РОЗДІЛ 2. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ
ОКРЕМИХ СТАДІЙ ВЕКСЕЛЬНОГО ОБІГУ
2.1. Видача векселя.
У законодавстві і на практиці щодо цінних паперів, загалом, і векселів,
зокрема, вживаються такі поняття, як “складання”, “видача”, “випуск”, “емісія”,
а тому вдається за доцільне провести розмежування вказаних понять.
Насамперед, слід звернути увагу на те, що Цивільний кодекс України в його
первісній редакції у ст.194, закріплюючи визначення цінного паперу, говорив про
“особу, яка його випустила (видала)”. Аналогічна термінологія була передбачена
і в ст.198 Цивільного кодексу України. Відповідно до змін, які були внесені до
Цивільного кодексу України у зв’язку із прийняттям Закону України “Про цінні
папери та фондовий ринок” від 23 лютого 2006 р., слова “випустила”, “випуск”
замінено, відповідно, на “розмістила”, “розміщення”. Водночас, закріплюючи
поняття пайових і боргових цінних паперів, у ст.195 Цивільного кодексу України
йдеться про “емітента” (очевидно, що цей термін походить від слова “емісія”).
Коментуючи положення ст.194 Цивільного кодексу України у первісній редакції,
В.В.Посполітак зазначав, що в коментованій статті використовуються два поняття,
що визначають порядок появи цінних паперів, - їх “розміщення” та “видання”, які
в коментованій статті позначені словами “випустила (видала)”. Слово “випустила”
стосується емісійних цінних паперів, що розміщуються “випусками”. Слово
“видала” стосується цінних паперів, що не охоплюються поняттям “випуск”.
Фактично мова йдеться про ордерні цінні папери (наприклад, векселі чи заставні)
[60, с. 245].
Аналізуючи особливості обігу неемісійних цінних паперів, російський автор
А.Ю.Лісіцин пише, що випуск (точніше – видача) (розрядка моя – Л.Г.-Я.) різних
видів неемісійних цінних паперів і їх обіг – не такі вже рідкісні явища на
ринку. Проте далі автор вживає щодо неемісійних цінних паперів як поняття
“випуск”, так і “видача” [51, с. 15-16].
У Законі України “Про цінні папери і фондову біржу” поняття “випускати”
використовувалося як загальне для всіх цінних паперів (ст.ст.1-3). Крім цього,
вказаний закон у ст.2 вживав щодо усіх цінних паперів поняття “емітент”.
У якості загального терміна, що застосовується до усіх цінних паперів, термін
“випуск” вживається і в Господарському кодексі України. Так, ст.164 вказаного
кодексу має назву “Умови і порядок випуску цінних паперів суб’єктами
господарювання”. Що характерно, у даній статті Господарського кодексу України
безпосередньо сказано про право суб’єктів господарювання “випускати в обіг
векселі”.
У прийнятому 23 лютого 2006 р. Законі України “Про цінні папери та фондовий
ринок” зроблена спроба певною мірою впорядкувати зазначену термінологію. Варто
зазначити, що вказаний закон закріплює поділ цінних паперів на емісійні і
неемісійні, відносячи вексель до другої категорії. Відповідно, терміни
“емісія”, “емітент”, “випуск” застосовуються лише щодо емісійних цінних
паперів, до яких вексель не належить.
У преамбулі вказаного вище закону зазначено, що цей Закон регулює відносини, що
виникають під час розміщення, обігу цінних паперів і провадження професійної
діяльності на фондовому ринку, з метою забезпечення відкритості та ефективності
функціонування фондового ринку. Тобто з преамбули випливає, що поняття
“розміщення” вживається в якості загального для усіх цінних паперів. Проте
такий висновок спростовується закріпленим у ст.1 закону визначенням розміщення
цінних паперів – відчуження цінних паперів емітентом або андеррайтером шляхом
укладення цивільно-правового договору з першим власником. Оскільки йдеться лише
про емітента чи андеррайтера, то поняття “розміщення” стосується лише емісійних
цінних паперів. Даний висновок частково підтверджується закріпленим у ст.1
закону визначенням першого власника – це особа, яка отримала цінні папери у
власність безпосередньо від емітента (або в особи, що видала цінний папір)
(розрядка моя – Л.Г.-Я.) чи андеррайтера під час розміщення цінних паперів.
Проте у цьому визначенні йдеться про отримання цінних паперів під час
розміщення. На наш погляд, у Законі України “Про цінні папери та фондовий
ринок” слід чітко вживати поняття “розміщення” для емісійних цінних паперів, а
поняття “видача” – щодо неемісійних. Тому у ст.1 закону у визначенні першого
власника після слова “розміщення” слід доповнити словом “(видачі)”.
Зазначений вище підхід слід послідовно проводити у всіх інших актах
законодавства України, що стосуються цінних паперів. Поняття “розміщення”,
“випуск”, “емісія”, “емітент” стосуються лише емісійних цінних паперів, і не
можуть застосовуватися до векселів та інших неемісійних цінних паперів. Тому
пропонується внести наступні зміни у законодавство:
- визначення боргових цінних паперів, до яких належить і вексель, в абзаці 3
ч.1 ст.195 Цивільного кодексу України та п.2 ч.5 ст.3 Закону України “Про цінні
папери та фондовий ринок” слід викласти в такій редакції: „боргові цінні
папери, які посвідчують відносини позики і передбачають зобов’язання емітента
(особи, що видала цінний папір) сплатити у визначений строк кошти відповідно до
зобов’язання”;
- назву ст.164 Господарського кодексу України варто замінити на “Умови та
порядок розміщення (видачі) цінних паперів суб’єктами господарювання”, а ч.7
цієї статті викласти в такій редакції: “Суб’єкти господарювання мають право у
порядку, встановленому законом, видавати векселі – боргові цінні папери, які
посвідчують безумовне грошове зобов’язання векселедавця або його наказ третій
особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя
(векселедержателю)”.
Отже, початковою стадією вексельного обігу є видача векселя. З видачею векселя
пов’я
- Київ+380960830922