РОЗДІЛ 2
ОРГАНІЗАЦІЯ ТА МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ ТВОРЧОГО МИСЛЕННЯ НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ
2.1. Загальні принципи і логіка побудови дослідження
2.1.1. Теоретичне обґрунтування методики розвитку творчого математичного мислення дітей молодшого шкільного віку
Теоретичною основою підходу до побудови експериментальної методики стало загальне уявлення про мислення як про складну діяльність, а також загальні закономірності розвитку мислення дітей у процесі навчання.
Методологічною основою нашого дослідження стала теорія креативного інтелекту Д.Ж.Гілфорда [38]. Виокремлені автором окремі компоненти творчого мислення (фактори креативності) визнаються загальними для дітей і дорослих та характеризують будь-які форми продуктивної діяльності:
- інтелектуальна творча ініціатива - спрямованість на вихід за рамки даних задач і вимог повсякденності;
- широта категоризація - віддаленість асоціацій, несподіваність використання предметів, надання їм нового функціонального значення, узагальнення явищ, які не мають наочних зв'язків;
- рухливість мислення - багатство та різноманітність асоціацій, кількість утворених зв'язків;
- оригінальність мислення - самостійність, незвичайність, дотепннність.
Розвиток творчого мислення не може бути реалізований без урахування вікових та індивідуально-типологічних особливостей мислення. Віковим особливостям інтелектуального розвитку присвячено чимало досліджень. У них виявлена стадіальність розвитку інтелекту, дана характеристика кожної стадії залежно від провідного виду розумової діяльності [5; 20; 32; 34; 42; 50; 57; 87; 89; 110; 120; 159; 165; 167].
На першій стадії провідною є наочно-дієве, практичне мислення, що здійснюється в конкретній ситуації, у процесі практичних дій з реальними предметами. У маленьких дітей це мислення руками.
На другій стадії переважає наочно-дійове мислення. Цей тип мислення дозволяє розв"язувати задачі на основі оперування вже не реальними предметами, а образами сприйманняя й уявлень. Зв'язок мислення з практичними діями хоч і зберігається, але не є таким прямим, безпосереднім. Щоб розв'язувати задачі, дитина повинна чітко сприймати, наочно уявляти ситуацію, що подана в них.
На третьому, вищому, ступені розвитку провідну роль у розумовій діяльності відіграє абстрактно-теоретичне мислення. Мислення здійснюється у формі абстрактних понять і міркувань, що відбивають істотні сторони навколишньої дійсності, закономірні зв'язки між ними. Оволодіння в ході засвоєння основ наук поняттями, законами, теоріями значно впливає на розумовий розвиток школярів. Воно розкриває можливості самостійного творчого набуття знань, їх широкого застосування на практиці.
Сутність творчого математичного мислення полягає в активній, цілеспрямованій діяльності, орієнтованій на пошук різних способів розв'язання задачі певного типу з використанням спеціальних прийомів організації розумової діяльності. У молодшому шкільному віці провідною є навчальна діяльність. Вона обумовлює головні зміни психологічного розвитку дитини цього віку. У процесі навчальної діяльності формуються такі розумові дії, як аналіз, планування, рефлексія мисленнєвої діяльності, які забезпечують оволодіння узагальненими способами розв'язання задач.
Теоретичний аналіз сприяє виділенню принципу пошуку розв'язку або узагальненого способу розв'язання задачі, який переноситься на клас подібних задач. Головною метою аналізу є пошук відносин, об'єктивно заданих в умовах задачі. Виділення основного відношення відбувається шляхом виконання перетворень умов задачі. Опанувавши прийоми аналізу умов задачі, учні більш цілеспрямовано розв'язують відповідні задачі, навчаються виокремлювати всі істотні для пошуку розв'язку дані, встановлювати між ними зв'язки як прямі, так і зворотні.
Планування розглядається нами як складання схеми або визначення послідовності майбутніх практичних дій, пов'язаних із розв'язанням задачі. Уміти планувати - означає оволодіти певними евристичними прийомами розумової діяльності. Засобом формування даного уміння може бути розв"язання вирішення арифметичних задач, які мають декілька способів розв'язання.
Третім необхідним компонентом мислення, спрямованим на оволодіння узагальненими способами, є рефлексія мисленнєвої діяльності. Цей компонент мислення у зарубіжних концепціях називають "метапізнанням" [38; 175; 178; 180], під яким розуміють поточний контроль, який здійснюється людиною над власними процесами мислення, пам'яті, уяви. На думку Л.К.Максимова, "рефлексія полягає у зверненні суб'єкта до підстав своїх власних дій і розгляд їх з погляду відповідності внутрішнім умовам задачі, особливостям її структури" [91, 45].
Рефлексія мисленнєвої діяльності полягає в аналізі учнем внутрішнього мисленнєвого процесу, що привів його до розв'язання задачі. З метою розвитку рефлексії мисленнєвої діяльності ми пропонували учням шукати різні способи розв'язку тих самих задач, а також перетворювати їх і складати нові задачі. Обговорення з дітьми різних способів знайдених ними розв'язків задачі та порівняння їх за мірою узагальненості дозволяє дітям навчитися контролювати й оцінювати свої власні розумові дії.
Складання нових задач і виконання відповідних перетворень спонукає учнів до аналізу змісту способів розв'язання задачі. У процесі виконання даного виду діяльності відбувається відтворення внутрішнього аналізу розв'язання задачі, у практичному створенні умови задачі. Передбачається, що якщо після успішного розв'язання запропонованих задач різними способами учень навчається сам складати нову задачу, зовні відмінну від уже розв'язаної задачі, то це свідчить про наявність у нього такої розумової здатності, як рефлексія мисленнєвої діяльності.
Цілеспрямоване формування таких розумових дій, як аналіз, планування і рефлексія мисленнєвої діяльності, у процесі спеціально організованої навчальної діяльності дозволяє учням опановувати узагальнені способи розв'язання зад