РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Загальна характеристика обстежених хворих
Всього під нашим спостереженням перебувало 215 пацієнтів віком від 42 до 79
років з наявністю патології в передміхуровій залозі. Крім того, у 25 чоловіків
віком від 50 до 65 років без патологічних змін в передміхуровій залозі
(підтверджено клінічними та інструментальними методами дослідження) було
визначено рівні простатичного специфічного антигену. Розподіл хворих за
остаточними діагнозами наведено в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1 – Розподіл хворих за остаточними діагнозами
Остаточний
діагноз
Кількість пацієнтів
Абсолютна
Рак передміхурової залози
148
68,8
Доброякісна гіперплазія передміхурової залози
52
24,2
Хронічний простатит
15
7,0
Всього
215
100,0
Пацієнти були направлені на консультацію з підозрою на злоякісне новоутворення
передміхурової залози з метою диференціальної діагностики. В подальшому у
частини пацієнтів встановлені остаточні діагнози: „Доброякісна гіперплазія
передміхурової залози” та „Хронічний простатит”. В подальшому хворі отримували
відповідне лікування. У третьому розділі дисертації розглянуті діагностичні
можливості простатичного специфічного антигену у всіх обстежених хворих з метою
діагностики раку та диференціальної діагностики захворювань. В наступних
розділах власних досліджень розглянуто можливості ПСА в прогнозуванні
метастазування та в моніторингу хворих на рак передміхурової залози відповідно
до мети та завдання дослідження. Розподіл хворих за віком наведено в таблиці
2.2.
Таблиця 2.2 – Розподіл хворих за віком
Вік
(роки)
Кількість хворих
на рак передміхурової залози
з доброякісними захворюваннями простати
Абсолютна
Абсолютна
До 50
12
8,1
14
20,9
50 – 59
36
24,3
24
35,8
60 – 69
58
39,2
17
25,4
70 – 79
42
28,4
12
17,9
Всього
148
100,0
67
100,0
Як видно з таблиці, переважна більшість хворих на рак передміхурової залози –
люди похилого та старечого віку. При первинному зверненні до лікаря скарги
пацієнтів були різноманітні, але найчастіші – на дизуричні розлади. Характер
скарг всіх 215 пацієнтів наведено в таблиці 2.3.
Таким чином, клінічна симптоматика відзначалась надзвичайною різноманітністю.
Клініка раку мало відрізнялася, насамперед, від клініки доброякісної
гіперплазії передміхурової залози. Специфічних симптомів, характерних тільки
для злоякісного ураження простати, практично не виявлено. Виняток становили
хіба що пацієнти з запущеною хворобою (місцеве розповсюдження, масивні
метастази лімфатичні вузли, множинні метастази в скелеті), у яких за клінічною
картиною можна було з високою вірогідністю запідозрити місцево-розповсюджений
чи генералізований рак передміхурової залози. Навпаки, при ранніх стадіях раку
передміхурової залози симптоми хвороби були невиразні або майже відсутні.
Таблиця 2.3 – Скарги пацієнтів при зверненні до лікаря
Скарги
Кількість хворих
Абсолютна
Збільшення частоти сечовипускання
129
60,0
Утруднення початку сечовипускання
120
55,8
Млявий струмінь сечі
118
54,9
Відчуття неповноти випорожнення сечового міхура
105
48,8
Біль під час сечовипускання
31
14,4
Нічна поллакіурія
135
62,8
Наявність крові в сечі
2,8
Біль в промежині та над лоном
20
9,3
Біль в кістках
22
10,2
Діагноз захворювання у всіх 215 хворих підтверджений пункційною біопсією.
Розподіл хворих на рак передміхурової залози за гістологічною будовою первинної
пухлини наведено в таблиці 2.4.
Таблиця 2.4 – Розподіл хворих за гістологічною будовою пухлин передміхурової
залози
Гістологічна будова
первинної пухлини
Кількість хворих
Абсолютна
Крупноацинарна аденокарцинома
30
20,3
Дрібноацинарна аденокарцинома
21
14,2
Світлоклітинний тубулоальвеолярний рак
29
19,6
Темноклітинний тубулярний рак
23
15,5
Кріброзний рак
12
8,1
Анапластична аденокарцинома
24
16,2
Скіррозний рак
4,7
Дрібноклітинний рак
1,4
Всього
148
100,0
За ступенем диференціювання пухлини хворі розподілялися наступним чином
(таблиця 2.5).
Таблиця 2.5 – Розподіл хворих за ступенем диференціювання пухлини
Ступінь диференціювання пухлини
Кількість хворих
Абсолютна
Високий ступінь диференціювання пухлини (G1)
44
29,7
Середній ступінь диференціювання пухлини (G2)
71
48,0
Низький ступінь диференціювання пухлини (G3)
31
20,9
Недиференційована пухлина (виражена анаплазія, G4)
1,4
Всього
148
100,0
Cтадію захворювання визначали при ретельному клінічному обстеженні хворих та
при подальших поглиблених дослідженнях з використанням різноманітних методів
променевої діагностики. З метою діагностики первинної пухлини, регіонарних та
віддалених метастазів, визначення стадії захворювання хворим проведені наступні
методи дослідження (таблиця 2.6).
Таблиця 2.6 – Перелік діагностичних методів, проведених хворим
№ п/п
Найменування методу дослідження
Кількість хворих
Імунорадіометричний аналіз пухлинних маркерів:
1.1
загального простатичного специфічного антигену
215
1.2
вільного простатичного специфічного антигену
145
Трансректальне ультразвукове дослідження в режимі сірої шкали
215
Енергетичне допплерівське картування
63
Трансабдомінальне ультразвукове дослідження тазу
26
Рентгенографія органів грудної клітки
148
Рентгенографія скелету
Позитивна лімфосцинтиграфія
ОФЕКТ лімфатичних вузлів
Остеосцинтиграфія
68
10
Комп’терна томографія тазу
65
11
Магнітно-резонансна томографія тазу
16
12
Магнітно-резонансна томографія скелету
10
13
Гістологічне дослідження біопсійного матеріалу
215
Стадіювання хворих проведене у відповідності до Міжнародної класифікації за
системою TNM. За стадіями хворі розподілялися таким чином (таблиця 2.7).
Таблиця 2.7 – Розподіл хвори
- Київ+380960830922