РОЗДІЛ 2
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ХВОРИХ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальна характеристика обстежених хворих
З 01.2002 р. по 01.2005 р. у клініку поступило 104 хворих з розшаровуючою
аневризмою грудного відділу аорти, з них обстежено 102 пацієнтів, дані яких
аналізувались далі. 2 пацієнти поступили в інститут в агонуючому стані і
померли у перші години через інфаркт міокарду, який був викликаний перекриттям
надірваною інтимою вічок коронарних артерій. Серед обстежених чоловіків було 84
(82,4 %), а жінок – 18 (17,6 %). Співвідношення чоловіків/жінок було 4,67/1.
Вік хворих коливався від 22 до 73 років (середній – 48,44 ±11,53 років).
Середній вік чоловіків був 47,70±12,18 років, а жінок 47,45±11,63 років. Площа
тіла становила від 1,6 до 2,45 м2 (середня – 1,99 ± 0,17м2). Середня площа тіла
чоловіків була достовірно більша за жіночу – відповідно 2,03±0,15 та 1,80±0,17
м2 (р<0,01).
У таблиці 2.1. представлена група хворих , що прооперована у НІССХ з приводу
РАА до всієї кількості прооперованих пацієнтів з набутими вадами серця.
За роки спостереження кількість хворих з РАА незначно збільшувалася, що, окрім
зростання захворюваності, могло бути зумовлено також підвищенням діагностичних
можливостей на місцях, можливістю транспортувати пацієнтів до клініки у більш
короткий термін.
В Національному інституті серцево-судинної хірургії ім.М.М.Амосова АМН України
прийнятий розподіл хворих за класифікацією De Bakey, в залежності від місця
первинного розриву інтими (табл. 2.2).
Таблиця 2.1
Структура прооперованих хворих з набутими вадами серця із штучним кровообігом
за даними Національного інституту серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова
АМН України
Захворювання серця та види втручань
Кількість втручань по роках n, %
2002
2003
2004
Всього
Вади МК (ПМК)
153 (14,2 %)
178(13,5 %)
285(19,5 %)
616(15,9 %)
Вади МК і АК (ПМАК)
36 (3,3 %)
60(4,5 %)
49(3,3 %)
145(3,7 %)
Вади АК (ПАК)
205 (19,0 %)
230(17,4 %)
281(19,2 %)
716(18,5 %)
АА
52(4,8 %)
62(4,7 %)
55(3,8 %)
169(4,4 %)
РАА
22(2,0 %)
19(1,4 %)
33(2,3 %)
74(1,9 %)
ІХС (АКШ)
369(34,1 %)
511(38,6 %)
663(45,3 %)
1543(39,9 %)
ПС
20(1,9 %)
22(1,7 %)
22(1,5 %)
64(1,7 %)
Інші
224(20,7 %)
241(18,2 %)
77(5,3 %)
542(14,0 %)
Всього
1081(100 %)
1323(100 %)
1465(100 %)
3869(100 %)
Примітки:
МК – мітральний клапан;
АК – аортальний клапан;
ПМК – протезування мітрального клапана;
ПМАК – протезування мітрального та аортального клапанів;
ПАК – протезування аортального клапана;
АА – аневризма аорти;
РАА – розшаровуюча аневризма грудного відділу аорти;
ІХС – ішемічна хвороба серця;
АКШ – аортокоронарне шунтування;
ПС – пухлини серця.
Таблиця 2.2
Розподіл хворих в залежності від типу розшарування
Тип розшарування за De Bakey
Кількість хворих, n
%
44
43,1
II
32
31,4
III
26
25,5
Всього
102
100
З огляду на такий розподіл ми проаналізували дані хворих у кожній групі,
включаючи тривалість захворювання (гостре або хронічне розшарування), об’єм
проведеного інвазивного та неінвазивного обстеження та процент прооперованих
пацієнтів (табл. 2.3).
Таблиця 2.3
Контингент хворих із розшаруванням аорти (n=102)
Показники
Групи за типом розшарування
I (n=44)
II (n=32)
III (n=26)
Гостре
(n=21)
Хро-нічне (n=23)
Гостре
(n=16)
Хро-
нічне
(n=16)
Гостре
(n=7)
Хро-
нічне
(n=19)
Вік, років
47,76±
9,96
46,05±
11,13
46,94±
13,17
46,75±
11,22
50.00±
12,71
51,42±
12,61
ТТЕхоКГ
21
23
16
16
19
ЧСЕхоКГ
20
10
13
10
Катетеризація порожнин серця та ангіо-кардіографія
20
22
16
16
19
Померло до
операції
Прооперовано
18
20
13
15
Кількість пацієнтів з І типом розшарування переважала над кількістю хворих з
іншими типами розшарування. Кількість випадків гострого перебігу захворювання
не відрізнялась від такої з хронічним перебігом (21 проти 23 при І типі, 16
проти 16 при ІІ типі). Лише при ІІІ типі розшарування кількість випадків
хронічного перебігу була більшою за таку гострого перебігу (19 проти 7).
Середній вік хворих з різним типом розшарування був однаковим, лише хворі з ІІІ
типом були старші за інших в середньому на 5 років. Всім пацієнтам проведена
ТТЕхоКГ, тоді як ЧСЕхоКГ – 62 (60,8 %) хворим. Інвазивні методи діагностики –
катетеризація порожнин серця та ангіокардіографія – були виконані у 100
(98,0 %) хворих. Оперативне лікування з штучним кровообігом було проведено 76
(74,5 %) хворим (з них при проксимальному розшаруванні у 66 (86,8 %), та при
дистальному – у 10 (13,2 %) хворим.
Причини виникнення розшарування АО наведені у таблиці 2.4. До них відносяться
усі механізми, що послаблюють міцність стінки АО, можуть викликати розшарування
та/або розширення АО. Гіпертонічна хвороба та гемодинамічні особливості у
різних сегментах АО у поєднанні з дегенеративними змінами медіального шару АО є
основними етіологічними чинниками розшарування аорти. У 2 пацієнтів не було
можливим визначити причину розшарування.
Число хворих з синдромом Марфана склало 18 (17,6 %), з них троє (16,7 %) раніше
оперовані, а саме:
Хв. Л., І.Х.№ 2271, 2002 р., прооперований 3 роки тому з приводу розшарування
грудної АО ІІ тип, виконано супракоронарне протезування висхідної АО;
Хв. М., І.Х.№ 4107, 2002 р., прооперована 5 років тому з приводу розшарування
черевної АО, виконано протезування черевної АО;
Хв. Ч., І.Х.№ 6232, 2004 р., прооперований 11 років тому з приводу розшарування
грудної АО ІІ тип, виконана операція Бентала.
Таблиця 2.4
Причини розшарування аорти
Причини
розшарування аорти
Кількість спостережень (n=102)
%
Гіпертонічна хвороба, атеросклероз аорти
62
60,8
Вроджені захворювання сполучної тканини (синдром Марфана)
18
17,6
Кістомедіанекроз
7,8
Ревматичне ураження АК
5
- Київ+380960830922