громадянин зареєстрований як фізична особа-підприємець і замовляє або використовує товари, роботи (послуги) для ведення підприємницької діяльності; а також, коли буде встановлено, що громадянин здобуває, замовляє, використовує товари, роботи (послуги) для діяльності, визнаної законодавст
- Київ+380960830922