РОЗДІЛ 2
ДОСЛІДЖЕННЯ РЕЧОВИННОГО СКЛАДУ І ТЕХНОЛОГІЧНИХ
ВЛАСТИВОСТЕЙ ПОЛІСЬКИХ ЛАБРАДОРИТІВ З МЕТОЮ ГЕОМЕТРИЗАЦІЇ ФОРМ ПОКЛАДІВ ЗА ТЕХНОЛОГІЧНИМИ І ЯКІСНИМИ ПОКАЗНИКАМИ
2.1. Дослідження геологічної будови лабрадоритових покладів та оцінка їх параметрів тріщинуватості
Досліджувались Андріївське, Андріївське-2, Браженське-1, Верхолузьке, Головинське, Гута-Добринське, Добринське, Кам'яна Піч, Ковалівське, Корчівське, Миківське-1, Небізьке, Неверівське, Олегівське, Осницьке, Очеретянське, Сліпчицьке-1, Федорівське родовища, які в геоструктурному відношенні знаходяться в північно-західній частині УКЩ, в південній частині Володарськ-Волинського кристалічного масиву основних порід Коростенського плутону [14-16, 18-20, 24, 29, 43, 44, 48, 49, 51-54, 80, 84-86, 91].
Коростенський плутон - складне постскладчасте субплатформне утворення середньо-протерозойського віку. Його формування пов'язано з розломною (блоковою) тектонікою, що проходило в період перетворення УКЩ в платформну "глибову" структуру [73].
Коростенський плутон розташований на півночі Житомирської області (північно-східне закінчення його захоплює частину Київської області) і займає площу близько 10 000 км2. У плані його конфігурація нагадує неправильну трапецію, обернену основою на північ [73].
У складі Коростенського плутону виділяють три головні групи порід - основні (габро-анортозитові), кислі (граніти) та незначну кількість лужних різновидів.
Основні породи Коростенського плутону займають майже четверту частину його площі, приблизно 2 250 км2, утворюючи чотири масиви: Володарськ-Волинський, Чоповичський, Федорівський і Кривотинський та декілька менших глиб, можливо фрагментів інших масивів, лише частково розкритих: Пугачівська, Кожухівська, Ігнатпільська і ще не розкритих ерозією: Могилянська, Лугинська, Полчанська та ін. [73]. Слід відмітити, що Володарськ-Волинський і Чоповичський масиви займають 4/5 площі основних порід у Коростенському плутоні.
Володарськ-Волинський габро-анортозитовий масив розташований у басейнах річок Ірші і Бистріївки та їх приток - Тростяниці і Лемні, - де займає площу приблизно в 1 250 км2. Цей масив є головним в плутоні за розмірами, різноманітністю порід, що його складають, і значенням з ознаки на родовища корисних копалин. З усіх масивів він найбільш диференційований, серед його порід відомо багато різновидів - від лейкократових анхімономінеральних лабрадоритів до меланократових габро-норитів та ультрамафітових порід.
По сучасним уявленням Володарськ-Волинський анортозитовий масив представляє собою сильно ущільнене тіло потужністю 1,5-2,7 км, в значній степені асимільований інтрузіями гранітів, нерівномірно денудований [73].
Характерною особливістю цього району є неглибоке залягання кристалічного фундаменту, що перекритий малопотужною товщею мезазойсько-кайнозойських відкладень. Породи кристалічного фундаменту представлені відкладами середнього протерозою коростенського комплексу, що всюди перекриті продуктами їх вивітрювання та осадовими дочетвертинними і четвертинними відкладами.
Лабрадорити досліджуваних родовищ відносяться до габро-анортозитової групи [73], кристалічні породи якої користуються значним розповсюдженням на території УКЩ. До складу формації габро-анортозитів входять анортозити (лабрадорити), габро-анортозити, габро, габро-норити, габро-діабази, перідотіти і діабази. Всі перераховані різновиди представляють собою дифференціати єдиного магматичного розплаву, які в цілому відображають певні етапи становлення основних масивів. У відношенні послідовності формування основних порід існують різні точки зору, серед яких переважають дві.
В 1939-1948 рр. переважала точка зору, запропонована Полкановим О.О., який вважав, що становлення масивів відбувалося в два основні етапи. Перший етап характеризувався формуванням порід так званого крайового комплексу, представленого габро, габро-анортозитами і габро-діабазами. В послідуючому формувався центральний комплекс, представлений крупнозернистими різновидами лабрадоритів і габро-анортозитів.
До складу крайового комплексу [О.О. Полканов, 1948 р.] входять породи, що володіють головним чином дрібно-, середньо- і рідше крупнозернистою структурою. Дрібнозернисті породи володіють офітоїдною структурою габро-діабазу (в багатьох випадках завжди порфироподібні). Гігантозернисті породи (4-5 см) представляють тут рідкість і являються сегрегизаціями вкраплеників лабрадору в шліроподібні тіла лабрадоритів I-го типу з іризуючим плагіоклазом.
Намічається наступний сингенетичний ряд порід крайового комплексу: габро, габро-норити, норити, габро-сієніти (інколи кварцові) і лабрадорити I-го типу. Відмінність між ними обумовлена присутністю або відсутністю вкраплеників лабрадору, їх розсіяним розподіленням або сегрегацією; наявністю або відсутністю олівіну, калієвого польового шпату, біотиту і кварцу; варіаційним відношенням темнокольорових та світлих мінералів.
Центральний комплекс займає середню частину плутону, частиною прилягає до гранітів, а частиною відділяється від них крайовим комплексом. У склад його входять породи головним чином з гігантозернистою (зерна 4-5 см) і рідше крупнозернистою структурою. В більшості випадків у породах комплексу виявляються порфірові вкрапленики плагіоклазу: текстура порід загалом масивна, але розвинута і дериктивна (трахітоїдна, смугаста та інші).
Намічається наступний сингенетичний ряд порід центрального комплексу: габро, габро-норити, лейко-габро, габро-лабрадорити і лабрадорити I-го типу з іризуючим плагіоклазом (головинський тип), лабрадорити II-го типу з іризацією і без іризації (турчинський, кропивнянський тип).
Відмінність у складі залежить від присутності або відсутності олівіну, калієвого польового шпату, кварцу і біотиту, кількісного співвідношення темнокольорових та світлих мінералів.
Між крайовим і центральним комплексами розрізняють два типи взаємовідношень: поступовий, коли спостерігаються відносно поступові переходи між ними при га
- Київ+380960830922