Розділ 2
РЕГІОНАЛЬНА СПЕЦИФІКА КАЛЕНДАРНО-ОБРЯДОВОГО ФОЛЬКЛОРУ ЗАХІДНОГО ПОЛІССЯ
В ХІХ – ХХ ст. фольклор Західного Полісся, головно в контексті
загальнополіських досліджень, досить часто входив до сфери зацікавлень
науковців та збирачів народної творчості. Та, попри таку прискіпливу увагу
дослідників до зазначеної місцевості, регіональна специфіка
календарно-обрядового фольклору Західного Полісся так і не отримала цілісного
монографічного висвітлення. Щоправда, окремі висліди в цьому напрямку все-таки
маємо.
Попри сумнівність наукової новизни, важливим кроком у справі вивчення
календарної обрядовості Західного Полісся мала розвідка С. Кітової [219
Кітова С. Водіння Куста на Поліссі // Народна творчість та етнографія. – 1972.
– № 3. – С. 67 – 73.]. Запис обряду водіння Куста у Сварицевичах Дубровицького
району провокує подальше дослідження цього регіонального явища весняного
фольклору, а заодно й інших явищ. Оскільки послідовники С.Кітової зробили з
цього явища сенсацію, намагання прилучитися до неї спостерігаються і в
подальших дослідженнях із теренів Західного Полісся. На ширшу географію цього
явища вказують розвідки 90-х років В. Давидюка, В. Ковальчука, О. Ошуркевича,
О. Шарої.
В. Ковальчук у статті „Обряд „Водіння Куста” на Поліссі” [220 Ковальчук В.
Обряд „Водіння Куста” на Поліссі // Календарно-обрядові пісні Рівненщини.
Навчальний посібник з фольклору для загальноосвітньої школи. – Рівне, 1994. –
С. 28-32.] робить акцент на структурі Сварицевицького дійства, але не обмежує
територію поширення цього обряду лише одним селом, позаяк йому вдалося
зафіксувати кустові пісні і в селах Іванчиці та Старі Коні Зарічненського, селі
Лісове Дубровицького районів [221 Там само. – С. 31.]. Щоправда останні не
представлені ні у статті, ні в посібнику „Календарно-обрядові пісні
Рівненщини”, до якого розвідка власне і писалася.
Більшою аналітичністю осмислення кустових обрядодійств позначена розвідка
О. Ошуркевича [222 Ошуркевич О. Водіння Куста на Волинському Поліссі //
Полісся: етнікос, традиції, культура. – Луцьк: Вежа, 1997. – С. 103 – 110.].
Автор, оперуючи власними записами кустових пісень, підтверджує факт побутування
обряду водіння Куста (щоправда на той час уже в історичній репродукції) на
території Волинської області. Тим самим О. Ошуркевич, окрім осмислення
структури, семантики, „художньо виразових особливостей”, символіки та мотивів
кустового звичаю, розширює ареал побутування обряду як такий, що „охоплює
північно-східний закут Волинської і північно-західний Рівненської областей,
творячи таким чином українське „кустове” середовище” [223 Там само. – С.
108.].
Факт побутування обряду Куста на території Волинської області був помічений
дещо раніше у фольклорному збірнику „Поліська дома” [224 Поліська дома.
Фольклорно-діалектологічний збірник / Упор. В. Давидюк та Г. Аркушин. – Луцьк:
Редакційно-видавничий відділ Волинського обласного управління по пресі, 1991. –
Вип. 1. – 188 с.], перший випуск якої став етапним явищем у зверненні до
висвітлення своєрідних рис, збережених у календарно-обрядовій пісенності
Західного Полісся. І хоча В. Давидюк окремо не зупиняється на питаннях
специфіки кустових обрядодій, дослідник помічає факт неможливості співжиття в
обмеженій місцевосці (на прикладі сіл Любешівського району) кустового звичаю із
купальським [225 Там само. – С. 42.].
Загалом, у „Поліській домі” задекларовано цілий ряд локальних характеристик
західнополіського осередку. Серед них знаходимо вказівку В. Давидюка на
землеробський характер західнополіських юріївських обрядів Західного Полісся на
противагу гуцульській юріївській обрядовості, основні дії якої спрямовані на
тваринництво й виконують функцію застережної магії [226 Там само. – С. 26.].
Подані матеріали з теренів Західного Полісся засвідчують збереженість
юріївського свята на рівні обрядодій та відсутність традиції виконання
календарних пісень, приурочених до цього дня [227 Там само. – С. 28-30.].
Важливими є міркування щодо свята Купала на Західному Поліссі – спорадичність
його поширення на цих теренах [228 Поліська дома. – Вип. 1. – С. 42.]. Ще одним
нововведенням першого випуску „Поліської доми” стали ягідні пісні – оригінальне
явище фольклору Західного Полісся. Не претендуючи на створення цілісної картини
побутування цього жанру, – зазначає В. Давидюк, – Полісся з повним правом може
вважатися батьківщиною цього жанрового різновиду [229 Там само. – С. 46.].
Що ж до західнополіської весняної календарно-обрядової пісенності, визначальною
рисою якої значиться поліномінативність [230 Там само. – С. 19.], то вона
отримала подальше детальне дослідження та широку репрезентованість фольклорних
текстів у другому випуску „Поліської доми”, який з огляду на об’єктивні причини
вийшов друком аж за дванадцять років після появи першого – 2003 року [231
Поліська дома. – Вип. ІІ: Весна / Зібр., упор. та проком. В.Давидюк. Нотація
І. Федун. – Рівне: Волинські обереги, 2003. – 176 с.]. Зважаючи на те, що
весняні пісні на Західному Поліссі заховалися за чималою кількістю намінацій,
то тексти в цьому випуску згруповані саме за жанровим принципом, а коментарі В.
Давидюка до кожного із різновидів містять відомості про їх специфіку на
зафіксованій території з проекцією на загальноукраїнський та світовий
цивілізаційний контекст. У другому випуску представлені записи веснянок,
витягушок, подолянок, царівен, маївок, волочебних пісень, поколь, гаївок,
володарок, рогульок. Окремі з перелічених жанрових різновидів весняних пісень
свого часу уже викликали зацікавлення у дослідників. Особливо ц
- Київ+380960830922