РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Концептуальна модель програми дослідження
Концептуальна модель дослідження базується на тому, що удосконалення діагностики хронічного риносинуситу за рахунок визначення ризику його хламідійної етіології, дослідження особливостей мікробіоценозів верхньощелепних синусів та імунного статусу пацієнтів дозволяє обґрунтувати ефективний терапевтичний підхід до комплексного лікування хворих на хронічний риносинусит хламідійної етіології шляхом індивідуалізованого застосування лікарських засобів з імуномодулюючим та антимікробним впливом, що забезпечить клініко-етіологічну ефективність лікування та профілактику загострень захворювання.
Для досягнення мети та виконання задач дослідження розроблено стандартизовану програму роботи (рис.2.1), що складалась з кількох етапів та вивчення проблеми на кількох рівнях складності:
на першому етапі досліджено діагностичну цінність та прогностичне значення клініко - анамнестичних факторів, мікробіоценозу верхньощелепних синусів, імунний статус та виконано специфічну діагностику хламідійної інфекції серед 144 хворих на ХР; обстежена 21 практично здорова особа для порівняльної оцінки імунного статусу;
на другому етапі із урахуванням даних щодо комплексної верифікації хламідійної етіології ХР сформовано дві клінічні групи: перша група - 44 хворих на ХР хламідійної етіології та 100 хворих на ХР іншого мікробного походження;
ДІАГНОСТИКА ТА ЛІКУВАННЯ ХРОНІЧНИХ РИНОСИНУСИТІВ ХЛАМІДІЙНОЇ ЕТІОЛОГІЇ
МЕТА
Рис.2.1. Основні компоненти програми дослідження
на третьому етапі виконано порівняльну клінічну оцінку ефективності двох схем лікувальної тактики серед 44 хворих першої групи (розподілених на підгрупи) із урахуванням показників імунного статусу, результатів визначення титру специфічного IgG у ранньому та віддалених періодах.
2.2.Узагальнена характеристика об'єкту дослідження
У дослідженні використано класифікаційні принципи МКХ-Х та клінічні класифікації (вітчизняних та закордонних дослідників) щодо хронічних патологічних процесів з залученням біляносових пазух, згідно з якими передбачається врахування перебігу та форми захворювання, причини виникнення, характеру збудника і локалізації процесу [77, 189, 257, 296].
Всього у дослідженні залучено 144 хворих на ХР, які знаходились на стаціонарному лікуванні у Харківській обласній клінічній лікарні та міській клінічній лікарні №30 (табл.2.1) та 21 пацієнт групи контролю; середній вік хворих складає (34,0±5,0) років, які обстежені за стандартизованою програмою (дод.А.1).
Таблиця 2.1
Віко-статевий розподіл хворих на хронічний риносинусит
Вік та стать хворихРозподіл хворих за етіологічною ознакою захворювання
Усього
хворихХР з ХІХР без ХІчол.жін.чол.жін.1до 29 років177311166230-39 років23121027340-49 років4510524450-59 років1226115понад 60 років214916Усього
хворих26185941
14444100
У системі комплексного обстеження пацієнтів до та у ранньому і віддаленому періодах після лікування використано комплекс сучасних методів обстеження: клінічних, мікробіологічних, імунологічних, а також методів діагностики наявності хламідійної інфекції (табл.2.2).
Таблиця 2.2
Види та об'єм дослідження за групами пацієнтів
Основні
методики
дослідженняХворі на ХРГрупа
контролю
n0=21Усього
дослід-женьз ХІ
n1=44без ХІ
n2=100КлінічніРиноскопія44100-144Рентгенографія
біляносових пазух44100-144Діагностична гайморопунукція44100-144МікробіологічніМікробіологічне дослідження вмісту верхньощелепних синусів
44
100
144Визначення чутливості виділеної мікрофлори до антибіотиків
44
100
144ІмунологічніДіагностика хламідійної
інфекції ІФА220100-320 ПІФ44100-144ПЛРЛОР44100-144УРО70--70Імунограма8810021209Визначення sIgA та мономерної форми IgA у змиві з верхньощелеених синусів
44
100
144Визначення sIgA та мономерної форми IgA у ротоглотковому секреті
132
120
21
252Визначення гама інтерферону cпонтанного8814421253Визначення гама інтерферону індукованого8814421253Усього10381408842530 У відповідності до задач дослідження сформовано дві клінічні групи хворих на хронічний риносинусит та група контролю (21 особа у яких вивчався стан імунного захисту).
Критерієм формування першої та другої клінічних груп (n1 та n2) була наявність/відсутність хламідійної інфекції, що верифіковано шляхом комплексної оцінки результатів специфічних методів діагностики ХІ (ПІФ, ПЛР та ІФА). Перша група (n1) склала 44 особи з наявністю хламідійної інфекції, друга (n2) - 100 хворих на хронічний риносинусит із негативними результатами специфічних методів діагностики ХІ.
Для проведення лікування хворі першої групи (n1) були розділені на дві підгрупи: 1n1 та 2n1. До першої підгрупи першої групи (1n1) віднесено 21 хворого, а до другої підгрупи першої групи (2n1) - 23 хворих. Ці підгрупи хворих отримували лікування за різними схемами.
2.3. Методи дослідження.
2.3.1. Клінічні методи
При виконанні дослідження використано загальноклінічні (анамнестичні, оцінка загального стану пацієнта, інструментальні та інші ) і спеціальні методи клінічного обстеження (отоскопія, риноскопія, фарингоскопія, пальпація та перкусія над враженим синусом, рентгенографія біляносових пазух за стандартною методикою у носо - підборідочній проекції). Весь об'єм клініко - інструментальних обстежень виконано на базі Харківської обласної клінічної лікарні та міській клінічній лікарні № 30.
Діагностичну пункцію верхньощелепних синусів виконано за класичною методикою г