РОЗДІЛ 2
ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ РЕАЛІЗАЦІЇ СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ (КІНЕЦЬ ХХ - ПОЧАТОК ХХІ СТ.)
2.1. Реформування початкової освіти як провідний фактор розвитку професійної підготовки вчителів початкової школи в Об'єднаному Королівстві: Англії, Уельсі, Шотландії, Північній Ірландії
Зміст, форми і методи соціокультурної підготовки вчителів початкової школи у Великій Британії значною мірою зумовлені історичним шляхом та особливостями розвитку освіти у різних регіонах цієї країни: Англії, Уельсі, Шотландії і Північній Ірландії. Найбільше спільностей мають освітні системи Англії та Уельсу, історія початкової освіти яких розпочалась ще в середні віки. Історичний екскурс в процеси розвитку освіти в цих регіонах показує, що перші школи (кафедральні, монастирські, приходські) почали функціонувати в Англії й Уельсі ще в середні віки.. З точки зору традиції важливо відзначити, що першими кафедральними школами вважаються школи при Кентерберійському (заснована в 598 р.) і Йоркському (635 р.) соборах, де готували священників. Кентерберійська школа славилась викладанням латинської і грецької мов, поетики, астрономії, арифметики та інших " вільних мистецтв ".
Згодом у зв'язку з розвитком міст, ремесл, торгівлі в кінці раннього середньовіччя серед початкових навчальних закладів з'являються: цехові та гільдійські школи, де навчали письму та лічбі; школи читання (АВC schools), в яких навчали рідній мові; школи співу при соборах [90].
Наступний етап у розвитку початкових шкіл і шкільної освіти в цілому пов'язаний з розвитком феодальних відносин, з поступовим залученням Британії в систему європейської культури, з відкриттям перших університетів ( в 1168 р. в Оксфорді та на початку XIII ст. у Кембриджі). У цей час на базі кафедральних та частини монастирських шкіл розвивається новий тип навчальних закладів - граматичні школи, які стали надавати класичну освіту, а початкова освіта збагатилася новими типами початкових шкіл: "школами для малозабезпечених" (Charity schools), головна увага в яких приділялась вивченню Біблії та опануванню деяких видів ремесел, сільськогосподарської праці; б) "недільними школами" для працюючих дітей, в) школами взаємного навчання. Останні увійшли в історію британської освіти як школи Е.Белла та Дж. Ланкастера - відомих педагогів, які незалежно один від одного створили новий тип школи. Згодом саме ці школи стали найбільш масовим типом початкової школи в Англії й Уельсі, де використовувалася так звана белл-ланкастерська система взаємного навчання - система організації і методів навчання, при якій старші учні і ті, хто добре вчаться, виступали помічниками вчителя й під його керівництвом вели заняття з рештою учнів.
Ці школи переважно фінансувалися, підтримувалися і контролювались Національним товариством розвитку освіти для малозабезпечених та Королівською Ланкастерською асоціацією, школи якої відвідували діти різних віросповідань. Часткове державне фінансування народної освіти розпочалось лише після національного обстеження елементарної освіти у 1833 р., яке виявило, що тільки одна дитина шкільного віку з десяти отримує задовільну початкову освіту.
Наступними етапними подіями у розвитку початкової школи в Англії й Уельсі було було прийняття Законів про народну освіту в 1880, 1918, 1944 1 1988 роках.
-За Законом про народну освіту 1870 року (акт Форстера) було введено обов'язкове навчання дітей у віці 5-12 років і відмінено плату за навчання, розширено курс початкового навчання за рахунок таких предметів як історія, географія та елементи природознавства.
За Законом 1918 року (Акт Фішера) продовжено термін обов'язкової освіти до 14-ти років та оформлено поділ початкової освіти на два ступені: молодший - для дітей від 7-ми до 11-ти років (діти від 5-ти до 7-ми років відвідували школу для малюків) та старший - для школярів від 11-ти до 14-ти років.
Закон 1944 року (Акт Батлера) продовжив термін обов'язкового навчання дітей до 15-ти років, об'єднав у єдину систему різні шкільні структури та інші типи учбових закладів, а також започаткував систему, яка охоплювала ступені: початкової, середньої і так званої подальшої освіти [90].
Закон 1988 року суттєво змінив початкову школу з позиції організації, змісту і оцінки педагогічного процесу, перегляду цінностей та орієнтирів.
Як зазначають Л.Кохен, М.Лоуренс і К.Морісон у своїй роботі "Політизація освіти" [187], провідними принципами в стратегії освіти стали: конкурентноздатність, попит і пропозиція, індивідуалізація, вибір освітнього закладу, різноманітність, приватизація, контроль за якістю, продуктивність, інформативність. Розкриємо ті, які безпосередньо чи опосередковано стосуються соціокультурної діяльності вчителя, директора, школи:
- вперше робота школи планується зовні та формується навчальний план в жорстких рамках певних законів. Необхідною вимогою стало дотримання Національного навчального плану (National Curriculum), власна розробка школами навчальної програми й почасовий розподіл освітнього матеріалу. Національний навчальний план включає державні елементи - головні (core) і базові (foundation) предмети, а також релігійне навчання та недержавні елементи - загальнокультурний блок світоглядного характеру, який має "пронизати" всі дисципліни навчального плану (cross-curricular issues);
- вводиться система офіційної атестації учнів у віці 7 та 11 років (для початкової школи) і 14 та 16( для середньої школи);
- передано повноваження контролю над бюджетом від місцевих органів народної освіти школам;
- розширяються функції органів шкільного самоуправління, які відтепер приймають відповідальні рішення за реалізацію навчального плану, розподіляють власний бюджет, приймають на роботу тощо;
- зміцнюються зв'язки з батьками, промисловістю і комерційними спонсорами. При цьому головний тягар змін лягає на директорів шкіл, оскіл