РОЗДІЛ 2
ПРАГМАКОМУНІКАТИВНІ ОСОБЛИВОСТІ ПОЛІТИЧНОЇ РЕКЛАМИ ТА ЗАСОБИ ЇХ ВИРАЖЕННЯ
2.1. Прагматичні чинники взаємодії суб‘єктів комунікації та їх втілення у
тексті
2.1.1. Адресант і адресат політичної реклами: типологія й особливості
взаємодії. Головним комунікативним завданням, яке розв‘язують тексти політичної
реклами, є здійснення впливу. Воно може бути вирішене за наявності принаймні
двох компонентів - того, хто здійснює вплив (адресант), і того, на кого цей
вплив спрямований (адресат).
Як зазначалося вище, адресант політичної реклами є поліадресантним, він
характеризується інтенціональністю і задає прагматичну настанову рекламного
тексту. У вербальному плані він може бути представлений займенниками першої
особи однини або множини, а також похідними прикметниками. Превалює у
французьких рекламних текстах абсолютна адресантність (займенник je). Як
зазначає Ю.С. Степанов, “я – це найвищий ступінь індивідуалізації, який може
бути досягнутий мовними засобами” [191, с. 165]. У політичній рекламі “я”
вживається з метою підкреслити особисту відповідальність, знання проблем:
Je lance ma campagne ce soir pour porter des idйes qui aujourd'hui ne sont pas
prйsentes dans le dйbat… Je n'ai pas de raison de retirer ma candidature. Mon
but est de peser, pas de tйmoigner (J.-P. Chevиnement, Le Parisien,
28.11.2006).
Інклюзивна адресантність (займенник nous) вживається у політичній рекламі тоді,
коли адресант звертається до народу від імені партії або майбутнього уряду:
Si j'entends assumer pleinement la tвche de Prйsident, et si j'accepte, а cet
йgard, les responsabilitйs qu'une telle attitude implique, l'action а
entreprendre associera le gouvernement dans ses initiatives et le Parlement
dans son contrфle et dans ses droits. Je ne le conduirai pas [le changement]
seul parce que j'йcoute et que j'entends encore l'immense rumeur du peuple
franзais qui nous a demandй le changement. Nous ferons ce changement avec lui,
pour lui, tel qu'il est dans son nombre et dans sa diversitй, et nous le
conduirons en particulier avec sa jeunesse qui porte comme des torches la
gaietй et l'avenir (V. G. d`Estaing, discours d`investiture, 27.05.1974).
Іноді позиція адресанта і його адресата можуть бути об‘єднані займенником nous,
тобто адресант ототожнює себе із народом. За В.Г. Гаком, вони утворюють
сукупний суб‘єкт мовлення [53, с. 103]. Тому вважається доречним виділити
сукупну адресантність як окремий її тип. У політичній рекламі займенник nous
реалізує мету єдності, інтимізації та емоційності:
C`est en somme une victoire de la Rйpublique qu`il nous faut ensemble assurer.
La Rйpublique n`appartient а personne. Nous en sommes tous, а des titres
diffйrents, les garants et les artisans (F. Mitterrand, discours d`investiture,
21.05.1988).
Рекламне повідомлення можна оцінювати також з точки зору урахування фактора
адресата, за способом його вербального уявлення. Від цього залежить
інтенсивність впливу, типи риторичних і семантичних механізмів, взагалі
мовленнєва поведінка відправника. В рекламі актуалізується чотири типи
адресата, кожному з яких відповідає своя структурно-функціональна своєрідність
рекламного повідомлення: 1) безпосередній адресат; 2) опосередкований адресат;
3) узагальнений адресат; 4) випадковий адресат.
Безпосередній (чітко визначений) адресат реалізується у рекламних текстах через
звертання до осіб, приналежних до конкретної соціальної або професійної групи,
національності, політичного напрямку або тих, хто у момент комунікативного акту
реклами виконує певну дію (наприклад, користується мережею Інтернет, читає
газету “Le Monde” та ін.):
Travailleuses, travailleurs, camarades et amis,
Les femmes et les hommes des classes populaires n`ont pas besoin d`entendre
Sarkozy, candidat de la droite en campagne, pour percevoir sa haine et son
mйpris а leur йgard. Il le prouve depuis cinq ans par tout ce qu`il dit et par
tous les actes de son gouvernement (A. Laguiller, 13.12.2006).
Інші приклади див. у додатку А (приклади 1 і 2).
Опосередкований адресат існує у таких текстах, де адресант політичної реклами
формально надсилає повідомлення одному адресату (найчастіше, політику), а його
метою є вплив на іншого адресата (на виборця). У такому випадку, звернення до
умовного адресата найчастіше має вигляд заклику і виражене імперативом, а вплив
на цільового адресата відбувається за рахунок емоційності повідомлення, в якому
адресант демонструє свою турботу про інтереси виборців. Наприклад:
Chirac, Jospin, pas touche а nos retraites! (A. Laguiller, 2002):
Monsieur le Premier ministre, refusons cette France йgoпste. Agissons pour ne
pas кtre coupable de non assistance а personne en danger de mort (A. Gerin,
19.12.2006).
Опосередкований адресат має місце і тоді, коли політик звертається до окремих
представників електорату і водночас прагне вплинути на усіх його членів.
Розглянемо приклад з Інтернет-сторінки кандидата у президенти:
A chacune de mes permanences, des femmes, des hommes me demandent de l’aide
pour trouver un logement: une jeune maman avec un enfant qui travaille en CDI
et qui vit а l’hфtel; un couple avec deux enfants qui occupe un logement
dйclarй insalubre, le propriйtaire ne veut pas faire de travaux; un couple,
quatre enfants, actuellement dans un F2; des jeunes, hйbergйs chez les parents,
qui souhaitent leur indйpendance etc... Les exemples se comptent par dizaines
et l’angoisse est la mкme... Comment y rйpondre quand on compte 55 000
demandeurs de logement et des centaines de mal-logйs en Seine Saint-Denis? Je
fais tout mon possible pour aider chacune de ces personnes, jeunes et moins
jeunes (M.G. Buffet, 06.12.
- Київ+380960830922