РОЗДІЛ 2. СУБхЄКТИВНІ ОЗНАКИ ЗЛОВЖИВАННЯ
ВІЙСЬКОВОЮ СЛУЖБОВОЮ ОСОБОЮ ВЛАДОЮ АБО
СЛУЖБОВИМ СТАНОВИЩЕМ ………………………………………. 99
2.1. Суб'єктивна сторона зловживання військовою службовою
особою владою або службовим становищем...………………………….. 99
2.2. Суб'єкт зловживання військовою службовою особою
владою або службовим становищем...…………………………………....... 112
2.3. Деякі питання кримінологічної характеристики
особистості суб’єкта злочину, передбаченого статтею 423
Кримінального кодексу України…………………………………………… 154
Висновки до розділу 2………………………………………………….. 162
ВИСНОВКИ………………………………………………………………... 165
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………..................... 176
ДОДАТКИ.......................................................................................................
202
ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ
ВСП - Військова служба правопорядку у Збройних Силах України
КМУ - Кабінет Міністрів України
КзПП - Кодекс законів про працю України
КпАП - Кодекс України про адміністративні правопорушення
МВС - Міністерство внутрішніх справ України
СРСР - Союз Радянських Соціалістичних Республік
СБУ - Служба безпеки України
КК - Кримінальний кодекс України
КПК - Кримінально-процесуальний кодекс України
ВСТУП
Актуальність теми. Здійснення військово - правової реформи в Україні ставить
перед вітчизняною юридичною наукою величезну кількість питань, вирішення яких
неможливо без проведення серйозних теоретичних дослід-жень. У виконанні
завдань, які поставлені перед Збройними Силами України та іншими військовими
формуваннями, важливу роль відіграють службові особи зазначених військових
формувань, які утворюють апарат військового управління та наділені великими
повноваженнями з питань командної, ор-ганізаційно - розпорядчої, а також
адміністративно - господарської діяль-ності.
Наділяючи військових службових осіб певними правами та владою, закон разом з
тим вимагає, щоб ці права і влада використовувалися виключно в інтересах
служби.
Згідно зі статтею 19 Конституції України [1], посадові особи (у тому числі й
військові службові особи. – М.Т.) зобов'язані діяти лише на підставі, в межах
повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Разом з тим, за останні роки кількість вчинених військовими службови-ми особами
зловживань владою або службовим становищем істотно зросла.
Державна статистика свідчить про те, що рівень судимості за військові службові
злочини (у тому числі й за зловживання владою або службовим
становищем. – М.Т.) залишається небезпечно високим, а у відносних показ-никах
зростає. Так, у 1998 році за ці злочини було засуджено 290 осіб (13,6 % від
загальної кількості), в 1999 році – 354 (18,2%), а в 2000 році – 287 (майже
20 %). Крім того, серед засуджених за вказані злочини з кожним роком
збільшується питома вага офіцерів і прапорщиків (у 1996 році цей показник
становив 36%, у 1997 році – 47%, в 1998 – 52%, у 1999 – 54,5%, а у 2000
році – 55%) [2, с.21-24]. У 2005 році питома вага офіцерів і прапорщиків,
засуджених за злочини, передбачені статтями 423–426 КК України склала 68 % від
загальної кількості засуджених за військові службові злочини
вій-ськовослужбовців. Спостерігається також збільшення «показника участі
офіцерів у злочинних діях, що вчинені у Збройних Силах. У 1994 році він складав
7%, у 2004 році – 24% [3]».
Зловживаючи владою або службовим становищем, військові службові особи не лише
завдають шкоди військовій безпеці держави, але й порушують права та законні
інтереси підлеглих військовослужбовців, чим підривають авторитет і довіру до
органів військового управління.
11 липня 1995 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення
змін і доповнень до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності
посадових осіб [4, ст.216]», яким внесла зміни у ст. 254 Кримінального Кодексу
України [5, с.665], виділивши зловживання військо-вою службовою особою владою
або службовим становищем в окремий склад злочину. 5 квітня 2001 року Верховною
Радою України прийнято новий Кримінальний кодекс України, у якому
відповідальність за вчинення зло-вживання військовою службовою особою владою
або службовим станови-щем також передбачена окремою статтею (423 КК).
В юридичній літературі питання кримінальної відповідальності за службові
злочини, у тому числі за військові службові злочини досліджу-валися такими
вченими, як П.П. Андрушко, Х.М. Ахметшин, З.О. Ашитов, О.Ф. Бантишев, Б.В.
Волженкін, А.В.Галахова, А.А. Дудоров, С.І. Дячук, Б.В. Здравомислов,
В.І. Касинюк, В.Ф. Кириченко, М.Й. Коржанський, Б.В. Леонов, В.А. Ломако, В.Д.
Меньшагін, М.І. Панов, В.І. Рибачук, А.Б. Са-харов, О.Я. Свєтлов, Г.Р.
Смолицький, В.І. Соловйов, К.І. Солнцев, А.А. Ст-рижевська, А.М. Трайнін, Б.С.
Утєвський, М.І. Хавронюк, С.О. Харитонов, Г.І. Чангулі, В.М. Чхіквадзе, Є.В.
Прокопович. Останнім у 1965 році була захищена кандидатська дисертація на тему:
«Боротьба зі службовими зловживаннями у Збройних Силах СРСР». При цьому, на
жаль, не можна сказати про те, що питанням кримінальної відповідальності за
військові службові злочини, у тому числі за зловживання владою або службовим
становищем в Україні приділялося достатньо уваги. Зазначені питання лише
частково було висвітлено в коментарях, навчальних посібниках, монографіях і
наукових статтях П.П. Андрушком, В.О. Бугаєвим, С.І. Дячуком, В.О. Нав-
роцьким, В.І. Касинюком, М.І. Пановим, А.А. Стрижевською, В.А. Климен-ком, С.О.
Харитоновым, Г.І. Чангулі, М.І. Хавронюком.