РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ Й МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальна характеристика обстежених
При вивченні порушень імунної системи при гонартрозі обстежено 238 чоловіків, розподілених на дві групи (рис. 2.1).
Рис. 2.1. Розподіл обстежених людей (%) у двох групах: А - без травми колінних суглобів в минулому; Б - з травмою колінних суглобів
У першу групу увійшли 146 хворих, які в минулому не мали важкої травми колінних суглобів. Відповідно до рентгенологічних критеріїв триступеневої класифікації остеоартрозу першу стадію гонартрозу діагностували у 66 (45,3%), другу - у 60 (41,0%), третю - у 20 (13,7%) чоловік (рис. 2.2).
Рис. 2.2. Розподіл хворих на гонартроз (%) за стадіями хвороби
Середній вік пацієнтів першої групи склав 48,7±4,3 років. Для виявлення особливостей імунологічної реактивності у зв'язку із трансформацією у колінному суглобі дегенеративно-дистрофічного процесу в запальний, за величиною загального числа лейкоцитів у периферичній крові, зробили росподіл імунологічних показників пацієнтів першої групи (рис.2.3). на дві підгрупи (рис. 2.3).
Рис. 2.3. Розподіл хворих на гонартроз (%) за рівнем лейкоцитів у крові
У першій підгрупі пацієнтів (n=44) рівень загального числа лейкоцитів не перевищував 8 г/л.
У другій підгрупі (n=102) мав місце лейкоцитоз. Друга група була представлена потерпілими з тяжкою множинною й сполученою травмою колінних суглобів (n=92). У них вивчали імунологічні показники в динаміці травматичної хвороби через рік після виписки зі стаціонару. Середній вік пацієнтів другої групи склав 44,6±3,9 років.
До одержання травми вони усі працювали у вуглевидобувній галузі. В потерпілих з важкою механічною травмою забір крові для визначення імунологічних показників проводили на 1-2-у добу, 12-14-у й 28-30-у добу після травми.
Контрольна група, що складалась з 20 чоловіків, була представлена практично здоровими людьми, які були донорами крові. Середній вік їх склав 25,3±2,2 років.
2.2. Методи дослідження
Всім хворим проведені клініко-лабораторні дослідження, у тому числі рентгенологічні, біомеханічні й лабораторні.
При клінічному обстеженні оцінювали характер больового синдрому, поставу, ритмічність ходи, стан м'язів сідничної ділянки, м'язів стегна й гомілки.
Функціональний стан колінних суглобів оцінювали по наявності контрактур і обмеженню ротаційних рухів гомілки. Виявляли також наявність патело-кондилярного симптому. За допомогою кутоміра визначали амплітуду рухів у фронтальній і сагітальній площинах, вертикальній - за допомогою ротоміра.
Всім хворим проводилися рентгенологічні дослідження колінних суглобів на рентгенівському апараті ТУР-700 № 82157-076.
Рентгенологічно стадію гонартрозу визначали за триступеневою класифікацією [75]. Рентгенографію кожного суглоба проводили ізольовано у двох проекціях.
Клітинні фактори імунітету вивчали в цитотоксичному тесті [128, 153] за допомогою моноклональних антитіл фірми Ortho Diagnostic Systems (USA). Використали комерційні моноклональні антитіла класів СD3+ (до тотальної популяції Т-лімфоцитів), СD22+ (до В-клітин), СD4+ (до субпопуляції Т-хелперів/індукторів), СD8+ (до Т-супресорів/кілерів).
У периферичній крові у хворих підраховували загальну кількість лейкоцитів і визначали їхній морфологічний склад (еозинофіли, базофіли, моноцити, нейтрофіли паличкоядерні, нейтрофіли сегментоядерні, лімфоцити). Кількість морфологічно ідентифікованих клітин виражали у відсотках щодо їхнього загального числа, одержуючи так звану лейкоцитарну формулу. Дослідження периферичної крові проводили уніфікованим методом [83, 129].
Для оцінки функціональної активності лімфоцитів за допомогою реакції бластної трансформації (РБТЛ) використали різні мітогени: фітогемаглютинін (ФГА) для визначення функціональної активності Т-лімфоцитів, конканавалін А (КонА) для визначення супресорної активності, мітоген лаконоса (МЛ) для виявлення хелперної активності та мітоген ліпополісахариду (ЛП), що активує В-клітини [119]. Мітогени додавали в зразки культивуємих клітин у наступних концентраціях: ФГА фірми "Дифко-Р" - 40 мкг/мл; Кон-А фірми "Сигма" - 60 мкг/мл; МЛ фірми "Сигма" - 2 мкг/мл; ліпополісахарид фірми "Сигма" - 100 мкг/мл. Час культивування при 370С склав 72 години. Облік реакції проводили морфологічним методом. Робили мазок, його офарблювали за Романовським-Гімзе й підраховували кількість бластних форм на 200 лімфоїдних клітинах [108, 152].
У гуморальній ланці імунної системи визначали рівень циркулюючих імунних комплексів (ЦІК). Рівень ЦІК досліджували методом преципітації в розчині поліетиленгліколю з молекулярною масою 6 000 дальтон [155]. Концентрацію імуноглобулінів класів G, A і М у сироватці крові виявляли методом радіальної імунодифузії за Manchini [228], а також відповідно доданим до наборів імуноглобулінів інструкціям.
Для визначення фагоцитарної активності моно- і полінуклеарів використали метод, заснований на поглинанні цими клітинами мікробів (Staphilococcus aureus, штам 209) [154]. При використанні цього методу розраховували наступні показники: фагоцитарний індекс (ФІ) - відсоток фагоцитуючих клітин; фагоцитарне число (ФЧ) - середня кількість бактеріальних клітин, поглинених одним фагоцитом. Додатково до перерахованих показників визначали бактерицидну активність нейтрофілів у тесті відновлення нітросинього тетразолію вільним внутрішньоклітинним киснем (НСТ-тест) за методом Б.С. Нагоєва [106].
Для оцінки виразності запальної відповіді організму вивчали в сироватці крові концентрацію прозапальних цитокінів: інтерлейкіну-8 (ІЛ-8) і фактора некрозу пухлина-альфа (ФНП-альфа). Зазначені цитокіни виявляли методом твердофазного імуноферментного аналізу (ІФА) із застосуванням як індикаторний фермент пероксидази хрону. У методиці використані реактиви виробництва ТОВ "Протеиновый контур" (Росія, С-Петербург). Дослідження виконували відповідно до інструкції, додано