РОЗДІЛ 2
ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ МЕТОДИКИ КРИМІНАЛІСТИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ДОКУМЕНТІВ ІЗ СПЕЦІАЛЬНИМИ
ЗАСОБАМИ ЗАХИСТУ
2.1. Предмет, об'єкти, завдання криміналістичного дослідження документів із спеціальними засобами захисту
Як і будь-яка пізнавальна діяльність, експертне дослідження має свій предмет пізнання, що визначається об'єктом, метою (завданням) і засобами (методами) пізнання. Ці елементи існують у діалектичній єдності, проте можуть бути і предметом самостійного розгляду.
Техніко-криміналістична експертиза документів у класі криміналістичних експертиз є однією з найпоширеніших для розв'язання завдань, які виникають при розслідуванні злочинів, пов'язаних з підробкою документів із спеціальними засобами захисту.
При формуванні теоретичних, методичних основ кожного роду і виду судової експертизи слід виходити з предмета, об'єктів і методики. Специфіка криміналістичної експертизи документів із спеціальними засобами захисту, обумовлена колом її завдань, об'єктів і методами дослідження [88, с. 92; 158, с. 77].
Особливістю всіх судових експертиз є предметний дуалізм. Він обумовлений подвійним характером їх функцій: з одного боку, кожний рід експертизи можна розглядати як галузь наукового знання, з іншого - це вид практичної діяльності. Предмет науки, що є основою кожної експертизи, пов'язаний з вивченням закономірностей прояву властивостей об'єктів, щодо яких призначається певна експертиза. Предмет експертизи, як виду практичної діяльності, складають фактичні дані, що мають значення для розслідування тих чи інших категорій справ та для судового розгляду, які встановлюються за допомогою результатів пізнання наукою свого предмета (спеціальних знань).
М.В. Салтевський, М.П. Яблоков, І.Ф. Герасимов, Л.Я. Драпкін, В.В. Колкутін, С.М. Зосимов, Л.В. Пустовалов, С.Г. Харламов, визначаючи предмет експертизи документів, перераховують основні завдання, що вирішує дана експертиза [48, с. 308; 85, с. 4; 86, с. 75; 87, с. 170-171; 88, с. 92; 89, с. 109-110]. У цих визначеннях порушена домірність поняття, що визначається, та визначальних понять. У більшості, у них, об'єм визначальних понять значно вужче поняття, яке визначається. У свою чергу, дані визначення не можуть мати універсальний характер у зв'язку з тим, що межі визначальних понять постійно розширюються.
Л.П. Щербаківська предметом судово-технічної експертизи документів вважає фактичні дані щодо виготовлення документів, які встановлюються на основі спеціальних знань у галузі техніко-криміналістичного дослідження документів у передбаченому законом порядку [259, с. 45].
Дуже лаконічно визначив предмет криміналістичної експертизи розглядуваних документів О.Р. Шляхов. Він вважає, що предметом криміналістичної експертизи документів із спеціальними засобами захисту є встановлення обставин, що належать до підробки документів, котрі мають засоби, призначення яких - ускладнити підробку документів і полегшити її розпізнання [158, с. 80].
До предмета експертизи документів із спеціальними засобами захисту не входять питання про встановлення справжності документів та підприємства, що здійснює їх виробництво. Але слідчі органи при формулюванні питань припускаються помилок, бажаючи отримати відомості, які виходять за межі компетенції експерта. Кримінально-процесуальним законодавством чітко визначені межі компетенції експерта - питання, які ставляться експертові, і його висновок по них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта (ст. 75 КПК України).
Поняття справжності містить дві сторони: технічну і юридичну. Експерт-криміналіст вирішує тільки технічні, а слідчий і суд - юридичні питання, пов'язані з підробкою документів. При виявлені змін у змісті документа експерт встановлює (констатує) сам факт цих змін, а слідчий і суд визначають мету останніх (виправлення помилково внесених записів чи маскування злочинного діяння). Дуже слушно з цього приводу висловився В.М. Тертишник: "Предметом судової експертизи можуть бути питання, що стосуються будь-якої галузі науки, окрім права, оскільки вирішення правових питань є виключно компетенцією органів досудового слідства, прокуратури і суду. Саме з цієї причини на вирішення експертом неприпустимо ставити питання правового характеру" [58, с.600]. Таким чином, вирішення питання про справжність документів є неприпустимим і виходить за межі компетенції експерта.
На нашу думку, навіть тоді, коли вирішено питання про те, що наданий на дослідження документ відрізняється за відомими експерту способами виготовлення від аналогічного справжнього документа, не можна у формулювання наступних питань вводити поняття "підроблений документ". Так, С.Ю. Петряєв вже не ставить питання про справжність документа. Але, вирішуючи питання про встановлення способу внесення змін у документ, обладнання, яке використовувалось для виготовлення документа та кваліфікацію осіб, котрі виготовили ці документи, застосовує поняття "підроблення" та "підроблені документи" [78, с. 65-66].
Не менш важливою видається й інша проблема, пов'язана з ідентифікацією виробника документної продукції. Вирішення питання "чи виготовлені надані на дослідження документи підприємством, що здійснює виробництво даної продукції?", на нашу думку, також не входить до компетенції експерта-криміналіста. Аргументацією даного твердження може бути наступне:
а) виготовлення документів із спеціальними засобами захисту здійснюється спеціалізованими поліграфічними підприємствами або спеціалізованими дільницями поліграфічних підприємств за ліцензіями Міністерства фінансів України та Банкнотно-монетним двором Національного банку України;
б) одну і ту саму продукцію, у межах однієї країни, можуть виробляти різні підприємства неоднаковими друкарськими (стереотипними) формами, кожна з яких може вносити несуттєві відмінності (допустимі відхилення) у зображення;
в) у зв'язку із законодавчим обмеженням на поширення інформації про спеціальні засоби захисту рівень спеціальних знань експерта-криміналіста