РОЗДІЛ 2
МЕТАЛООБРОБНЕ МИСТЕЦТВІ СЛО`ЯН ТА КОЧОВИКІВ
В цьому розділі поставлено за мету простежити культурні зв`язки кочовиків і
слов`ян за матеріалами металообробного мистецтва. Задля цього проаналізовано
такі категорії речей: геральдичні поясні набори, бляшки-розетки, зоо- та
антропоморфні фігурки. Окремо зроблено аналіз орнаментальних мотивів, якими
оздоблювались металеві вироби. До завдань розділу належать співставлення, пошук
аналогій для окремих речей, їх комплектів зі старожитностей обох груп,
виявлення спільних та самобутніх рис в кожній з перелічених категорій, а також
аналіз поширення та взаємопоєднання елементів, характерних для кочівницького
мистецтва в слов`янських старожитностях.
2.1. Геральдичні поясні набори
Одним з найбільш яскравих мистецьких виявів доби великого переселення народів
були геральдичні поясні набори, що набули поширення на великій частині
євразійського простору. Вони є невід`ємною частиною слов`янських старожитностей
7 ст. Ця категорією речей, поява і поширення яких були тісно пов`язані із
взаємодією різних кочових й осілих народів, є особливо важливою у вивченні
контактів степовиків та слов`ян.
Визначення деталей поясних гарнітурів, що походили з пам`яток різних регіонів
Єврації як речей єдиного кола належить А.К. Амброзу. За характером притаманних
для цих предметів обрисів ним був запропонований термін геральдичні набори.
Значну увагу вчений приділив їм в роботах “Проблемы раннесредневековой
хронологии Восточной Европы” [Амброз, 1971, № 2-3], “Восточноевропейские и
среднеазиатские степи V – первой половины VIII века” [Амброз, 1981], “Основы
периодизации южнокрымских могильников типа Суук-Су” [Амброз, 1988], “Хронология
древностей Северного Кавказа” [Амброз, 1989], “Юго-Западный Крым. Могильники
IV-VII вв.” [Амброз, 1995]. Ним була розроблена типологія деталей поясів.
Важливе значення мало співставлення поясних наборів з різних регіонів. Значний
ступінь подібності речей цієї категорії в усьому ареалі їхнього поширення
дозволив А.К. Амброзу зробити висновок про спільність їх походження. На думку
дослідника, поява поясних наборів пов`язана з напівварварським середовищем
фортець Візантійського Подунав`я [Амброз, 1971, с. 118]. Цікавою є спроба
вченого провести паралель між псевдопряжками, що входили до багатьох
геральдичних гарнітурів та підвісними деталями корейських поясів. Останні, як
вважає, А.К. Амброз, і стали прототипом псевдопряжок, які були принесені в
Європу якоюсь групою кочовиків [Амброз, 1981, с. 17]. З кочівницькими впливами
пов`язує він й появу поясів з псевдопряжками у слов`ян.
В.Б. Ковалевською в середині 70-их рр. було підготовано каталог деталей поясних
наборів 4-9 ст. з території колишнього СРСР. Проте, друком вийшла лише його
перша частина, присвячена пряжкам [Ковалевская, 1979]. Детальна класифікація
низки поясних деталей із визначення ареалів їх поширення міститься в монографії
дослідниці, що надрукована у 2000 році – “Компьютерная обработка массового
археологического материала из раннесредневековых памятников Евразии”
[Ковалевская, 2000]. Головним недоліком цієї роботи є відсутність
хронологічного розподілу матеріалу. В результаті, речі, що походять із
різночасових пам`яток 5-9 ст, розглядаються як єдиний масив.
Велику увагу розробці типології та хронології поясних наборів приділено в
роботах О.І. Айбабіна [Айбабин, 1977; 1982; 1987; 1990; 1999]. Геральдичні
поясні набори вчений зараховує до третьої групи, датуючи їх в межах другої
половини 6 – 7 ст. У свою чергу, за типологічними та технологічними ознаками
гарнітури, виготовлені в геральдичному стилі, дослідник поділив на п`ять типів:
І – набори типу “Суцидава”, ІІ – з литими прорізними та гладенькими деталями,
ІІІ – з литими гравійованими деталями, ІV – з деталями з інкрустацією та
напаяним декором, V – зі штампованими деталями [Айбабин, 1990, с. 52, 57].
Гарнітури І типу, що походять з кримських пам`яток, датовані другою половиною 6
– першою половиною 7 ст. Передусім з другою половиною 7 ст. пов`язані поясні
набори ІІ – V типів [Айбабин, 1990, с. 52-57].
Стосовно походження геральдичних поясних наборів О.І. Айбабін поділяє думку
А.К. Амброза, згідно з якою ця категорія речей з`являється у федератів
Візантії, що мешкали в її балканських провінціях [Айбабин, 1990, с. 57]. Як
вважає вчений безпосередньо із Візантії привозилися набори з глибоким
гравіюванням типу виявлених в Ески-Кермен та Суук-Су. В Криму, на його думку,
такі гарнітури були у вжитку у алано-готського населення [Айбабин, 1990, с. 56,
рис. 43, 1-20, 24-32]. Разом з тим, О.І. Айбабін відзначає сліди виробництва
багатьох поясних деталей в Херсонесі, серед яких пряжки типу Сіракузи, поясні
накладки [Айбабин, 1999, с. 168, рис. 73].
Питанням хронології, культурного контексту поясних наборів, їх соціальній
функції приділено увагу в роботах О.М. Приходнюка. Коштовні набори з
псевдопряжками з Малої Перещепини та Келегейських хуторів автор датує в межах
другої половини 7 ст. З ними О.М. Приходнюк синхронізує срібні та бронзові
геральдичні набори, що походять з пам`яток сивашівського типу (Христофорівки,
Виноградного, Богачівки, Рисового, Чорноморського, Ізобільного та ін.)
[Приходнюк, 2001, с. 37, 39].
На думку О.М. Приходнюка, поясні набори є елементом знакової системи, що вказує
на певний соціальний й військовий статус їх власників. Поширення ж геральдичних
гарнітурів у слов`ян вчений пов`язує із формуванням у них дружинної організації
та військової еліти [Приходнюк, 1980, с. 101; Приходнюк, 2000, с. 155].
Вивченню власне поясних наборів та їх культурно-історичного контексту
присвячено низку робіт
- Київ+380960830922