РОЗДІЛ 2
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ МОТИВАЦІЙНО-ВОЛЬОВОЇ ГОТОВНОСТІ ДО ШКІЛЬНОГО НАВЧАННЯ ДІТЕЙ ШЕСТИРІЧНОГО ВІКУ ІЗ ЗАГАЛЬНИМ НЕДОРОЗВИНЕННЯМ МОВЛЕННЯ
2.1. Проблема формування мотиваційно-вольової сфери дітей із загальним недорозвиненням мовлення у спеціальній психології і педагогіці
Мотиваційно-вольова готовність є стрижнем особистісного утворення шестирічної дитини, без якого неможлива успішна адаптація та учіння дитини у школі. Основними показниками мотиваційно-вольової готовності до школи є сформованість у дитини саморегуляції та учбової мотивації.
Саморегуляція є важливим компонентом загальної здатності до учіння. На думку С.Л. Рубінштейна, в структурі будь-якої здатності є два основних компоненти: операційний та регуляторний. Операційний - це здійснення діяльності. Регулятивний в своїй структурі має ті психічні процеси і функції, які відповідають за якість процесів регулювання операцій. Саме в цих процесах "... і закладене ядро розумових здібностей" [182, с.31]. Тобто, по суті, саморегуляція - це процес регулювання діяльності різних психічних функцій, який, відповідно, і залежить від них. Як свідчать результати психологічних досліджень, у тісному взаємозв'язку зі всіма психічними процесами знаходяться і мотивація і саморегуляція (вольова регуляція) діяльності і поведінки дитини.
Формування мотиваційно-вольової готовності до школи залежить від сформованості низки психічних функцій, зокрема:
* довільної уваги (що забезпечує завершення діяльності до кінця, здійснення контролю та оцінки);
* пам'яті (забезпечує запам'ятовування інструкції й утримання її до закінчення виконання завдання);
* мислення (для аналізу правил; планування виконання дій; утримання у внутрішньому плані послідовності виконання дій; передбачення наслідків власних дій);
* адекватної самооцінки (для оцінювання власних дій, їх перевірки та зіставляння у відповідності з певними нормами, корегування дій у відповідності з висунутими правилами);
* адекватного рівня домагань дитини, що забезпечує стійкий інтерес до певних видів діяльності, бажання виконати завдання, впевненість у власних можливостях;
* мовлення (для точного розуміння словесних інструкцій, правил та вимог до завдання; перетворення за допомогою внутрішнього мовлення зовнішніх впливів у внутрішні мотиви, потреби; для здійснення вольової регуляції дій у словесній мовленнєвій формі).
У нормі психофізичиного розвитку усі зазначені функції у дитини сформовані на час вступу до школи. Тому за мотиваційно-вольовими показниками 6-7 річні діти є психологічно готовими до школи. Водночас спеціальні дослідження Л.В.Кузнєцової [112], В.І.Лубовського [124], У.В.Ульєнкової [212] свідчать, що порушення певних психічних функцій у дітей обов'язково впливають на формування їх мотиваційно-вольової сфери. За даними досліджень Н.Й.Гуткіної [58], О.Є.Кравцової [110], О.Є.Смірнової [194] кількість дітей, які неготові до школи за мотиваційно-вольовими показниками в останні роки значно зросла. Особливий інтерес в цьому аспекті викликає категорія дітей із загальним недорозвиненням мовлення. Як свідчить практика, це одна з найчисельніших категорій серед дітей із порушеннями психофізичного розвитку в Україні. У дітей із ЗНМ є первинно недорозвиненою вся мовленнєва система, що на нашу думку, неминуче позначається на їхній мотиваційно-вольовій сфері.
Спеціальні дослідження, присвячені вивченню мотиваційно-вольової готовності до школи дітей із ЗНМ шестирічного віку на сьогодні відсутні. Водночас, аналіз спеціальної психолого-педагогічної літератури показав, що низка досліджень висвітлює особливості сформованості у дітей із ЗНМ когнітивної та особистісної сфер, які безпосередньо впливають на формування мотиваційно-вольової готовності до школи названої категорії дітей.
Так, на труднощі довільного запам'ятовування вказують дослідження О.Р.Даніленкової [64], О.М.Мастюкової [140], Т.Б.Філічевої, Г.В.Чіркіної[224], про недорозвинення гностичних функцій (оптико-просторового гнозису, слухового, зорового сприймання) свідчать дослідження О.П.Воронової [47], О.М.Мастюкової [139], Т.А.Фотекової [225]; про недостатній розвиток мислення мова йде у дослідженнях Л.Є.Андрусишиної [4], О.В.Весніної [38], І.Т.Власенко [42], Р.І.Лалаєвої, А.Гермаковської [119], В.В.Тарасун [123], В.І.Терентьєвої [208].
Дослідження, присвячені вивченню особистісної сфери дітей із ЗНМ показали неадекватний рівень сформованості самооцінки [218, 220, 235], недостатню сформованість саморегуляції [17, 208], словесної регуляції дій [124].
Для дитини із ЗНМ характерними є труднощі сприймання мовленнєвого матеріалу, недорозвинення фонематичного сприймання [190]. Внаслідок цього діти із ЗНМ з труднощами, фрагментарно сприймають словесні інструкції: не усвідомлюють основної суті, не вислуховують інструкцію до кінця. Це пояснюється з тим, що обсяг мовленнєвого матеріалу, який діти здатні сприйняти на слух досить обмежений [38].
Порушення зорово-просторового сприймання значно впливає на діяльність зі зразком дітей із ЗНМ [47, 139, 225]. У роботі зі зразком вони використовують не зорове співвіднесення, а примірювання до еталону [219]. Графічно схожі букви, схожі складні зображення, схеми, діти зазначеної категорії диференціюють з труднощами. У них має місце порушення орієнтування в просторі та у власному тілі [47]. Низка досліджень [139, 227] свідчить про бідність та недифренційованість зорових образів, інертність та недостатню міцність зорових слідів, відсутність стійкого зв'язку слова із зоровим уявленням предмету у дітей із ЗНМ.
Увага дітей із ЗНМ характеризується низкою особливостей: нестійкістю, низьким рівнем довільних її форм, зниженим рівнем вербальних форм, труднощами у плануванні власних дій. Низький рівень довільної уваги у дітей із ЗНМ призводить до несформованості та порушення структури діяльності [219].
Мовленнєве недорозвинення впливає і на розвиток пам'яті дітей із ЗНМ. На фоні відносно збереженої ло