РОЗДІЛ 2
КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЛОЧИНІВ, ВЧИНЕНИХ У БАНКІВСЬКІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНИ З ВИКОРИСТАННЯМ СУЧАСНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
2.1. Загальні теоретичні положення криміналістичної характеристики злочинів, вчинених у банківській системі України з використанням сучасних інформаційних технологій
Банківська система України є основою життєдіяльності нашої держави, тому що вона пов'язана з накопиченням, розподілом і використанням державних і приватних коштів, і як свідчить кримінологічна статистика є однією з найбільше привабливих для окремих злочинців і особливо організованих злочинних груп. У даній системі на теперішній час вчинюється значне число різного роду фінансових афер, які скоюються, частіше за все, при проведенні різних банківських операцій.
Для нормального функціонування економіки любої держави в світі необхідна надійна, стабільна і розвинена банківська система, при якій банки будуть здійснювати платежі, вчасно надавати своїм клієнтам кредити, послуги по операціям з цінними паперами тощо. Якщо фінансове становище банку "похитнулось", то разом з ним може похитнутися і фінансове становище сотень і тисяч його клієнтів.
Найбільш привабливою сферою, яка широко використовується для відмивання кримінальних доходів, залишається банківська та кредитно-фінансова системи. При цьому широко використовуються міжнародні грошові розрахункові системи. Особливе занепокоєння правоохоронних органів України викликають високі темпи криміналізації банківської системи. За висновками фахівців Національного банку України, майже кожний третій український банк на сьогодні є проблемним. Банківська система перетворилася на центральну ланку технологічного ланцюга з відмивання капіталів, добутих злочинним шляхом.
Злочини, що вчиняються у банківській системі або з її використанням, можна віднести до одних із найбільш небезпечних економічних злочинів, оскільки їх негативний вплив відображається не тільки на самому банку, але і на багатьох інших суб'єктах економічної діяльності і фінансовій системі держави в цілому.
Особливо великих розмірів досягають суми, які знімаються з банківських рахунків, як вкладників, так і ресурсів самих банків, з використанням комп'ютерних систем. До таких злочинів слід віднести ті, що охоплюють склади злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України в ст. 190 "Шахрайство", ст. 200 "Незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення", ст.361 "Незаконне втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж", ст. 362 "Викрадення, привласнення, вимагання комп'ютерної інформації або заволодіння нею шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем", ст. 363 "Порушення правил експлуатації автоматизованих електронно-обчислювальних систем".
На початку 90-х років в Україні розпочалася глобальна комп'ютеризація суспільства, яка стала не просто фактом науково-технічного прогресу, а і надійно увійшла в професійну діяльність, побут, науку, освіту, культуру. Комп'ютери стали незамінними помічниками людини.
У нашій країні вже сьогодні знаходиться досить розвинена система електронного зв'язку, яка не може бути абсолютно надійною та захищеною. Така ситуація надає можливість злочинцям отримувати несанкціонований доступ до комп'ютерних інформаційних систем для проведення незаконних маніпуляцій у корисливих цілях. Процес комп'ютеризації суспільства призводить до збільшення кількості комп'ютерних злочинів, зростання їх ваги за розмірами сум, що використовуються в загальній частині матеріальних витрат, у порівнянні із звичайними видами злочинів.
В даний час у вітчизняній криміналістичній науці не існує скільки-небудь зведених даних для формування понять основних елементів криміналістичної характеристики комп'ютерних злочинів, вчинених у банківській системі.
Як показують проведені нами дослідження, 55% опитаних респондентів не мають про ці категорії взагалі ні найменшого поняття, а 39% - лише частково знайомі з криміналістичною характеристикою осіб, схильних до вчинення комп'ютерних злочинів у банківській системі за ненауковими джерелами, з яких 66% - засоби масової інформації, 28% кіно- і відеофільми (як правило закордонного виробництва). І при цьому в якості респондентів виступали в основному фахівці, які закінчили спеціалізовані вищі навчальні заклади системи МВС України, які, на наш погляд, у першу чергу повинні мати наукову інформацію і професійну підготовку про те, з чим їм доведеться зіштовхуватися у своїй безпосередній практичній діяльності. Таке положення, природно, не можна визнати позитивним. Тому вважаємо, що дуже актуальною як з наукової, так і з практичної точки зору, є розробка проблеми поняття і основних елементів криміналістичної характеристики даних видів злочинних деліктів.
Розвиток методики розслідування злочинів нерозривно пов'язаний з узагальненнями й аналізом теорії та матеріалів слідчої практики - основних джерел розробки методичних положень і рекомендацій. Вивчення практики розслідування окремих видів злочинів ще в період становлення криміналістики дозволило установити ряд загальних і важливих для їхнього розкриття ознак.
Так, в одному з перших посібників із криміналістики (Якимова І. М. Криміналістика. М., 1929) викладу питань власне методики розслідування передувало висвітлення деяких положень, що характеризують окремі види злочинів і осіб, що їх скоюють. Наприклад, у главі про розслідування грабежів, розбоїв і бандитизму розглядалися "сучасні види цих злочинів", у главі про розслідування шахрайства - "способи вчинення шахрайства" тощо. Однак ці відомості в той час були неповні і недостатньо систематизовані.
З розвитком, теоретичних основ методики розслідування, поглибленням аналізу слідчої практики, розробкою сучасних прийомів і засобів дослідження сукупність загальних положень методики розслідування злочинів визначеного виду набуває с
- Київ+380960830922