РОЗДІЛ 2
Характеристика району досліджень
2.1. Фізико-географічна характеристика Полісся та Лісостепу України.
Рівнинна частина України, де знаходяться лісова та лісостепова природні зони, являє собою південний захід Східно-Європейської фізико-географічної країни і має зональний поділ [361; 83]. Ми розглянемо тільки ці дві зони, як такі, що безпосередньо відносяться до регіону наших досліджень.
Згідно до "Географічної енциклопедії України" [83], зона мішаних лісів України представлена частиною Поліської провінції, розташованої у межах України, Білорусі та Росії. Займає ця зона північну частину республіки (близько 20 % її території). Тут переважають мішанолісові ландшафти, характерними рисами яких є помірно теплий вологий клімат, наявність льодовикових, водно-льодовикових, давньоалювіальних піщаних відкладів, значне поширення дерново-підзолистих грунтів під сосновими та сосново-дубовими лісами, складне перемежування зандрових та моренно-зандрових рівнин, долинно-терасових, лучних і болотних ландшафтних комплексів з меліоративними системами. На півдні зони поширені острівні опілля з ландшафтами північно- лісостепового підтипу.
Диференціація Українського Полісся зумовлена його розташуванням у межах кількох великих геоструктур, до яких приурочені різні за площею поєднання мішанолісових (поліських), опільських, долинних, лучних і болотних ландшафтів. Українське Полісся за цими особливостями просторової ландшафтної диференціації розмежувань на 6 фізико-географічних областей. Волинське Полісся є найбільш зволоженим, залісеним і заболоченим серед фізико-географічних областей Українського Полісся. У зв'язку з поширенням тріщинуватих крейдових порід, перекритих малопотужним шаром антропогенових відкладів, тут розвивається карст. Вплив карбонатних порід проявляється у фізико-хімічних властивостях, наявних в області моренно-водно-льодовикових, долинно-терасових, піщано-горбистих мішанолісових ландшафтів, лучно-болотних і болотних заплавних комплексів. У Житомирському Поліссі переважають зандрові ландшафти на докембрійському фундаменті Українського щита, його поверхня, порівняно з Волинським і Київським Поліссям, більш підвищена, дренована, значно менше заболочена. Київське Полісся - низовинна акумулятивна рівнина з потужною товщею антропогенових відкладів, переважанням моренно-зандрових, долинно-зандрових, борових і суборових терасових ландшафтів. У Чернігівському Поліссі поряд з поліськими значні площі займають опільські північнолісостепові ландшафти. Новгород-Сіверське Полісся характеризується значним розвитком ерозійних процесів на підвищених лесових рівнинах уздовж правого берега р. Десни, карстових явищ, зумовлених близьким до поверхні заляганням крейдових порід. Мале Полісся - акумулятивно-денудаційна рівнина з природно-териоріальними комплексами мішанолісового і лісостепового типів [260; 83].
Лісостепова зона становить 34 % території України. Основний зональний фон створюють широколистянолісові ландшафти, які в минулому займали великі площі на височинах, і лучні різнотравно-злакові степові, зайняті сільськогосподарськими угіддями. Поділяється на 4 провінції. Західно-Українська лісостепова провінція є найбільш підвищеною частиною лісостепу, за гідротермічними показниками, переважаючими грунтами має риси ландшафтів широколистянолісового типу, серед яких пощирені мішанолісові і лучно-степові. В її межах виділяють 5 областей. Волинська височинна область характеризується переважанням опільських рівнинно-горбистих ландшафтів. Розтоцько-Опільська горбогірна область поєднує контрастні типи ландшафтів: розчленовані лісостепові, лісові горбогірні, поліські суборові. У Західно-Подільській височинній області поширені привододільні, останцево-горбисті і яружно-балкові ландшафти. Середньоподільська височинна область виділяється структурно-денудаційними горбогірнимим ландшафтами (Кременецькі гори), привододільними рівнинами, хвилястими, яружно-балковими комплексами (Авратинська височина). Для Прут-Дністровської височинної області властиві складні поєднання рівнинно-хвилястих і горбисто-пасмових ландшафтів з долинно-терасовими і яружно-балковими комплексами, поширення дубово-букових лісів, розвиток карстових процесів. Дністровсько-Дніпровська лісостепова провінція займає центральну частину зони в межах Подільської і Придніпровської височин з відмітками 200-300 м, приурочених до Українського щита і його схилів. У структурі ландшафтів цієї провінції простежуються внутрішньозональні широтні відмінності, що взято до уваги при виділенні і групуванні 8 фізико-географічних областей. Північно-Західна Придніпровська, Північно-Східна Придніпровська, Київська височинні області займають північне положення з ландшафтами лесових рівнин, чороземами типовимим і опідзоленими, сірими лісовими грунтами, острівними дубовими і грабово-дубовими лісами. Придніпровсько-Східно-Подільська, Середньобузька, Центральнопридніпровська височинні області охоплюють середню, найбільш підвищену частину провінції, де значні площі в минулому були зайняті широколистяно-лісовими ландшафтами. Південно-Подільська і Південно-Придніпровська височинні області характеризуються переважанням південнолісостепових ландшафтів з чорноземами типовими мало- і середньогумусними, зайнятимипід орні угіддя. Лівобережно-Дніпровська лісостепова провінція займає Придніпровську низовину з відмітками 100-175 м і характеризується значною остепненістю і засоленістю сучасних ландшафтів. Її поділяють на 4 області. Північно-Дніпровська і Південно-Дніпровська терасові низовинні області мають фонові лучно-степові ландшафти, поширені терасові опільські, борові і заплавні місцевості, помітна значна для лісостепу заболоченість і засоленість грунтів. Для Північно-Полтавської і Східно-Плтавської підвищених областей характерне поширення височинних, малорозчленованих лучно-степових межиріч з мало- і середньогумусними чорноземами, яружно-балкових і заплавних місцевостей, западин з болотами і солончаками. Крім цього в межах України знаходяться ще 2 області Середньо
- Київ+380960830922