Ви є тут

Інститути конституційного права України: проблеми теорії та практики.

Автор: 
Носенко Олексій Віталійович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2007
Артикул:
0407U003467
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2. СИСТЕМА ІНСТИТУТІВ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

2.1. Класифікація інститутів конституційного права України
Дослідження сутності та змісту інститутів конституційного права України видається неможливим без їхньої комплексної класифікації, оскільки визначення поняття інститутів конституційного права України дає лише загальне уявлення про правову природу цієї юридичної категорії, тоді як конкретно взяті інститути конституційного права суттєво різняться за своїми юридичними ознаками і властивостями.
На нашу думку, комплексна класифікація інститутів конституційного права України дозволяє виявити сутність і зміст окремих інститутів цієї галузі права, їх юридичні властивості, а також розглянути досліджувані інститути як складові системи конституційного права України. Тим самим, вирішується завдання як більш глибокого розкриття сутності категорії "інститут конституційного права", так і змістовного наповнення категорії "система конституційного права" щодо окремо взятих інститутів цієї галузі права.
Окрім важливого теоретичного значення, комплексна класифікація інститутів конституційного права та моделювання на її основі системи відповідної галузі права має й значне теоретико-методологічне значення для вирішення проблем оптимізації правотворчої та правозастосовчої діяльності суб'єктів конституційного права України. Зокрема, виявлення основних складових системи інститутів конституційного права дає змогу уникнути правових колізій в конституційній правотворчій і правозастосовчій практиці, максимально оптимізувати конституційний процес, що є особливо важливим в умовах конституційно-правової реформи в Україні.
Як відомо, інститути конституційного права, як і будь-які інші складні конституційно-правові явища суттєво різняться між собою і підлягають класифікації. На сьогодні в юридичній науці загалом сприймаються загальнофілософські уявлення про класифікацію суспільних явищ, засновані на аналізі та синтезі цих явищ. Під класифікацією (від лат. classis - розряд і sicato, від clacio - роблю) в юридичній науці прийнято розуміти систему супідрядних понять тієї чи іншої галузі права, що використовується як засіб для встановлення зв'язків між цими поняттями [266, с. 115]. Тобто комплексна класифікація інститутів конституційного права дозволяє не тільки виявити той аксіоматичний факт, що інститути конституційного права України є різноманітними і різнопорядковими, а й сформувати розуміння системи конституційного права як єдиного цілого.
Отже, класифікація інститутів конституційного права - це складний теоретико-методологічний процес, зміст якого полягає у виявленні критеріїв класифікації всієї множини різнопорядкових інститутів конституційного права в окремі самостійні групи з метою їх систематизації та упорядкування.
За основу класифікації будь-яких правових явищ, в тому числі й інститутів конституційного права України обираються певні критерії, що у перекладі з грецької мови означає "мірило для визначення, оцінки предмета, явища; ознака, взята за основу класифікації" [199, с. 305]. Тобто критерій класифікації інститутів конституційного права України - це кваліфікуюча ознака інститутів відповідної галузі права, що дозволяє розмежовувати ці інститути між собою. При цьому, йдеться саме про юридичні критерії класифікації інститутів конституційного права, тобто, про ті мірила, що дозволяють виявити юридичні властивості досліджуваних галузевих інститутів.
Класифікуючи інститути конституційного права України, ми ставимо за мету моделювання системи національного конституційного права загалом, виявлення її основних складових і напрацювання практичних рекомендацій щодо вдосконалення чинного конституційного законодавства.
Проблема класифікації інститутів конституційного права є відносно новою для національної конституційно-правової науки і фактично невирішеною, оскільки, по-перше, самі інститути конституційного права стали предметом досліджень науки конституційного права лише в 60-х роках XX ст. (загальна теорія права почала досліджувати інститути права на двадцять років раніше). Зокрема, навіть після постановки А. Я. Вишинським питання про інститути радянського права, у підручнику з теорії держави і права В. М. Денисов (1948 р.) характеризує основні групи норм державного права, які підрозділяються на норми, що: 1) виражають і закріплюють суспільний устрій СРСР, союзних і автономних республік; 2) визначають державний устрій СРСР, союзних і автономних республік; 3) визначають побудову, компетенцію і порядок утворення, форми діяльності і взаємний зв'язок органів державної влади, державного управління, суду і прокуратури; 4) встановлюють і гарантують основні права і обов'язки громадян СРСР [43, с. 417], але уникає називати запропоновані групи норм радянського державного права інститутами. Тобто радянські вчені-правознавці розуміли, що норми конституційного права не можуть утворювати галузь безпосередньо і виділяли суспільні відносини, що потребували самостійного нормативного забезпечення, але сама категорія "інститут права" залишалася новелою не тільки для радянського державного (конституційного) права, а й для радянської теорії права загалом. Відповідно, виключалася й можливість класифікації цих інститутів.
По-друге, радянські вчені-конституціоналісти у своїй переважній більшості намагалися запропонувати номенклатурний ряд (перелік) інститутів конституційного права без виявлення критеріїв класифікації цих інститутів. До того ж, за радянської доби дослідження інститутів конституційного права здійснювалися переважно в контексті досліджень системи радянського державного (конституційного) права та її складових. Тож, цілком закономірно, що більш привабливим предметом досліджень були питання класифікації державно-правових норм, тоді як інститути державного (конституційного) права класифікувалися за єдиним критерієм - предметом правового регулювання. І лише в роки незалежності українські вчені-конституціоналісти почали комплексно досліджувати проблеми к