Розділ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Клінічна характеристика хворих
З 2003 до 2006 року під нашим спостереженням знаходились 172 хворих на ЦД (83 - на ЦД 1 типу і 89 - на ЦД 2 типу). Серед обстежених у 130 осіб було діагностовано стеатогепатит (59 - на ЦД 1 типу і 71 - на ЦД 2 типу), у 42 - ознак стеатогепатиту не виявлено (24 - на ЦД 1 типу і 18 - на ЦД 2 типу). Хворі перебували на стаціонарному лікуванні у ендокринологічному та кардіологічному відділеннях Тернопільської обласної клінічної комунальної лікарні.
В дослідження включено хворих на ЦД 1 і 2 типів віком від 35 до 65 років без ознак декомпенсації основного захворювання. Критеріями виключення з дослідження були наявність інфаркту міокарда чи застосування гіполіпідемічних препаратів в анамнезі, гострі чи загострення хронічних запальних захворювань, позитивні маркери вірусних гепатитів.
Контрольну групу становили 20 практично здорових осіб - донорів.
Вікова та статева структура хворих подана у таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Розподіл хворих за віком і статтю
Нозологічна одиницяСтатьВік, рокиВсьогодо 4041-5051-60понад 61абс.%ЦД 1 типучол.7161644325,0жін.7151444023,3ЦД 2 типучол.-1718114626,7жін.-1617104325,0Всьогоабс.14646529172100,0%8,137,237,816,9100,0
Слід відмітити, що серед обстежених ЦД зустрічався одинаково часто в чоловіків і жінок. Середній вік обстежуваних становив (52,3±3,4) роки. Вік хворих коливався в межах 35 - 65 років, причому більшість з них знаходились у вікових групах 41 - 50 (64 особи - 37,2 %) і 51 - 60 років (65 осіб - 37,8 %). Відмітимо, що серед хворих на ЦД 1 типу обстежувані знаходились у всіх вікових категоріях, найбільшою була група 41 - 50 років (31 особа - 37,3 %). Усі хворі на ЦД 2 типу були старшими 45 років, причому переважна більшість як чоловіків, так і жінок належали до вікової групи 51 - 60 років (35 осіб - 39,3 %).
Основну масу обстежуваних хворих становили особи старші 45 років (124 обстежуваних - 72,1 %), як серед чоловіків, так і серед жінок.
Середня тривалість захворювання становила (18,3±3,7) років, у обстежуваних із ЦД 1 типу - (22,3±6,8) років, із ЦД 2 типу - (14,3±4,2) років. Тривалість захворювання коливалася від 6 до 42 років, при цьому у більшості обстежених хвороба тривала 11-20 років (83 особи - 48,3 %) (табл. 2.2).
Таблиця 2.2
Розподіл хворих за тривалістю захворювання
Нозологічна одиницяТривалість захворювання, рокидо 1011-2021-30понад 30ЦД 1 типу9332019ЦД 2 типу265015-Всьогоабс.35833519%20,348,320,311,1
Таким чином, за тривалістю захворювання хворі на ЦД 1 типу були розподілені у всіх виділених підгрупах, тоді як тривалість хвороби у пацієнтів із ЦД 2 типу не перевищувала 30 років.
У всіх обстежених були діагностовані ускладнення ЦД різних ступенів важкості. Виявлено ураження гепатобіліарної, серцево-судинної, сечо-статевої, нервової систем (табл. 2.3).
Таблиця 2.3
Розподіл обстежених хворих за діабетичними ускладненнями
УскладненняКількість хворихЦД 1 типу, n=83ЦД 2 типу, n=89Всьогоабс.%абс.%абс.%Діабетична енцефалопатія6336,66638,412975,0Діабетична полінейропатія8348,38951,7172100,0Діабетична ангіопатія судин сітківок7543,66839,514383,1Діабетична ангіопатія нижніх кінцівок7342,48951,716294,2Діабетична кардіоміопатія4224,45833,710158,1Діабетичний стеатогепатит7040,77845,314886,0Діабетична нефропатія4526,22916,97443,0
Як бачимо із таблиці, найбільш частими ускладненнями ЦД є периферична полінейропатія (100,0 %), ангіопатія нижніх кінцівок (94,2 %) і судин сітківок очей (83,1 %) та діабетичний стеатогепатит, який діагностовано у 86,0 % хворих.
При оцінці загального стану хворих звертали увагу на наявність "діабетичних" скарг (поліурія, полідипсія, схуднення), симптомів ускладнень ЦД. Оцінювали наявність синдромів ураження печінки: больового (локалізація болю, причини виникнення, ірадіація, тривалість), диспепсичного (гіркота в роті, відригування після їжі, нудота, блювання, метеоризм, бурчання в животі, проноси, закрепи, порушення апетиту), астено-вегетативного (загальна слабкість, втомлюваність). Більш детальна характеристика структурно-функціональних уражень печінки у обстежених пацієнтів наведена у розділі 3. В анамнезі захворювання звертали увагу на особливості початку захворювання, його перебіг, причини і тривалість останнього погіршення, лікування на догоспітальному етапі. В анамнезі життя брали до уваги перенесені раніше захворювання, шкідливі звички, особливості харчування.
Хворі госпіталізовувалися в стаціонар або у зв'язку із погіршенням стану (63,0 %), або планово (37,0 %).
Основні клінічні прояви власне ЦД у обстежених хворих представлено у таблиці 2.4.
Таблиця 2.4
Клінічні прояви ЦД у обстежених хворих
Клінічні проявиХворі на ЦД 1 типу, n=83Хворі на ЦД 2 типу, n=89Всьогоабс.%абс.%абс.%Полідипсія3017,43721,56739,0 Поліурія5531,94727,310259,3Зміни маси тіла2011,62212,84224,4Астено-вегетативний синдром5531,96135,511667,4
Як видно із таблиці, найчастіше у хворих спостерігалися астено-вегетативний синдром (67,4 %) та поліурія (59,3 %). Менша частота полідипсії обумовлена тим, що частина хворих із поліурією обмежували вживання рідини. У всіх хворих на ЦД 1 типу відмічалося зниження маси тіла. Серед хворих на ЦД 2 типу 18 осіб (10,5 %) скаржилися на підвищення маси тіла, 4 (2,3 %) - на схуднення. Астено-вегетативний синдром проявлявся скаргами на загальну слабкість та швидку втому.
Об'єктивно у обстежуваних хворих відмічали ознаки ускладнень ЦД: схуднення чи підвищення маси тіла, структурно-функціональні зміни гепатобіліарної, серцево-судинної, нервової та сечостатевої систем.
Ступінь компенсації захворювання оцінювали згідно з критеріями European Diabetes Policy Group (1998), за даними Ка