РОЗДІЛ 2. Неоєвразійство в Російській Федерації
Завданнями даного розділу виступають такі, як віднесення й доведення
присутності парадигм неоєвразійства, таких як формування євразійського
геополітичного простору на чолі з Росією та інших, у внутрішній політиці РФ,
з’ясування міри його підтримки офіційною владою та громадянами Росії. Крім
того, до завдань належить визначення зовнішньополітичного потенціалу
неоєвразійства через його зіставлення з доктриною атлантизму, оцінка його
впливу на формування російської зовнішньої політики, можливості трансформації
неоєвразійської концепції на одну з програм інтеграції країн СНД.
В контексті дослідження неоєвразійства в сучасній Росії слід відзначити, що
Російська Федерація нині перебуває на роздоріжжі, коли суспільно-політична
система, сперта на державу, опинилася перед необхідністю робити вибір
подальшого концептуального і цивілізаційного шляху розвитку. Один з них може
повести державу й суспільство до нової якості розвитку, більш розвиненої,
гармонійної, цілісної, творчої, сповненої перспективи й віри у майбутнє. Інший,
більш імовірний, може призвести до подальшого розпаду країни на менші
утворення, кожне з яких матиме ознаки держави, але фактично потрапить під
протекторат і вплив потужної зовнішньої сили (американської, китайської,
європейської тощо). Зважаючи на ідеологічний вакуум, що має місце в Російській
Федерації зокрема, й на теренах колишнього СРСР загалом, перспектива успішного
розвитку російської держави видається достатньо проблемною, хоча ідеологія є не
єдиним чинником успішного існування держави.
З огляду на сучасну внутрішню ситуацію, яка характеризується відсутністю чітко
сформованої стратегії розвитку країни, на думку багатьох російських політиків
та вчених, Росія потребує нової ідеології, такої, що матиме потужний
об’єднуючий потенціал, ґрунтуватиметься на національних традиціях, позитивному
релігійному досвіді співіснуванні різних конфесій, буде глибоко сягати своїм
корінням у психологію народів, що живуть на теренах Росії [73, с.12]. Саме
неоєвразійство має всі підстави стати такою ідеологією.
Проблемою дослідження в цьому розділі є прояв євразійської доктрини в
політичному житті сучасної Росії. Автор має намір показати, що неоєвразійські
сили поступово „набирають обертів”, реалізація „євразійського політичного
проекту” поволі переходить з площини суто теоретичної в площину практичну, а це
безпосередньо впливає й на Україну. Формування Єдиного Економічного Простору,
можлива інтеграція нашої держави в ЄврАзЕС та інші кроки чинять вплив на
українську політику, отож для розуміння можливих наслідків цих тенденцій для
України необхідно ретельно дослідити сили, які у сучасній російській політиці
називають себе “неоєвразійськими” і канали їхнього впливу на формування
зовнішньої політики.
В наш час за деякими ознаками спостерігається відновлення євразійської
доктрини, а такі політичні сили в Росії та в інших країнах СНД як партія
„Євразія”, Міжнародний Євразійський Рух, Євразійський Рух Молоді,
пропрезидентські російські та кола, прагнуть практично застосувати
неоєвразійство в сучасних політичних реаліях. У загальному вигляді проблема
полягає в тому, чи може неоєвразійство, як культурно-цивілізаційна парадигма,
бути політичним проектом, що реалізовується на теренах колишньої Російської та
Радянської імперій? В яких формах може відбуватися така реалізація?
2.1 Прояви неоєвразійства у внутрішній політиці Росії
Метою першого підрозділу є з’ясування наявності чи відсутності проявів
неоєвразійства у внутрішній політиці Росії. Наслідком проведеного дослідження є
формування гіпотези, що неоєвразійство виходить на політичну партійну арену
сучасної Росії і набуває все більше організаційного характеру, що проявляє себе
в різних формах.
Почати аналіз проявів неоєвразійства в практичній площині внутрішньої
російської політики, на наш погляд, варто з такої найбільш відомої і політично
сталої структури представників неоєвразійства, як партія “Євразія” на чолі з О.
Дугіним. Нагадаємо, що основні принципи партії та її політичну платформу О.
Дугін виклав у роботі “Основы Евразийства” 2002 року.
Для розкриття позиції представників партії “Євразія”, як провідної сучасної
неоєвразійської сили, розглянемо п’ять головних принципів, сформульованих у
виступі О. Дугіна, присвяченому перетворенню суспільно-політичного руху
„Євразія” на політичну партію. Описання засадничих принципів політичної партії
“Євразія” дозволить провести порівняльний аналіз неоєвразійства та практичних
дій російського керівництва за останній десяток років. Ці п’ять принципів
пояснюють словами самих неоєвразійців, що таке є партія “Євразія”.
Вони виглядають наступним чином:
Партія “Євразія” – партія патріотів Росії, державників. Патріотизм
неоєвразійців є не лише емоційним, а й “науковим”, заснованим на геополітиці та
її принципах. У праці О. Дугіна „Основы евразийства” зазначається, що „Євразія”
– геополітична партія, яка будує свою діяльність відповідно до геополітичної
картини сучасного світу. Дана риса є особливістю неоєвразійців, оскільки перед
цим жодна російська чи інша політична партія чітко не закладала у свої
підвалини геополітичну складову, а саме – боротьбу таласократії (морських сил)
проти телурократії (континентальних сил) [21, с.134]. Більше того, досі ніхто
не ототожнював своє ідеологічне підґрунтя з так званим „науковим патріотизмом”.
Лише деякі з політичних партій, представлених у Парламенті Російської
Федерації, використовують елементи геополітики в своїх платформах чи
ідеологічних засадах. До них мож
- Київ+380960830922