РОЗДІЛ 2
Особливості системи навчання іноземної мови
учнів середньої школи Угорської РеспублікИ
2.1. Цілепокладання змісту та завдань навчання учнів іноземної мови
Процесу становлення та розвитку системи навчання іноземної мови як складового
компоненту іншомовної освіти в Угорщині притаманні певні закономірності, які
перебувають в полі зору фахівців і реалізують реформи її змісту й технології
функціонування. Поняття «система навчання», як багатокомпонентна категорія,
відповідно до визначення І.Л.Бім, є «... узагальненням усієї
об?єктно-предметної сфери методики, яка складається із взаємодії двох
підсистем: навчального предмету «іноземна мова» і методики як науки, яка
забезпечує успішність функціонування першої підсистеми» [10, с.27].
Надалі вивчати й узагальнювати складові компоненти системи навчання іноземної
мови, у зв’язку та взаємодії з іншими її елементами будемо на основі системного
підходу до методу теоретичних досліджень іншомовної освіти.
На думку угорського дослідника Петера Медєша, «...більшість проблем у сфері
іншомовної освіти можна зрозуміти й успішно розв’язати, якщо системно підходити
до вивчення цього питання» [168, с.13]. Аналогічними є твердження В. Редька:
«Навчання іноземної мови ? це лише один із аспектів іншомовної освіти, яка є
компонентом загальної освіти учня» [47, с.6]. Відповідно цілі навчання
іноземної мови реалізуються одночасно й комплексно. До такої думки схиляється й
інший український дослідник О. Вишневський, який зауважує, що необхідність
збалансованого трактування цілей навчання випливає із загальних завдань
навчально-виховного процесу в школі [15, с.11].
На кожному етапі навчання у середньому навчальному закладі України цілі
набувають конкретного змісту і відтворюються у конкретних завданнях. Їх
реалізують по завершенні певного ступеня навчання, оскільки вони неподільні зі
змістом, який забезпечує досягнення стрижневої мети ? навчання учнів
спілкуватися іноземною мовою в типових ситуаціях повсякденного життя.
Мовленнєва діяльність розглядається як один із багатьох видів людської
діяльності та визначається як активний, цілеспрямований, опосередкований мовою,
зумовлений ситуацією спілкування процес прийому і видачі мовленнєвого
повідомлення у взаємодії людей між собою [25, с.133].
На загальноосвітнє значення шкільного предмету «Іноземна мова» вказують й
представники російської школи мовознавства Є. Божович та Л. Щерба, які
відзначають, що вивчення мови певного народу, зумовлює вивчення системи понять,
розвиток мовної активності особистості в реальних умовах [11; 55].
Дослідження іншомовної освіти в середніх навчальних закладах Угорської
Республіки, методом порівняння із здобутками освітньої сфери в Україні, ми
отримуємо реальні оцінки позитивних і негативних проявів процесу її обопільного
реформування. Відтак, очевидним стає доробок, який варто проаналізувати і, по
можливості, творчо запозичити. Зважаючи на такий підхід, важливим розглядаємо
обґрунтування цілеспрямованості стратегічного напряму подальшого вдосконалення
розвитку зазначеної сфери.
Як зазначено в підрозділі 1.3, для сфери угорської іншомовної освіти таким
документом слугує «Політична доктрина». У її змісті передбачено створення
цілісної системи навчання мовам. В Угорщині було швидко визначено, що незалежно
від засобів досягнення означеної мети, держава зобов’язана забезпечити
можливість кожному вивчати за вибором іноземну мову або мови національних
спільнот чи мігрантів, які проживають на її території.
Угорські вчені дослідили й дійшли висновку про пряму залежність між
можливостями для навчання мов і розміщенням населених пунктів. Відомо, що
рівень зацікавленості у їх вивченні значно вищий в містах, ніж у сільській
місцевості: в містах і приміських зонах громадяни мають значно більший доступ
до вибору навчального закладу, мовних шкіл і центрів. На думку Петера Медєші,
цю проблему можна розв'язати шляхом упровадження дистанційного навчання або ж
за допомогою упровадження новітніх інформаційних технологій [169, с.93].
Знаходимо підтвердження цієї тези і в Рекомендаціях: «Дуже важливо не
наслідувати традиційні підходи у навчанні іноземної мови, а перебувати у
творчому пошуку нових форм і змісту навчання, оскільки мовленнєва система
надзвичайно складна, і мова великої, розмаїтої, розвиненої спільноти ніколи
повністю не осягається жодним з її користувачів. Це тим більш неможливо,
оскільки кожна мова знаходиться у стані безперервної еволюціі у відповідь на
вимоги до її використання у спілкуванні» (23, с. 109).
Очевидно, що на початку ХХІ сторіччя володіння лише англійською мовою визначено
недостатнім, а потреба вивчати німецьку, іспанську, арабську мови тощо стає
об’єктивною. Палітра вибору мови для навчання має бути розгалуженою та
доступною для кожного. Відтак, особливого значення набуває мета навчання
(сприяє розвитку мотивації), формуванню впевненості в знаннях під час
спілкування з партнером не лише англійською, а й іншими мовами зі сфери
іншомовної освіти. У Рекомендаціях зазначається: «Визначення головних і
проміжних цілей вивчення та викладання мови має будуватися на врахуванні потреб
учнів і суспільства, на завданнях, видах діяльності та процесах, які учні
повинні вміти реалізувати для задоволення цих потреб, та на компетенціях і
стратегіях, якими їм необхідно для цього володіти та їх удосконалювати» [23,
с.131]. Зауважимо, що подібні думки обстоює й О. Коваленко – провідний
спеціаліст Міністерства освіти і науки України, а саме: «Загальні цілі
викладання іноземної мови виходять з її теоретико-функціон
- Київ+380960830922