РОЗДІЛ 2
ОБ’ЄКТ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Об’єкт дослідження
Для виконання поставлених завдань обстежено 148 хворих, що перебували на
стаціонарному лікуванні в клініці Інституту гастроентерології АМН України та
міської клінічної лікарні №7 м. Дніпропетровська. Серед обстежених було 72
жінки та 76 чоловіків, вік пацієнтів коливався від 22 до 70 (42,7±1,1) років.
Усі пацієнти були розподілені на 2 клінічні групи: І групу склали 58 пацієнтів
на ГЕРХ, ІІ – 90 хворих з ГЕРХ у поєднанні з ХОЗЛ. Контрольна група
представлена 30 практично здоровими особами без патології органів травної та
бронхолегеневої системи у віці від 20 до 65 (45,1±2,8) років. При постановці
клінічного діагнозу й оцінці ступеня тяжкості езофагіту користувалися
уніфікованою клініко-статистичною класифікацією [249]. Хронічні обструктивні
захворювання легенів класифікували згідно наказу МЗ України (№499 від
28.10.2003 р.) [244].
Характеристика хворих за статтю та віком представлена у таблиці 2.1, з якої
видно, що серед пацієнтів І групи переважали жінки, тоді як в ІІ групі
чоловіків було більше в 1,5 рази (р<0,05). За віком достовірних розходжень
серед хворих обох груп не встановлено: в І групі середній вік хворих (45,3±1,8)
років,
в ІІ – (41,0±1,3) років.
Вивчення анамнезу показало, що у пацієнтів І групи тривалість ГЕРХ склала
(6,7±0,6) років, у ІІ – (8,98±0,6), тоді як тривалість ХОЗЛ значно перевищувала
ГЕРХ – (16,0±0,8) років, (р<0,001), (табл. 2.2). При цьому у більшої кількості
пацієнтів (88,5 %) ГЕРХ виникала вже на тлі ХОЗЛ і тільки у 9,3 % хворих вона
передувала йому. Це дозволяє заперечувати наявність у більшості обстежених
рефлюкс-асоційованої ХОЗЛ та стверджувати саме про коморбідність його з ГЕРХ.
Таблиця 2.1
Розподіл хворих за статтю та віком в клінічних групах
Групи,
Стать
Вік (роки)
16-19
20-29
30-39
40-49
50-59
?60
усього
n=58
чоловіки абс.ч.
22
5,2
5,2
12,1
6,9
8,6
38,0
жінки абс.ч.
36*
12,1
13,7
15,5
8,6
12,1
62,0
усього абс.ч.
10
11
16
12
58
17,2
19,0
27,6
15,5
20,7
100,0
ІІ
n=90
чоловіки абс.ч.
12
15
16
54
13,3
16,7
17,8
10,0
2,2
60,0
жінки абс.ч.
36*
7,8
8,9
10,0
7,8
5,5
40,0
усього абс.ч.
19
23
25
16
90
21,1
25,5
27,8
17,8
7,8
100,0
Примітка. * – р<0,05 – достовірна різниця за статтю хворих І та ІІ груп
Таблиця 2.2
Розподіл хворих за тривалістю захворювань
Група
Тривалість ГЕРХ, роки
1-5
6-10
11-15
>15
Середня тривалість,
роки
І (n=58)
46,5
34,5
15,5
3,5
6,72±0,62
ІІ (n=90)
36,7
32,2
21,1
10,0
8,98±0,62
усього
40,5
33,1
19,0
7,4
7,71±0,46
тривалість ХОЗЛ, роки
ІІ (n=90)
4,4
21,1
28,9
45,6
16,0±0,84*
Примітка. * – р<0,001 – достовірна різниця між тривалістю ГЕРХ та ХОЗЛ у хворих
ІІ групи
Комплексне обстеження включало збирання скарг, вивчення анамнезу хвороби і
життя, об’єктивного статусу хворих, аналізу результатів вивчення структурних
особливостей органів травлення і функціонування фізіологічних систем
організму.
2.2. Клінічні методи спостереження за хворими
Метою опитування було отримання даних щодо клінічної симптоматики захворювання,
тривалості його перебігу та визначення факторів ризику. Серед останніх особливу
увагу у хворих ІІ групи звертали на виробничі шкідливості та паління. Згідно
рекомендаціям ВООЗ, визначали індекс курця як добуток кількості випалених
цигарок за день та число місяців на рік, тобто на 12 [121]. При величині, яка
перевищувала 160, пацієнтів відносили до групи ризику у відношенні розвитку
ХОЗЛ, а при зростанні її більш ніж 200 – хворого вважали «злісним» курцем.
Анамнез паління розраховували в одиницях „пачки-роки”, який складався з
підрахунку числа випалених цигарок на день, помноженого на кількість років.
Загальна кількість пачки/рік = кількість випалених цигарок за день помножена на
число років/20. Якщо даний показник перевищує 25 пачки/рік, то хворого
відносили до „злісних» курців”. В тому випадку, коли цей показник досягав
значення 10 пачки/рік, то пацієнта відносять до категорії „безумовних” курців
[121].
2.3. Інструментальні методи дослідження
Структурна організація СО ЕГДЗ вивчена за допомогою ЕГДС гастрофіброскопом
фірми „Olympus” GIF Q20 (Японія) за загальноприйнятою методикою з урахуванням
показань і протипоказань, згідно рекомендацій Всесвітньої організації
ендоскопії травної системи [250]. Головними завданнями ендоскопічного
дослідження було вивчення анатомічних особливостей ЕГДЗ та визначення стану
кардіального і пілоричного сфінктерів, СО Ст, шлунка та ДПК, отримання
біоптатів для цитологічних та гістологічних досліджень. Z-лінію визначали за
рекомендаціями В.А. Романова та К.Аkdamar з співавт. [251, 252].
Ступінь езофагіту визначали за Лос-Анжелевською класифікацією [253]. Поряд з
цим враховували ендоскопічні ознаки: наявність дефектів СО, контактну
уразливість, стертість Z-лінії [48, 254, 255, 256]. Зміни СО шлунка і ДПК
виражали за напівкількісним аналізом, який дозволив визначити наступні ступені:
0 – відсутність ознаки, 1 – мінімальний ступінь, 2 – помірний і 3 – виражений
[257].
Враховуючи, що одним з патогенетичних механізмів бронхіальної обструкції є
гіпотонічна дискінезія трахеї та бронхів [258], з метою виявлення
функціональних порушень трахеобронхіального дерева, а також для визначення
ступеня запального процесу згідно рекомендацій Інституту фтізіатрії та
пульмонології ім. Ф.Г. Яновського АМНУ, 40 хворим з ГЕРХ, поєднану з ХОЗЛ
проведено бронхоскопічне досл