РОЗДІЛ 2
ОРГАНІЗАЦІЯ ЗМІСТУ, ФОРМ ТА МЕТОДІВ НАВЧАЛЬНОЇ, НАВЧАЛЬНО–ВИРОБНИЧОЇ ТА
ВИХОВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
У МЕДИЧНИХ ЗАКЛАДАХ ВОЛИНІ
2.1. Організаційні засади навчальної діяльності в
освітньо-медичних установах
Для глибшого розуміння сутності процесу становлення медичної освіти на Волині
доцільно розглянути організацію діяльності медично-освітніх установ, під якою
ми розуміємо матеріально-соціальне забезпечення студентів, характеристику
загальних, організаційних та внутрішніх умов підготовки майбутніх медичних
працівників, які сприяли реалізації навчального процесу.
Попередні результати дослідження дозволили визначити наступні етапи становлення
медичної освіти та практики на Волині:
І етап – становлення (1805–1875 рр.) – характеризувався поступовим переходом
від кустарної підготовки до систематичного професійного навчання. Підготовка
медсестер з елементарними знаннями здійснювалася у школі шариток при
Житомирському та Луцькому католицькому монастирях, а з 1805 по 1832 рр.
підготовка аптекарів і середніх медичних працівників відбувалася у
Кременецькому ліцеї. 1821 року розпочалося навчання медичних сестер у Луцькому
інституті сестер милосердя – державна навчальна інституція. Цей інститут
функціонував до 1875 року [15, арк.80]. З 1834 року вихідці з Волині медичні
знання отримували на медичному факультеті Київського університету Святого
Володимира. Проте з Волині у ньому вчилися лише окремі представники. У ці роки
баб-повитух, костоправів, кровопускателів, знавців лікувальних трав готували
відповідні майстри кустарним способом.
ІІ етап – стабілізації (1876–1905 рр.). Після закриття школи шариток у Луцьку,
Кременецького ліцею (І пол. ХІХ ст.) виникла гостра потреба у середніх медичних
працівниках на Волині. Тому, за клопотанням Волинського
віце-генерал-губернатора, було дозволено відкрити фельдшерську школу. 2 лютого
1875 року відбулося відкриття Волинської губернської фельдшерської школи у
Житомирі, яка підпорядковувалася Волинському губернському управлінню. При школі
існував інтернат для учнів.
У газеті “Волынские губернские ведомости” (№ 10 від 5 лютого 1875 року) у
зв’язку з цією урочистою подією зазначалося: “Здавна на Русі ведеться звичай
всяку справу розпочинати молитвенним зверненням до Бога. Слідуючи цьому
православному звичаю, відкрита у цьому році фельдшерська школа ознаменувала
свою офіційну церемонію молебнем з освяченням приміщення, що відбулося 2 лютого
в присутності пана губернатора, керівників і викладачів цієї школи та деяких
почесних осіб” [136, с. 2].
У цій кореспонденції також повідомлялося, що директором цього закладу
призначено помічника лікарського інспектора, статського радника Олександра
Микитовича Лаврентьєва, що “казеннокоштних” вихованців школи має бути 30, з
яких буде утворено цього року лише один підготовчий клас, а тому кількість
викладачів поки що буде обмежена чотирма. Суттєвим у повідомленні було і те, що
навчальний план передбачав такі дисципліни: Закон Божий, російська граматика,
історія, географія, латинська мова, арифметика. З другого класу вивчатимуть
фізіологію, хірургію, гігієну. У газеті також повідомлялося, що, завдяки
місцевій адміністрації, яка віднайшла кошти для фінансування навчального
закладу для фельдшерів, санітарний стан місцевих жителів, принаймні
першочергова лікарська допомога буде забезпечена [136, с. 2].
Слід відзначити, що ідея створення фельдшерської школи, очевидно, вельми
цікавила пресу й до її відкриття. Це засвідчує той факт, що ще 25 вересня 1874
року у “Волинских губернских ведомостях” було вміщено Статут цієї школи,
затверджений Міністром внутрішніх справ [134, с. 2].
У параграфах Статуту відзначалося, що школа створюється з метою підготовки
кваліфікованих і досвідчених фельдшерів для служби у сільській місцевості
Волинської губернії. Крім турбот про внутрішнє життя школи, керівництвом була
звернена увага і на поліпшення викладання в ній. Тому розширили курси медичних
предметів. Випускники, які закінчували школу і отримували стипендії, повинні
були прослужити земству півтора року, а ті, котрі стипендії не одержували – 1
рік [87, арк. 3; 244, с. 3-14].
Одночасно у Кременці було відкрито трикласну фельдшерську школу. Навчання у
цих медично-освітніх установах мало в основному практичне спрямування, особливо
після відкриття Волинської губернської та Кременецької повітової лікарень.
Традиційно до школи приймали сільських підлітків, за віком старших 15 років з
освітою в обсязі двокласного народного училища. При цьому всі кандидати мали
успішно пройти вступні випробування. Важливим є те, що переважна більшість
учнів була на повному утриманні школи: безкоштовне проживання в інтернаті,
харчування, забезпечення підручниками, формою, а також стипендією. За навчання
потрібно було сплачувати 20 рублів на рік, але бідні учні звільнялися від плати
за умови, при якій вони брали на себе зобов’язання прослужити півтора року у
сільських медичних закладах – за кожен рік навчання. Суттєвим було й те, що
вихованців для школи відбирали у середовищі сільських громад, по можливості
рівномірно з усієї губернії. Вік тих, хто бажав вступити до школи, визначався
від 15 до 20 років. Основною умовою було вміння абітурієнта читати й писати
російською мовою та знати головні молитви [134, с.2-3].
Повний курс навчання у фельдшерській школі мав тривати три роки та розподілявся
на три класи. Навчання щорічно розпочиналося з 1 вересня і закінчувалося 1
червня, включаючи в цей термін і екзамени. До речі, на фельдшерську
спеціальність приймали виключно підлітків та юнаків православного походження.
При цьому учні знаходилися на повному дер
- Київ+380960830922