РОЗДІЛ 2
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОПТИМАЛЬНОСТІ УМОВ СОЦІАЛІЗАЦІЇ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ У СТОСУНКАХ З ОДНОЛІТКАМИ
У другому розділі представлено матеріали та результати експериментальної роботи з вивчення рівнів соціалізованості молодших школярів у стосунках з однолітками та перевірки ефективності умов формування ровесницьких стосунків як чинника соціалізації учнів початкової школи.
2.1. Оцінка рівнів соціалізованості молодших школярів у стосунках з однолітками
Організація експерименту
Експериментальна робота проводилась у два етапи:
На першому етапі протягом 2002 - 2004 років відбиралися базові шкільні навчальні заклади, розроблялись та апробовувалися діагностичні методики. Було зроблено оцінку стану соціалізованості молодших школярів у контексті ровесницьких стосунків, яка передбачала: збір інформації (спостереження за дітьми в навчальному процесі та в позанавчальній діяльності (на перервах, прогулянках, виховних заходах, групах продовженого дня), аналіз відповідей молодших школярів, інтерв'ювання, тестування дітей, анкетування вчителів та батьків, керівників секцій і гуртків), інтерпретацію одержаних результатів.
На другому етапі (2004 - 2006 рр.) проводився формувальний експеримент, проміжні зрізи, фіксувались та аналізувались спостереження. Формувальний експеримент тривав два навчальні роки з одними й тими самими дітьми: спочатку з учнями перших та третіх класів, а потім з учнями других та четвертих класів. Протягом другого року відбувалась апробація матеріалів експериментальної роботи в навчально-виховному процесі перших-третіх класів початкових шкіл, оцінка та узагальнення результатів експериментальної роботи.
Відповідно на першому етапі з метою узгодження певних залежностей між змістом, характером стосунків дітей та умовами їх життєдіяльності, визначення особливостей у спілкуванні ровесників було проведено широкий констатувальний зріз, у процесі якого ми намагались одержати відповіді на такі питання:
1. Чи усвідомлюють педагоги значення ровесницьких стосунків у молодшому шкільному віці як чинника соціалізаційних процесів? Яка реальна позиція дорослих, зокрема педагогів, у стосунках з однолітками? Чи сприяють вони зміцненню дитячих стосунків у навчально-виховному процесі? Які засоби збагачення ровесницьких стосунків дітей вони використовують?
2. Чи об'єднуються зусилля батьків та вчителів молодших класів у соціалізації школярів? Які існують форми та методи спільного супроводу цих процесів?
Чи вважають батьки корисними й необхідними стосунки з однолітками в молодшому шкільному віці? Чи багато в їхньої дитини друзів у школі та поза її межами? Намагаються вони сприяти збагаченню таких контактів між дітьми через позашкільні навчальні заклади (гуртки, секції)?
3. Чи потрібні дітям більш тісні взаємини з однолітками, в яких формах, якогозмісту? Чи грають діти в ігри, організовані ними самостійно? Які ці ігри (інтелектуальні, спортивні, сюжетно-рольові, безсюжетні)? Яка їх тематика та емоційне забарвлення? Чи намагаються діти вирішувати конфліктні ситуації самостійно? Які механізми застосовують?
Експериментальна робота проводилась зі школярами початкової ланки загальноосвітніх шкіл №№ 4, 8, 17, 32, 41, 53, 54 міста Луганська та в освітньому комплексі: дошкільний заклад-початкова школа "Надійка"
(м. Краматорськ Донецької області). Ці школи надали нам можливість вивчати проблему ровесницьких стосунків дітей молодшого шкільного віку в різних умовах, адже зазначені школи відрізняються різним кількісним та якісним рівнем спектра виховних заходів, позашкільних освітніх програм (секцій, гуртків). Завдяки тому, що окремі з цих шкіл територіально розташовані в середині кварталу, ми змогли певною мірою спостерігати за ровесницькими стосунками не лише однокласників, а й сусідів. Освітній комплекс "Надійка": дошкільний заклад-початкова школа була задіяна нами як експериментальна база тому, що це унікальний навчальний заклад з багатими традиціями, своєрідним кодексом стосунків усіх громадян "Надійки", своєрідним націлянням педагогів на проблему дитячих взаємин. А також "Надійка" - школа з повним днем перебування та широкими можливостями для дитячої взаємодії. Відтак нам було цікаво порівняти результати експерименту в освітньому комплексі з результатами загальних шкіл, які молодші школярі відвідують переважно до полудня. Усього в експерименті взяли участь 204 дитини.
У результаті проведення діагностики було виокремлено - контрольну (КК, яка складалась з чотирьох (1 - 4 класів) та експериментальну (ЕК, вона також була представлена шістьма (1 - 4) класами) групи дітей для проведення формувального експерименту.
Передусім було проведено пошуково-розвідувальний етап дослідження, який передував констатувальному експерименту. Головною метою цього етапу було уточнення завдань експерименту та критеріального апарату дослідження. Перевірялась раціональність обсягу діагностичних завдань та обґрунтування вибору контингенту досліджуваних, арсеналу методик, відпрацювання процедури збирання та обробки інформації.
Під час цього етапу апробовувалися різноманітні діагностичні методики з метою визначення їх доцільності. Були використані розроблені нами та стандартизовані діагностичні методики, що дозволило скорегувати методику експерименту, а саме: індивідуальна бесіда "Коло ровесників", графічний тест "Я і мої товариші", соціометричне дослідження "Похід", методики "Кодекс стосунків", Важливі якості", ділова гра "Покупки". Також під час цього етапу була перевірена надійність і валідність завдань, відпрацьовані анкети для вчителів та батьків, розроблені та підготовлені бланки інтерв'ю, документації для фіксування результатів дослідження. Вибірка відповідала вимогам репрезентативності щодо досліджуваних.
На констатувальному етапі передусім вивчався реальний стан проблеми ровесницьких стосунків у молодшому шкільному віці, а також вивчалась позиція вчителів батьків та дітей щодо їх необхідності у молодшому