РОЗДІЛ 2
ПОЛІТИЧНІ ТА ІДЕОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ БРИТАНСЬКОГО КОЛОНІАЛІЗМУ
2.1. Територіально-політичні здобутки Британської імперії на кінець ХІХ ст.
Долі народів Великої Британії нерозривно пов'язані з імперією. Володіння заморськими територіями виявилося могутнім стимулом для збагачення та розвитку англійського суспільства, визначило характер економіки, відбилося на соціальній сфері й ідеології та сприяло перетворенню метрополії на одну з провідних держав світу.
Початок утворення Британської колоніальної імперії припадає на XVІI ст. У цей час були засновані морські бази та станції, які відіграли роль опорних пунктів для проникнення в Америку, Азію, Австралію й Африку. Слід відмітити, що Британія вступила на шлях колоніальних захоплень пізніше Іспанії, Португалії та Голландії. Колоніальне суперництво з цими державами, а також із Францією і Німеччиною, призвело до нескінченної низки воєн і загострення взаємин між ними.
Колонізація англійців на американському континенті розпочалася з 1607 р. утворенням колонії Віргінія. В 1620 р. було засновано Нью-Плімут. Потім швидко виникають нові поселення, які зливаються на півночі в колонії: Нью-Гемпшир (1622 р.), Массачусетс (1628 р. ), Коннектикут (1634-1637 рр.), Род-Айленд (1636-1643 рр.), Нью-Гевен (1637-1643 рр.). Ці колонії назвали "Новою Англією". В центральному районі виникли колонії Нью-Джерсі (1664 р.), Пенсільванія (1681 р.). На півдні, крім Віргінії, були утворені колонії Меріленд (1634 р.), Північна Кароліна і Південна Кароліна (1663 р.), Джорджія (1733 р.). Боротьба за території йшла не лише з іншими колонізаторами, але, передусім, із індіанськими племенами, які були власниками цих земель ?223, с. 138?.
Отож, на початку XVIII ст. володіння Британської імперії були незначні: вони обмежувалися головним чином Америкою. Кілька колоній, заселених емігрантами з Англії, розташувалися на вузькій смузі вздовж узбережжя Атлантичного океану та на декількох острівцях Карибського моря. Крім того, англійцям належали також величезний острів Ньюфаундленд і територія, яка знаходилася поблизу Гудзонової затоки. Але населення цих володінь було нечисленним, а економічна роль обмеженою. На Сході в руках англійців знаходилися усього лише декілька невеликих торгових баз в Індії. В Африці вони володіли кількома факторіями для торгівлі рабами ?157, с. 5?. Британська імперія тільки виникала.
Важливим етапом у створенні колоніальної імперії Англії була її участь у Семилітній війні (1756-1763 рр.), з якої вона вийшла ще могутнішою державою. Англійські війська захопили Канаду. Було покінчено з французьким переважанням в Індії. Франція зберегла лише п'ять міст і не могла претендувати на володіння Індією ?157, с. 6?.
У другій половині XVIII ст. серед володінь Великої Британії найважливіше місце займали континентальні. 13 колоній у Північній Америці складали центральну ланку тодішнього англійського колоніалізму та були головними партнерами Англії в торгівлі. Разом із островами Вест-Індії вони постачали в Англію продукти, які обмінювалися тут на промислові вироби. З Африки масово вивозилися раби: західна півкуля була найважливішим ринком збуту цього "живого товару" ?157, с. 5?.
Наприкінці XVIII ст. Британській імперії було завдано дуже сильного і відчутного удару - в результаті національно-визвольної війни англійських Північно-Американських колоній (1775-1783 рр.) вона позбавилася 13 володінь. Це боляче вдарило по економіці, престижу та національній гордості жителів метрополії. Втрата американських колоній виявилася переломною датою, найбільшою катастрофою в історії імперії. Внаслідок американської революції від неї залишилися, власне кажучи, одні уламки - кілька островів у Карибському морі та малозаселена і погано обстежена (на той час) Канада ?157, с. 6?. Втрата центральної та найважливішої частини імперії означала її можливу ліквідацію та крах економічної системи. Удар, завданий англійському колоніалізму, багатьом сучасникам здавався смертельним.
Однак Британська імперія не загинула: на руїнах "першої" колоніальної імперії виникла "друга", що значно перевершила її у масштабах і проіснувала ще півтора століття. Англійці почали створювати другу імперію ще до втрати Америки, але особливо енергійно вони діяли наприкінці XVIII ст. Зоною захоплень виявився азіатський континент, де найбільше значення мала Індія. Завоювання її Британією було здійснене руками заснованої ще в 1600 р. Ост-Індської компанії і тривало довгий час. Основним суперником Англії в Індії була Франція. У 1757 р. британські завойовники підкорили Бенгалію і вигнали звідти французьких колонізаторів. Ця анексія дала поштовх подальшому завоюванню країни, яке завершилося в середині ХІХ ст. У 1782 р. англійський політичний діяч Ч. Фоці констатував: "Індія - найяскравіший діамант, який нині залишився в британській короні" ?222, с. 163?. Отож, найважливішою особливістю другої колоніальної імперії було те, що центр її ваги знаходився вже не в західній півкулі, а в Азії.
Втрата Англією північноамериканських колоній послужила безпосереднім приводом до колонізації Австралії. Британські правлячі кола хотіли компенсувати ці втрати завоюванням нових територій. Певне значення мало й те, що англійський уряд позбавився можливості направляти туди засланих із Англії (Північна Америка більше століття слугувала місцем заслання), а англійські тюрми виявилися переповненими. В пошуках виходу англійський уряд звернув свою увагу на відкриту Дж. Куком "Південну землю" (1768-1771 рр.). Парламент ухвалив закон про створення поселення каторжників в Австралії. Перше з них - Сідней - було засноване у 1788 р. У 1793 р. в Австралію прибула перша група вільних поселенців з Англії ?160, 212, 256?.
Крім заморських володінь, Англія мала й внутрішню колонію - Ірландію. У 1801 р. була підписана унія про її приєднання і створення Об'єднаного королівства Великої Британії та Ірландії.
На початку ХІХ ст., у період тривалих воєн проти Франції, англійцям вдалося заво