РОЗДІЛ 2
РЕАЛІЗАЦІЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ ВИКЛАДАННЯ ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ УКРАЇНИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ - ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ
2.1. Професійно-педагогічна компетентність професорсько-викладацького складу
Успіх викладання правових дисциплін у другій половині ХІХ - початку ХХ століття залежав, перш за все, як свідчить проведене дослідження, від високого професійного рівня професорсько-викладацького складу.
Аналіз офіційних документів [188, 189, 190, 257] свідчить, що центральне місце у навчально-виховному процесі юридичних факультетів посідали викладачі, основні обов'язки яких визначалися завданнями, що були покладені на університети таким чином: "Університет є вищим ученим станом для викладання наук заснованим".
Відомо, що деякі майбутні професори, викладачі проявляли свою талановиту особистість ще навчаючись в університеті. Так, І. Ф. Тимковський, який багато зробив для відкриття Харківського університету, особливу увагу звернув на себе ще як студент юридичного факультету Московського університету. Про нього Е. І-в писав: "Протягом університетського курсу І. Тимковський працював серйозно і сумлінно, звертаючи на себе увагу професорів; з деякими з них він знаходився у близьких стосунках; домашні бесіди з ними з наукових питань багато сприяли розвитку освіченості талановитого студента і зміцненню в ньому наукових вподобань. Ще на студентській лаві І. Ф. Тимковський почав займатися літературними роботами і перекладами, які друкувались у журналах, а за свої студентські твори отримав три срібних і одну золоту медаль" [307, с.186]. Також, за словами Е. І-ва, ще в студентські роки І. Ф. Тимковський виношував задум про складання "Систематичного зводу російських законів", який він здійснив у 1802 році, і це принесло йому славу знавця російського законознавства.
У справі відкриття Імператорського Харківського університету І. Ф. Тимковський відзначився добрими організаторськими здібностями і, не зважаючи на виникнення різних утруднень, успішно просував справу вперед. І. Ф. Тимковському у березні 1804 року попечителем Харківського навчального округу були доручені клопоти "з огляду і облаштування училищ в окрузі", що передбачало відвідування всіх училищ, ознайомлення з їх станом і підготування до проведення реформації, а саме: "довідатися не тільки про будинки, суми і різне з економічної частини, але і про сам спосіб навчання, про якість вчителів, їх відповідність своїм званням і про ступінь довіри до них учнів, відмітити бажані зміни, звернути особливу увагу на виховну частину і поведінку учнів..." [11, с.56].
І. Ф. Тимковський успішно виконував покладені на нього обов'язки, звітував про побачене, додаючи багато особистих спостережень про провінційне життя. Відвідуючи училища, І. Ф. Тимковський екзаменував як учнів, так і вчителів, щоб мати більш докладні відомості про їх знання; потім деяких з них відправляв до університету для прослуховування коротких методологічних курсів з предмета, який вони викладали, а людей з видатними здібностями намагався висувати. Так, при огляді Воронезького головного народного училища І. Ф. Тимковський звернув особливу увагу на видатні здібності вчителя цього училища Г. П. Успенського (майбутнього професора Імператорського Харківського університету), і наполіг на переведенні його в Харків, щоб надати можливість продовжити наукові заняття і приготуватися до професури. Оглядаючи училища, І. Ф. Тимковський вникав у всі деталі навчальної справи, завдяки чому було усунено багато недоліків. Про нього Е. І-в писав: "І. Тимковський володів великим педагогічним досвідом і рідкісною любов'ю до шкільної справи; його заслуги у справі початкового устрою були дуже вагомими і їх по-справжньому оцінив вдячний університет, бо у 1811 році, при виході І. Тимковського у відставку, було внесено у журнал наступний запис: "Університет завжди з великою вдячністю буде згадувати, що належний устрій багатьох училищ в окрузі нашого університету зобов'язаний розсудливості, старанності і невтомній праці професора І. Ф. Тимковського" [307, с.191].
Як видатний університетський діяч і вдалий адміністратор прославився професор Київського університету С. О. Богородський. Його навички у практичному справочинстві, які він набув ще за часів навчання в семінарії і духовній академії, не мали рівних в університеті Св. Володимира. "Якщо в університеті, - писав В.Я.Шульгін, - необхідно було розробити який-небудь важливий проект, проректор С. Богородський був необхідним: вчено-ділові папери, які він складав, відрізнялись надзвичайною ясністю, стрункістю і простотою викладу, без всіляких педантських висловів і прийомів" [111, с. 506]. Так, проект про організацію кафедр юридичного факультету, звіти про стан університету належать професору С. Богородському. Його особистість так характеризував В. Я. Шульгін: "Слабкий характером стосовно себе і свого приватного життя, С. Богородський не знав угод зі своєю совістю, коли справа йшла про те, що він шанував правдою юридичною" [111, с.507].
Вивчення історико-педагогічних матеріалів, присвячених діяльності Імператорського Харківського університету [10, 11, 12, 258, 289, 307], дозволяє стверджувати, що професори, викладачі постійно удосконалювали, поглиблювали професійні знання, поєднуючи високогуманні і прогресивні основи науки з реальними життєвими обставинами. Так, представник кафедри енциклопедії права А. І. Палюмбецький, викладаючи "Енциклопедію або загальний огляд системи законодавства, російські державні закони або закони основні, закони про громадські та державні установи" намагався представити її як цілісну систему наук, яка є загальною, методологічною основою теорії права, відзначаючи особливу роль філософії Гегеля у формуванні її основних понять і категорій.
Також помітний слід А. І. Палюмбецький залишив у науці кримінального права, де докладно розкрив походження і розвиток пенітенціарної системи, висуваючи на перший план покарання позбавленням волі замість жорстоких тілесни
- Київ+380960830922