РОЗДІЛ 2
РОЗРОБКА МЕТОДУ КОМПЛЕКСНОГО ОЦІНЮВАННЯ РИЗИКІВ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ
МОЖЛИВИХ
ХІМІЧНО-НЕБЕЗПЕЧНИХ АВАРІЙ
У другому розділі розробляється методичний підхід до комплексного оцінювання
ризиків життєдіяльності, здійснено структурування і параметризацію процесів
формування зазначених ризиків, сформульовано метод комплексного оцінювання
ризиків життєдіяльності з урахуванням взаємовпливу природних і техногенних
факторів для умов можливих аварій на ХНО.
З метою підвищення обґрунтованості оцінювання ризиків визначено спектр
негативних наслідків НС техногенного походження, що можуть виникнути у кризовий
та після кризовий період розвитку НС. На цій основі здійснено удосконалення
класифікації техногенних НС, що враховує медичні, соціально-економічні та
психологічні наслідки для життєдіяльності населення. Встановлено, що одними з
найбільш небезпечних за масштабами наслідків є аварії на ХНО.
Запропоновано здійснювати оцінювання ризиків в умовах можливих аварій на ХНО на
основі прогнозування ймовірних наслідків таких аварій, яке здійснюється з
урахуванням обсягу викиду НХР та актуальних метеорологічних умов.
На цій основі розроблено метод комплексного оцінювання техногенних, природних,
а також природно-техногенних ризиків життєдіяльності, обумовлених спільною дією
небезпечних техногенних і природних чинників, що проявляються у вигляді аварій
на ХНО та НЕГП. Метод розглянуто на прикладі оцінки наслідків змодельованої з
допомогою ГІС аварії з викидом НХР, вірогідність якої визначена з урахуванням
негативного впливу екзогенних геологічних процесів, пов’язаних з природними і
техногенними змінами геологічного середовища.
При підготовці другого розділу використано наступні літературні джерела [3,
7-11, 13, 17-20, 23-24, 29-30, 32-34, 36, 42-46, 48-49, 51, 56, 58, 62, 67,
69-71, 77, 79, 90, 93].
2.1. Структуризація негативних наслідків НС
Аналіз природних і техногенних джерел небезпеки. Процедура прогнозного
оцінювання ризиків від НС техногенного характеру повинна враховувати всі наявні
в Україні природні і техногенні джерела небезпеки. Зважаючи на пріоритетність
загроз, в першу чергу потребують оцінки ризику найбільш актуальні (поширені з
найбільшою частотою), а також найбільш небезпечні загрози, що призводять до
найбільших соціально-економічних втрат. Саме для таких суспільно значимих
джерел небезпеки в першу чергу повинні бути розроблені алгоритми оцінки
ризику.
Тобто критеріями пріоритетності оцінки ризику різних видів небезпек, що
спричиняють НС, є добуток частоти виявлення і рівня руйнівної здатності цієї
небезпеки.
Серед природних джерел небезпеки найбільш реальну загрозу для життєдіяльності
населення України становлять такі [7, 13, 20, 30]:
геологічні - у вигляді землетрусів (ендогенні геологічні процеси), зсувів,
провалів і карсту (екзогенні процеси);
метеорологічні - у вигляді ураганів (штормів), смерчів, хуртовин, снігопадів,
ожеледі, злив, градобою, приморозків і засухи;
гідрологічні - у вигляді повеней, паводків і підтоплень, селів;
геліофізичні - у вигляді лісових, степових і торф'яних природних пожеж;
астрофізичні - у вигляді небезпечних космічних об’єктів і випромінювань,
гравітаційних і магнітних збурень.
Найбільш пріоритетними (небезпечними за частотою виявлення і руйнівним впливом)
природними загрозами в Україні є гідрологічні (паводки і підтоплення),
геологічні (екзогенні) та метеорологічні (шторми, зливи, градобої, приморозки і
посухи).
Техногенні джерела небезпеки проявляються у вигляді аварій на об’єктах,
продукція або технологічні процеси яких пов’язані з використанням високого
тиску, значних енергетичних потужностей, агресивних, вибухонебезпечних чи
легкозаймистих речовин [9, 10]. Для України реальну загрозу становлять такі
види техногенних аварій:
на радіаційно, хімічно і біологічно небезпечних виробництвах при пошкодженні
технологічного обладнання або несправній системі запуску, контролю і
відключення технологічних процесів;
на залізничному, автомобільному, повітряному і водному транспорті при
розгерметизації ємностей з небезпечними речовинами під час їх перевезення або
зберігання;
на газо-, нафто-, електро-, тепло-, водо- і каналізаційних мережах при їх
пошкодженні або руйнуванні;
на гідротехнічних спорудах при проривах напірних гребель, руйнуванні захисних
дамб або водопропускних шлюзів;
на будівельних об’єктах при руйнуванні споруд виробничих або житлових будинків,
залізничних та автодорожніх мостів.
Найбільш небезпечними техногенними загрозами в Україні є аварії на хімічно
небезпечних виробництвах та гідротехнічні аварії. Найбільш частими – пожежі та
аварії на електро-, тепло-, водо- і каналізаційних мережах. Ці види техногенних
загроз НС пропонується вважати пріоритетними.
В наш час значні фінансові ресурси витрачаються в основному на роботи з
ліквідації наслідків НС різного характеру, однак недостатня увага приділяється
їх попередженню. За даними МНС [49], у 2003 році Україна зазнала збитків від НС
різного характеру на суму понад 500 млн. грн. , що на 37% більше, ніж у 2002
році. Більшість цих втрат припадає на НС природного характеру. Тим часом
профілактичні роботи з відвернення небезпеки виникнення НС дозволили б
заощадити набагато більше коштів, ніж витрачається на ліквідацію їхніх
наслідків.
Серед основних причин зростання ризику виникнення НС техногенного характеру в
Україні найбільш вагомими є такі [8, 11, 28]:
послаблення механізму державного контролю і регулювання безпеки у виробничій
сфері;
зниження вимогливості й ефективності роботи органів державного нагляду за
станом техногенно-екологічної безпеки;
недосконалість законодавчої бази, що в нових рин
- Київ+380960830922