РОЗДІЛ 2
ПАНАС ФЕДЕНКО У 1893 – 1920 рр. : ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ ТА СТАНОВЛЕННЯ
ПОЛІТИКА МОДЕРНОЇ ДОБИ
Численні спроби підвищення коефіцієнту ефективності функціонування
економічного сектору Російської імперії наприкінці XIX - на початку XX століття
призвели до появи нових галузей промисловості, впровадження більш прогресивних
форм ведення господарства, технологій та обладнання. Справжнім “клондайком ”
для державної скарбниці та спритних підприємців стало відкриття залізорудних
покладів на землях Криворіжжя, що спричинило “металургійний бум”. Завдяки ньому
на Півдні України почали будуватися численні промислові підприємства задля
переробки сировини, з’явилися нові транспортні артерії, суттєво змінювалася
інфраструктура ринку, першопочатково орієнтованого на аграрний сектор, виникали
освітні центри, завданням яких було надання відповідних знань та формування
умінь майбутніх фахівців промисловості. Однак, селянство регіону не поспішало
інтегруватися у нові процеси, надаючи перевагу традиційному обробітку землі.
Лише поодинокі селянські родини намагалися використати здобутки технічного
прогресу, мали намір забезпечити гарну освіту своїм дітям. До їх числа належала
і родина Панаса Васильовича Феденка, який походив з с. Веселі Терни
Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії (зараз Веселі Терни
входять до складу Кривого Рогу).
На разі виявляється вельми складною справою провести реконструкцію родоводу
Феденків задля вивчення соціального стану представників родини в різні
історичні періоди.
Панас Васильович Феденко народився 13 грудня 1893 року в родині колишнього
кріпака, а не в козацькій родині, як це свого часу вказували історики
української діаспори [485,с.151]. Як згадувала онука Панаса Васильовича, Лідія
Марківна Вчорашня, батько майбутнього політика, Василь Гнатович, походив з с.
Бокове, що знаходилося неподалік Веселих Тернів. Василь рано зостався без
батька й, оскільки був єдиною дитиною у матері, був звільнений від служби у
війську. Ще Лідія Марківна зазначає, що Василь Феденко мав “хату, хазяйство і
вітряк”, тобто не бідував, а був на той час людиною досить заможною[51,арк.3].
Сім’я Василя Гнатовича та його дружини Параски Гнатівни була великою - мала 10
дітей : Андрія, Федора, Олександра, Єрофея, Панаса, Ганну, Христю, Олександру
(Соню), Галину (Анюту) та Тетяну [51,арк.6]. Панас був дев’ятою дитиною в
родині. У тридцяті роки минулого століття майже всі члени сім’ї Феденків
зазнали утисків з боку радянської держави : були або репресовані, або
розкуркуленні.
Освіту Панас Феденко розпочав здобувати спочатку у місцевій школі, а згодом ,
як зазначав його син, Богдан, у листі до професора О. Пріцака, за порадою
вчителів поїхав навчатися до шестикласної школи м. Верхньодніпровська [50].
Після двох років навчання у ній юнак вступив до гімназії міста Олександрії. До
речі, сам П. Феденко невисоко оцінював роки свого перебування у
Верхньодніпровську, вважаючи, що просто “втратив два роки” [216,с.106].
З осені 1908 року П. Феденко почав відвідувати уроки у гімназії Олександрії,
де після складання кваліфікаційного іспиту потрапив до четвертого класу. Тоді ж
відбулося знайомство й зародилася дружба Панаса Васильовича з Дмитром
Чижевським - видатним українським філософом, істориком літератури та культури.
П. Феденко згадував пізніше : “Уже від п’ятої кляси я зблизився з Чижевським, з
його почину : він помічав тих учеників, що багато читали і не задовольнялися
самою гімназіальною учбою ”[216,с.106] .
Того часу, як це було заведено в багатьох інтелігентських сім’ях, у Чижевських
проводилися сходини гімназистів задля підвищення освітнього рівня, обміну
думками, поглядами. Від свого однокласника Ноя Морозовського Панас Феденко
дізнався про ці збори й про те, що Чижевські мали велику бібліотеку, в якій
були й заборонені цензурою видання. Панас Васильович так описував своє
знайомство з Д. Чижевським : “Одного дня, коли я вже вчився в 5 клясі, до мене
підійшов Д. Чижевський і запросив прийти до нього, - казав, що буде цікава
доповідь”[216,с.107]. Відтоді П.Феденко став постійним відвідувачем гостинної
оселі Чижевських. Засідання відбувалися у кімнаті Д. Чижевського, яка радше
нагадувала бібліотечну залу, адже там було безліч книг з природознавства,
астрономії тощо. До постійних відвідувачів сходин належали й однокласники
П.Феденка – Олександр Власенко, Петро Яремченко, Михайло Різниченко, Іван
Воронін та інші.
На засіданнях в оселі Чижевських гуртківці читали й реферували політичну й
економічну літературу, книги з історії та філософії.
У березні 1911 року на хвилі вшанування пам’яті Т. Г. Шевченка в домі
Чижевських учасники гуртка влаштували засідання, приурочене цій даті. П.
Феденко виголосив на ньому доповідь, також було декламування творів поета, а Д.
Чижевський зіграв на піаніно композиції М.Лисенка на слова Тараса Шевченка.
Згадуючи роботу цього гуртка, П. Феденко зазначав, що “мова доповідей і
дискусій у гуртку була російська, адже літературної української мови ми в
гімназії не чули. Хоч члени гуртка читали “Історію українського письменства”
Сергія Єфремова, а я захоплювався навіть доброю мовою “Розмов про сільське
хазяйство” Євгена Чикаленка, але цього ще не вистачало для переходу на
українську мову”[216,с.10-8]. Отже, українофільськи налаштована молодь,
дискутувала на українські теми на російській мові, добре розуміючи, що краще
правильно спілкуватися російською мовою, аніж паплюжити рідну мову, гарним
володінням якої ніхто з них похвалитися не міг.
Восени 1912 року в Олександрії виник вже безпосередньо український гурток ,
який
- Київ+380960830922