РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальні положення
Відповідно до мети й завдань дослідження, логіка його виконання вимагала
проведення наступних етапів.
Першим етапом власних досліджень було вивчення результатів лікування 47
постраждалих з переломами ключиці, що перебували в стаціонарі ОКТЛ-НДІТО в
період 2001-2005 рр., що лікувалися як консервативно, так і оперативно шляхом
інтрамедулярного й накісткового остеосинтезу. Аналіз дозволив виявити ряд
ситуацій, коли застосування традиційних методик не було оптимальним для
конкретного клінічного випадку.
З урахуванням виявлених недоліків обґрунтовані вимоги до методики, що дозволяє
оптимізувати лікування переломів ключиці при відкритих переломах, політравмі,
уламкових переломах ключиці. Методика, що дозволяє компенсувати виявлені
недоліки, розроблена на базі методу зовнішнього черезкісткового остеосинтезу
(на спосіб лікування отриманий деклараційний патент).
Наступним етапом дослідження стало математичне моделювання
напружено-деформованого стану в уламках ключиці й металоконструкціях, що
застосовувалися при лікуванні переломів ключиці (інтрамедулярний стрижень,
накісткова пластина й розроблений апарат зовнішньої фіксації) і
експериментальне дослідження міцності остеосинтезу цими конструкціями на
анатомічному препараті ключиці. Проведений експеримент дозволив установити
високі міцнісні характеристики остеосинтезу переломів ключиці при застосуванні
розробленої методики й ряд її переваг у порівнянні з накістковим та
інтрамедулярним остеосинтезом, що дало підставу практичному застосуванню
розробленого способу лікування.
Клінічна апробація розробленого способу лікування проведена при лікуванні 44
постраждалих з переломами середньої третини ключиці в період 2003-2006 рр. При
оцінці результатів впровадження крім клініко-рентгенологічного методу
використані також електрофізіологічні методи, а загальна оцінка результатів
проведена з використанням шкали Constant and Murley - Constant Score [86].
2.2. Характеристика клінічних спостережень
Вивчено матеріали лікування 91 постраждалого з переломами ключиці. У всіх були
переломи середньої третини ключиці типу 2В1 та 2В2 за класифікацією Robіnson
[154]. Серед пацієнтів чоловіків було 76 (83,5±3,9%), жінок – 15 (16,5±3,9%).
Хворі були розділені на 2 групи.
Першу групу склали 47 чоловік, що лікувалися по традиційних методиках у період
2001-2005 рр. Чоловіків було 39 (83,0±5,5%), жінок – 8 (17,0±5,5%), що
статистично значимо не відрізняється від розподілу хворих за віком в другій
групі (p=0,89 за критерієм c2) і підтверджує однорідність досліджуваної групи.
В 13 (27,7±6,5%) постраждалих крім перелому ключиці відзначена наявність інших
ушкоджень, що стало основою для віднесення їх до групи пацієнтів із множинними
або поєднаними ушкодженнями. У тому числі 8 пацієнтів (17,0±5,5%) мали різної
важкості травми грудної клітки, що не дозволяло застосовувати гіпсові пов'язки
й шини, які обмежують доступ для огляду грудної клітки в динаміці або дихальні
екскурсії грудної клітки. В 28 чоловік (59,6±7,2%) перелом ключиці був
уламковим.
З даної групи постраждалих 18 чоловік (38,3±7,1%) лікувалися консервативно
(гіпсові шини, кільця Дельбе), 24 (51,1±7,3%) - методом накісткового
стабільного-функціонального остеосинтезу, 5 (10,6±4,5%) - шляхом
інтрамедулярного остеосинтезу. Звертає на себе увагу відсутність
загальноприйнятих документів (загальнодержавних стандартів надання допомоги
тощо), що регламентують вибір методу лікування переломів ключиці на галузевому
рівні, внаслідок чого хворі з аналогічними переломами могли лікуватися різними
методами.
Другу групу склали постраждалі, що лікувалися на основі розробленої методики
стабільного-функціонального остеосинтезу стрижневим апаратом зовнішньої
фіксації. Цю групу склали 44 пацієнта, з них чоловіків 37 (84,1±5,5%), жінок –
7 (15,9±5,5%). Множинні й поєднані ушкодження відзначені в 13 чоловік
(29,5±6,9%), у тому числі травма грудної клітки - в 7 (15,9±5,5%). Уламкові
переломи виявлені в 32 (72,7±6,7%) пацієнтів.
При порівнянні клінічних груп звертає на себе увагу відповідність розподілу
постраждалих за віком (не виявлено статистично значимої відмінності від першої
групи, p=0,89), за частотою зустрічальності як множинних і поєднаних ушкоджень
(p=0,98 за критерієм c2), так і сполучення перелому ключиці з травмою грудної
клітки (p=0,89). Це підтверджує однорідність досліджуваних груп пацієнтів. Не
виявлено статистично значимої розбіжності й частоти зустрічальності уламкових
переломів у групі постраждалих, що лікувалися методом ЧКО (p=0,27 за критерієм
c2). За іншими показниками групи також були однорідними (p>0,05).
Оцінка результатів лікування проведена на основі клініко-рентгенологічного
методу, а також на основі шкали Constant Score, що включала як об'єктивні, так
і суб'єктивні показники. Обсяг рухів у плечовому суглобі визначався відповідно
до схеми, представленої на рис. 2.1. Повністю шкала Constant Score представлена
в табл. 2.1.
0-30° 31-60° 61-90° 91-120° 121-150° >151°
Згинання
0-30° 31-60° 61-90° 91-120° 121-150° >151°
Відведення
Зовнішня ротація
долоня на потилиці й лікоть уперед
долоня на голові й лікоть уперед
долоня на потилиці й лікоть назад
долоня на голові й лікоть назад
повністю піднята рука
Внутрішня ротація (тил кисті до)
стегна
сідниці
крижово-клубовому зчленування
попереку
12 грудного хребця
між лопаток
Рис. 2.1. Визначення обсягу рухів верхніх кінцівок.
Таблиця 2.1
Бальна шкала Constant Sc
- Київ+380960830922