РОЗДІЛ 2
ЗАКОНОМІРНОСТІ УДОСКОНАЛЕННЯ
ЕКОЛОГО-ЕСТЕТИЧНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ
АРХІТЕКТУРНОГО СЕРЕДОВИЩА МІСТА
2.1. Фактори, що зумовлюють особливості формування, розвитку і удосконалення
архітектурного середовища міст
Формування АС великих міст, особливо історичних, є складним і багатогранним
процесом. Він тісно пов’язаний з історією розвитку міста (чи навіть цілого
регіону), соціально-економічною ситуацією в державі та іншими факторами.
Серед основних факторів, що зумовлюють особливості формування, розвитку і
удосконалення АС великих міст, варто виділити еколого-містобудівельний,
ландшафтний, естетичний і соціально-економічний.
Еколого-містобудівельний фактор складається з трьох компонентів: територіальні
резерви для ландшафтного будівництва, транспортні зв’язки й рівень забруднення
середовища (рис. 2.1).
Перша складова еколого-містобудівельного фактора – територіальні резерви, тобто
наявність у структурі міста вільних територій, придатних для організації нових
ландшафтних елементів АС (нових АЛК).
Сучасні великі міста дуже щільно забудовані. Тому оптимальними територіальними
резервами для ландшафтного та інших видів будівництва є території
нераціонального використання (ТНВ) – території зі складним та порушеним
рельєфом, а також території житлової, громадської чи промислової забудови, які
під впливом соціально-економічних змін в суспільстві чи інших факторів втратили
своє значення, використовуються не на повну потужність, а також території,
ландшафтний, рекреаційний, економічний чи естетичний потенціал яких не
використовується. Отже, самі терміни «територія нераціонального використання»,
«незручна» та «порушена» території підкреслюють
Рис. 2.1. Фактори, що зумовлюють особливості розвитку і удосконалення
архітектурного середовища міста.
необхідність їхнього перетворення чи оновлення, пристосування до потреб людини,
удосконалення еколого-естетичних властивостей [51].
Основними типами ТНВ у структурі сучасних великих міст є малоефективні та
бросові території (рис. 2.2). Пропонується така класифікація малоефективних
територій: 1) території з малоцінною і зношеною забудовою – фрагменти міської
забудови (квартали і т.п.), де більшість будівель і споруд не мають
історико-культурної чи архітектурно-містобудівельної цінності і знаходяться у
незадовільному фізичному стані; 2) малоефективні промислові території – землі у
межах промзон неефективного зонування чи недіючі промислові підприємства в
історичному центрі міста, а також діючі підприємства, діяльність яких є
низькорентабельною чи негативно впливає на екологічну ситуацію в місті; 3)
прирельсові території – зони відчуження залізниць, об’єкти залізничного
транспорту, які можна винести за межі міста (сортувальні депо, господарські
двори, склади тощо). До бросових територій слід відносити: 1) території зі
складним та порушеним рельєфом – землі, що мають істотне відхилення від норм
(схили, балки, колишні кар’єри) і через це не використовувались; 2) резервні
території – пустирі, розриви між планувальними районами, санітарно-захисні зони
промислових підприємств; 3) невикористані території набережних – берегова зона,
що не використовувалась через геологічні й гідрологічні умови [1].
Найпоширенішими ТНВ у сучасних великих і найбільших містах України є території
з малоцінною і зношеною забудовою, малоефективні промислові території і
території зі складним та порушеним рельєфом.
Технічний прогрес, можливість проведення земляних й інших видів робіт у великих
обсягах дозволяють використовувати ділянки, що раніше вважалися непридатними
для будівництва і організації ландшафтних об’єктів, а саме балки, схили і
колишні кар’єри. Ландшафтне проектування на незручних територіях має давні
історичні традиції. За даними досліджень, близько третини пам’яток ландшафтного
мистецтва у Європі створено на базі перетвореного ландшафту [40, 51]. У
сучасних містах балки і колишні кар’єри є
Рис. 2.2. Територіальні резерви для розвитку ландшафтної складової
архітектурного середовища.
оптимальним резервом для формування нових АЛК, бо лише тут природний ландшафт
залишився майже не перетвореним.
У випадку, коли балок та кар’єрів у структурі міста немає, розвиток ландшафтної
складової АС може відбуватися шляхом реорганізації ділянок з малоцінною і
зношеною забудовою. Ще у 1827 році Гете писав Еккерману, що не може погодитись
з облаштуванням архітектурних об’єктів шляхом імітації якогось стилю, з
проживанням в історично застарілому будинку. Це своєрідний маскарад, який не
може задовольняти людину протягом тривалого періоду. Така ситуація протирічить
реаліям сьогодення [83]. Тому території зі зношеною та малоцінною забудовою
мають повністю або частково звільнятися від будівель і споруд (за винятком
будинків, фізичний стан і зовнішній вигляд яких є задовільним і придатним для
модернізації) і перетворюватися на сучасні багатофункціональні комплекси. При
цьому, в разі ліквідації більшої частини забудови, у структурі АЛК має
переважати ландшафтна складова, що дасть можливість одночасно покращити
мікрокліматичні показники й архітектурно-художній вигляд міста і створити в
історичному центрі зони відпочинку в природніх умовах.
Важливий резерв організації великих фрагментів і планувальних структур великих
і найбільших міст – численні малоефективні промислові підприємства й зони, що
втратили своє значення під впливом наукового прогресу, змін економічної
кон’юнктури, пожощення екологічних вимог тощо. На сьогоднішній день вторинне
використання недіючих промислових будівель з ревіталізацією навколишніх
територій стали одним з основних шляхів розв’язання протиріч, що склалися в
- Київ+380960830922