РОЗДІЛ 2
ОРГАНІЗАЦІЙНО – МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ЕМПІРИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ САМОАКТУАЛІЗАЦІЇ ЖІНКИ
У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ
У сучасній психології зв’язок особистості з виробленою нею діяльністю широко
досліджувались та знайшли своє вираження у структурно-діяльнісному підході,
згідно якому між суб’єктом та його діяльністю здійснюється взаємовплив.
Діяльність можна класифікувати за різним ознакам. Головною з них є якісна
своєрідність діяльності, – по цій ознаці можна виділити ігрову, пізнавальну,
трудову, як види діяльності. Іншим критерієм є зовнішній, матеріальний або
внутрішній, теоретичний характер діяльності – це різні форми діяльності.
Зовнішні та внутрішні форми діяльності взаємопов’язані та переходять один в
одного у процесах інтеріоризації та екстеріоризації. При цьому дія одного виду
чи типу може входити як утворюючий елемент в діяльність іншого типу чи виду,
теоретична дія може входити у склад практичної, наприклад, трудової діяльності,
трудова дія – у склад ігрової діяльності та інше. У зв’язку з цим метою даного
розділу є з’ясування позиції жінки стосовно її професійної діяльності та рівня
самоактуалізації в обраній професії в контексті емпіричного дослідження.
2.1. Методичний інструментарій дослідження
Для проведення емпіричної частини дисертаційного дослідження був складений
набір методик, адекватний меті роботи – дослідження особливостей
самоактуалізації жінок у соціономічних професіях.
Залучення до методичного апарату дослідження конкретних тестів і, відповідно до
них, експериментальних показників дослідження здійснювалось на підставі таких
критеріїв: концептуального обмовлення методу, високої валідності,
психометричної надійності, а також можливого порівняння результатів, отриманих
за допомогою певної методики, з результатами інших авторів.
У дослідженні використані такі групи методик:
самоактуалізаційний тест САМОАЛ;
методика діагностики міжособистісних відносин Т.Лірі;
методика ціннісних орієнтацій М.Рокіча;
шкала „маскулінності-фемінності” Фрайбурзького особистісного опитувальника;
авторський опитувальник;
тренінг.
Орієнтовний час, затрачений респондентом на роботу з діагностичними методиками,
складав біля двох годин.
Вивчення ступеня та характеру самоактуалізації потребує нових досліджень, бо
більша частина існуючого методичного інструментарію для дослідження особистості
була створена для виміру різноманітних патохарактерологічних проявів,
акцентуацій особистості та форм психопатології, та для оцінки параметрів
„звичайної” усередненої психічно здорової особистості, її структури (MMPI,
тести Ф.Айзенка, Г.Шмішека, Г.Роршаха, Р.Кеттела, ТАТ та ін.). Таким чином,
завдання розробки методики, яка дозволяє регіструвати кількісні та якісні
параметри рівня самоактуалізації у суб’єкта, є дуже актуальною.
Здатність одночасного опису феномена самоактуалізації, зведення її до одного
показника викликає серйозні сумніви, які пов’язані перш за все з
багатозначністю та протиріччю цього конструкту. У зв’язку з цим у зарубіжній
психології отримав широку популярність опитувальник особистісних орієнтацій Е.
Шострома (Personal Orientation Inventory - POI) [244], який вимірює
самоактуалізацію як багатовимірну величину. POI був створений у 1963 році в
Інституті терапевтичної психології (Санта-Анна, Каліфорнія).
POI розроблявся на основі теорії самоактуалізації А.Маслоу, концепцій
психологічного сприйняття часу та часової орієнтації суб’єкта Ф.Перлза та
Р.Мея, ідей К.Роджерса та інших теоретиків екзистенційно-гуманістичного напряму
в психології. Конкретні питання POI були відібрані з великого набору критичних,
у першу чергу, поведінкових та ціннісних індикаторів, розрізнюючи здорову
самоактуалізовану людину від невротика. Для виявлення цих індикаторів Е.Шостром
опитав ряд практикуючих психологів, які працювали в руслі
екзистенційно-гуманістичного підходу у психотерапії, та узагальнив їх досвід.
Робота по аналізу та відбору суджень, які увійшли в тест, проводилась у продовж
п’яти років.
Оригінальний варіант методики складається з 150 пар тверджень, двох основних
("орієнтація в часі" та „відношення опори") та 10 додаткових субшкал. Перша
спроба адаптації тесту POІ в Росії була здійснена в Ленінграді О.Б. Лісовською
[112], однак широкого поширення ця методика не одержала. У 1981-84 р. на
кафедрі соціальної психології МДУ імені М.В. Ломоносова Ю.Е. Альошина, Л.Я.
Гозман, М.В. Загику і М.В. Кроз здійснили ще одну спробу адаптувати цей тест. У
процесі роботи методика Е. Шострома перетерпіла істотні зміни, фактично,
авторами був створений оригінальний психодіагностичний інструментарій, що
одержав назву "Самоактуалізаційний тест" (CAT). Методика була опублікована в
1987 р.
Нижче наведений модифікований варіант опитувальника САМОАЛ, який містить 100
пар тверджень, що розподіляються по 11 шкалам (у стандартизації та валідизації
приймав участь психолог А.В.Лазукін).
Інтерпретація діагностичних шкал тесту
1. Шкала орієнтації в часі показує, наскільки людина живе сьогоденням, не
відкладаючи своє життя на "потім" і не намагаючись знайти притулок у минулому.
Високий результат характерний для людей, що добре розуміють екзистенціальну
цінність життя "тут і тепер", здатних насолоджуватися актуальним моментом, не
порівнюючи його з минулими радощами і не знецінюючи передчуттям прийдешніх
успіхів. Низький результат показують люди, невротично занурені в минулі
переживання, із завищеним прагненням до досягнень, недовірливі і невпевнені в
собі.
2. Шкала цінностей. Високий бал по цій шкалі свідчить, що людина розділяє
цінності самоактуалізованої особистості, до числа яких А.Маслоу відносив такі,
як істин
- Київ+380960830922